ДУХОВНІСТЬ - Гомілія до єзуїтів

Духовні вправи Осьмидневные духовные упражнения 1.1 1.2 1.3 1.4 2.1 2.2 2.3 2.4 3.1 3.2 3.3 3.4 4.1 4.2 4.3 4.4 5.1 5.2 5.3 5.4 6.1 6.2 6.3 6.4 7.1 7.2 7.3 7.4 8.1 8.2 8.3 8.4 Заключение Самопізнання 1s 2s 3s 4s 5s 6s 7s 8s 9s 10s 11s 12s 13s 14s 15s 16s 17s 18s 19s 20s 21s 22s 23s 24s 25s Нульовий тиждень Перше введення Друге введення Третє введення Четверте введення П'яте введення Шосте введення Сьоме введення Восьме введення Дев'яте введення 0-1Проповідь 0-2Проповідь 0-3Проповідь 0-4Проповідь Перший тиждень 0. ПРАКТИЧНА МЕДИТАЦІЯ 1. БОЖЕ СЛОВО (1) 2. БОЖЕ СЛОВО (2) 3. ГРІХ АНГЕЛІВ 4. ГРІХ АДАМА І ЄВИ (1) 5. ГРІХ АДАМА І ЄВИ (2) 6. МОЇ ГРІХИ (1) 7. МОЇ ГРІХИ (2) 8. МИЛОСЕРДЯ (1) 9. МИЛОСЕРДЯ (2) 10. ПРОЩЕННЯ (1) 11. ПРОЩЕННЯ (2) 1-1Проповіді 1-2Проповіді 1-3Проповіді 1-4Проповіді 1-5Проповіді Другий тиждень 1. Заклик земного царя 2. Заклик небесного царя 3. Воплочення 4. Воплочення 5. Різдво 6. Стрітення 7. Два стяги 8. Три класи людей 9. Хрещення 10. Спокуси Ісуса 11. Покликання апостолів 12. Нагірна проповідь 2-1Проповіді 2-2Проповіді 2-3Проповіді 2-4Проповіді 2-5Проповіді Третій тиждень 1. Введення 2. Послух 3. Зрада Юди 4. Спокуси 5. Арешт 6. Ісус перед синедріоном 7. Зрада Петра 8. Ісус перед Пилатом 9. Ісус перед Іродом і Пилатом 10. Розп’яття Ісуса 11. Зневаги над Ісусом 12. Події після смерті 3-1Проповідь 3-2Проповідь 3-3Проповідь 3-4Проповідь 3-5Проповідь Четвертий тиждень 1. Боже Слово 2. Духовне керівництво 3. Емаус 4. Емаус 5. Емаус 6. Марія при гробі 7. Марія при гробі 8. Марія при гробі 9. Марія при гробі 10. Любов 11. Любов 12. Любов 4-1Проповідь 4-2Проповідь 4-3Проповідь 4-4Проповідь 4-5Проповідь Мойсей, Петро, Ігнатій 1. ЗВІДКИ ПРИЙШОВ МОЙСЕЙ? 2. ЗВІДКИ ПРИЙШОВ ПЕТРО? 3. ЗВІДКИ ПРИЙШОВ ІГНАТІЙ? 4. ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ В ЖИТТІ МОЙСЕЯ 5. ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ В ЖИТТІ ПЕТРА 6. ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ В ЖИТТІ ІГНАТІЯ 7. МОЙСЕЙ В ПУСТЕЛІ 8. ПЕТРО В ПУСТЕЛІ 9. ІГНАТІЙ В ПУСТЕЛІ 10. ЧОГО ВЧИТЬ НАС СВ. ІГНАТІЙ? Святий Ігнатій Лойола 1. БЛАГОДАТЬ ПОРОЖНЕЧІ 2. БЛАГОДАТЬ ПОРОЖНЕЧІ 3. ДОВІРЛИВЕ СЕРЦЕ 4. ДОВІРЛИВЕ СЕРЦЕ 5. ВІРНІСТЬ 6. ВІРНІСТЬ 7. ВЕЛИКОДУШНІСТЬ 8. ВЕЛИКОДУШНІСТЬ 9. ПОСЛУХ БОЖІЙ ВОЛІ 10. ПОСЛУХ БОЖІЙ ВОЛІ 11. З'ЄДНАННЯ З ХРИСТОМ 12. З'ЄДНАННЯ З ХРИСТОМ Авраам Авраам 1 Авраам 2 Авраам 3 Авраам 4 Авраам 5 Авраам 6 Авраам 7 Авраам 8 Авраам 9 Авраам 10 Катехизм Катехизм 1 Катехизм 2 Катехизм 3 Катехизм 4 Катехизм 5 Катехизм 6 Катехизм 7 Теорія і практика духовних вправ «Духовные упражнения» Молитва маку Молитва океану Після Фундаменту ЩО ТАКЕ ДУХОВНІ ВПРАВИ? ЛЮБОВ ДО БОГА, ДО СЕБЕ САМОГО І ДО БЛИЖНЬОГО МОЛИТВА І ТИША ПОЧУТТЯ ЛЮДИНИ І ДУХОВНЕ КЕРІВНИЦТВО ДУХОВНІ ВПРАВИ У ЩОДЕННОМУ ЖИТТІ Після 1 тижня ОГЛЯД ПЕРШОГО ТИЖНЯ ДУХОВНИХ ВПРАВ ГРІХ І МИЛОСЕРДЯ МОЛИТВА І ДУХОВНЕ РОЗПІЗНАВАННЯ ДУХОВНІ ВПРАВИ В ПРАКТИЦІ ЩОДЕННОГО ЖИТТЯ Роздуми над Книгою Ісуса Навина Біблійні роздуми Буття Бт. 2 Бт. 2, 9 Вихід Вих. 2 Вихід 2, 1-10 Второзаконня Втор. 4 Втор. 4, 1.5-9 Матея Матея 13 Матея 13, 44-52 Матея 14 Матея 14, 22-33 Матея 15 Матея 15, 21-28 Матея 16 Матея 16, 13-26 Матея 20 Матея 20, 1-16 Марка Марка 2 Марка 2, 11 Марка 5 Марка 5, 21-43 Марка 7 Марка 7, 31-35 Луки Луки 4 Луки 4, 1-13 Луки 5 Луки 5, 1-11 Луки 7 Луки 7, 36-50 Луки 7, 36-50 (2) Луки 7, 36-50 (3) Луки 10 Луки 10, 25-29 Луки 10, 25-37 Луки 13 Лк 13, 1-9 Лука 14 Лк 14, 26 Лука 16 Лк 16, 19-20 Луки 19 Луки 19, 1-10 Лука 23 Лука 23, 39-43 Лука 24 Луки 24, 13-33 Івана Ів 1 Ів 1, 35-37 Ів 2 Ів. 2, 1-11 Ів 20 Ів 20,19-31 Ів 21 Ів 21, 1-12 Діяння Діяння 15 Діяння 15, 1-21 до Филип'ян Флп. 2 Флп.2,6-11 Одкровення Одк. 3 Одк. 3, 15-16 Психологія Иисус и Фрейд Почему я страшусь любви? П’ЯТЬ ПРИНЦИПІВ БОЮ БРЮСА ЛІ Евеліна Дреля Сцена нашого життя Розтерзана гідність Інтерв'ю з жертвами Чи варто шукати помочі в поліції Розмова з психологом Розмова з о. В. Заторським Підсумок До зрілої любові ПЕДОФІЛІЯ Бенедикт XVI до католиків Ірландії Церква і педофілія 12 етапів прощення Психологія навчання Ефективне навчання Духовне зцілення Послуга зцілення ЕННЕАГРАМА Подорож всередину себе Дев'ять типів особистостей Історія християнської еннеаграми Вера и неверие с точки зрения психоанализа Проблематика человеческих страстей Уява і духовний розвиток Фундаментальный опыт Игнатия Лойолы и опыт психоанализа ТЕЛЕСНОЕ ФОКУСИРОВАНИЕ ГЕНДЛИНА И ДУ СВ. ИГНАТИЯ Фокусування Гендліна Самопізнання і соціологія Етапи духовного розвитку Пробудження Дилеми форматора Пізнай самого себе ВИЗВОЛЕННЯ ЧЕРЕЗ МЕДИТАЦІЮ І. Дорога всередину ІІ. Символи змін ІІІ. Дорога назовні

Папа Франциск

Гомілія до єзуїтів

31.07.2013 в храмі Ісуса в Римі

переклав о. О. Кривобочок ТІ

Під час цієї Євхаристії, в якій згадуємо св. Ігнатія Лойолу, спираючись на читання (Втор. 30, 15-20; Фил. 3, 8-14; Йо. 1, 35-39), які ми щойно чули, я хотів би запропонувати три прості думки: поставити в центр Христа і Церкву; дозволити Христові здобути нас, аби служити; відчути сором через свої обмеження і гріхи, аби бути покірними перед Ним і перед братами.

1. Символом єзуїтів є монограма HIS – Iesus Hominum Salvator («Ісус Спаситель Людей»). Цей символ постійно нагадує про дійсність, про яку ми повинні пам’ятати: Ісус є в центрі життя кожного з нас і всього Товариства, яке св. Ігнатій назвав «Ісусовим», аби показати точку відліку. Зрештою, на самому початку Духовних вправ ставить перед нашими очима Ісуса Христа, нашого Творця і Спасителя (пор. ДВ 5). І це веде нас, єзуїтів, і все Товариство до того, щоб ми не зосереджувалися на собі, а безустанно мали перед собою Христа, який завжди більший: Deus Semper Maior, intimior intimo meo («Бог завжди більший», «ближчий до мене, ніж я сам до себе»).

Він веде нас до певної kenosis. Закликає нас залишити себе, вирватися з власної любові, зі своєї волі й своєї користі (пор. ДВ 189). І тому питання до нас, чи Христос насправді стоїть в центрі нашого життя, найбільш виправдане. Чи я дійсно ставлю Христа в самому центрі? Завжди існує спокуса поставити себе в центр усього. Коли єзуїт ставить на цьому місці себе, а не Христа, робить помилку.

У першому читанні Мойсей наголошує, щоб люд любив Бога і йшов Його дорогами, в тому бо полягає твоє життя (Втор. 30, 20). Христос є нашим життям! Так само і Церква. Це два полум’я, які неможливо розділити. Можу йти за Христом тільки в Церкві й з Церквою. Також у цьому випадку ми, єзуїти, і все Товариство не перебуваємо в центрі, ми «відсунуті», ми на службі Христа і Церкви, Обручниці Христа, нашого Господа, на службі нашої святої Матері – ієрархічної Церкви (пор. ДВ 353). Ісус хоче, щоб ми були людьми, вкоріненими і вкопаними в Церкву. Нема інших паралельних чи ізольованих доріг. Щоб іти в напрямку периферії, багатьох периферій, треба креативності, але завжди у спільноті, в Церкві, зі свідомістю приналежності, яка додає відваги йти далі. Служити Христові – це любити цю конкретну Церкву, служити їй щедро і в духові послуху.

2. Погляньмо на досвід св. Павла, який не чужий також і св. Ігнатієві. У другому читанні апостол пише: Не те, щоб я осягнув уже мету чи був уже досконалим, але змагаю далі, чи не здобуду її, бо саме на те Христос Ісус і здобув мене (Флп. 3, 12). Павло досвідчив це на дорозі до Дамаску, Ігнатій – в родинному домі в Лойолі, але центральний пункт в обох випадках однаковий: дати здобути себе Христові. Я шукаю Ісуса, я служу Ісусові, бо Він перший мене знайшов, бо Він здобув мене. І це є серце нашого досвіду. Ісус є завжди першим.

В іспанській мові є вираз, який говорить багато і добре пояснює ситуацію: El nos primerea («Він нас випереджує»). Коли ми приходимо до Нього, то Він вже очікує нас. І хочу тут привести медитацію про Заклик Царя з другого тижня Духовних вправ. Христос, наш Господь, Споконвічний Цар, кличе кожного з нас: «Тож той, хто побажає йти за Мною, має зі Мною трудитися, щоб, розділивши Мої страждання, розділити і Мою славу» (ДВ 95). Треба бути здобутим Христом, щоб віддати Йому всю свою особу й увесь свій труд (пор. ДВ 96). Треба сказати Господові, що хочемо робити все для Його більшої служби і слави, наслідуючи Його в кривдах, зневагах, убогості (пор. ДВ 98).

Думаю тепер про нашого співбрата з Сирії (Паоло Даль’Оліо ТІ, італійський місіонер. На початку липня 2013 Алькайда його викрала). Дати здобути себе Христом – то бути постійно спрямованим на Нього, на те, що переді мною, на мету, якою є Христос (пор. Флп. 3, 14). Треба щиро відповісти на питання: Що я зробив для Христа? Що роблю для Христа? Що я повинен зробити для Христа? (пор. ДВ 53).

3. Переходжу до останнього пункту: Ісус промовляє до нас: Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує (Лк. 9, 24). Сором єзуїта. Христос запрошує нас, щоб ми ніколи Його не соромилися, а йшли за Ним з повною самопосвятою і довірою.

Але дивлячись на Ісуса так, як нас навчає св. Ігнатій у першому тижні Духовних вправ, дивлячись на розп’ятого Христа, відчуваємо сором через свої слабкості. Це дуже людське й шляхетне. Спогляньмо на мудрість Христа і на наше невігластво, на Його всемогутність і на нашу слабкість, на Його справедливість і нашу порочність, на Його доброту і на нашу злість (пор. ДВ 59). Слід просити про благодать відчуття сорому, щоб ми червоніли в присутності Ісуса; сорому, який веде нас до співвідчування з Серцем Христа, який став ради мене гріхом (пор. 2 Кор. 5, 21); сорому, завдяки якому наші серця плачуть; сорому, який допомагає нам щоденно супроводжувати нашого Господа.

Цей досвід веде нас – як індивідів і все Товариство – до постави покори і до досвідчення цієї великої чесноти. Ця покора допомагає нам усвідомлювати кожного дня, що це не ми будуємо Боже царство, а благодать нашого Господа, яка в нас діє. Покора, яка спонукає нас віддати все, чим ми є, не собі самим і своїм помислам, а служінню Христові й Церкві. Віддаємо себе як глиняний посуд, крихкий, невідповідній і недостатній, але який містить великий скарб, який носимо і ділимося з іншими (пор. 2 Кор. 4, 7).

Люблю думати про закінчення життя єзуїта. Завжди в моїй уяві постають дві ікони. Перша класична: св. Франциск Ксаверій дивиться в сторону Китаю. Багато митців саме так змальовували закінчення життя Ксаверія. Це так, ніби кінець без нічого, але перед Господом. Таке закінчення життя єзуїта наповнює мене втіхою. Друга: о. Педро Аррупе під час останньої розмови в таборі для біженців, коли сказав нам те, що часто говорив: «Говорю вам як свою лебедину пісню – моліться! Молитва і єдність з Христом!» Після того крововилив розпочав довгу болісну хворобу. Добре контемплювати ці два образи. Можемо також просити про благодать, щоб кінець нашого життя був подібним до цих двох образів.

Дорогі співбрати, звернімося до нашої Пані, Тої, яка носила Христа в своєму лоні й супроводжувала древню Церкву. Нехай Вона завжди допомагає нам ставити в центрі нашого життя Христа і Його Церкву. Вона, перша й найдосконаліша учениця свого Сина, нехай допоможе нам, щоб ми дозволили Христові здобути нас, щоб йти за Ним, наслідувати Його і служити в будь-яких обставинах. Це Вона відповіла у найглибшій покорі Ангелові: Ось я служебниця Господня… (Лк. 1, 38). Нехай допоможе нам пережити сором через те, що ми не доростаємо до скарбу, який був нам довірений, аби жити в покорі перед лицем Бога. Нехай у нашій мандрівці нас супроводжує батьківське заступництво св. Ігнатія і всіх святих єзуїтів, які постійно нас вчать робити все в покорі на більшу Божу славу!

Tweets by @spiritualita