сестра Бригіда
Час зцілення
переклав о. О. Кривобочок ТІ
Я є черницею вже тридцять років, останні
двадцять років працюю на Близькому Сході, де в
міжнародній спільноті прагнемо давати свідчення життя. Це
нелегко в країні, де суспільство різноманітне в
національному і релігійному плані, в регіоні постійних
напружень і воєн. Але саме там ми хочемо показувати, що
різноманітність не розділяє, а може стати джерелом
збагачення. Дуже часто бачимо здивування: «Як ви можете
жити разом? Кожна з іншого континенту». Але це красиве
свідчення. Характерно, що в нашій спільноті є сестри з
країн близького Сходу, народи яких постійно воюють між
собою.
У нашому апостольстві прагнемо «йти до всіх». В
душпастирстві збираємо людей різних християнських
визнань, організовуючи катехези, формацію катехистів,
молитовні групи або реколекції. Але сестри в кожній
спільноті окрім анімації християнського душпастирства
працюють також в мусульманському середовищі, головно в
харитативних працях, у притулках для вбогих, лікарнях,
школах, інтернатах, серед біженців з інших країн, між
іншим з Іраку чи Судану. Таким способом ми намагаємось
бути мостом між різними національними й релігійними
групами.
Ювілей тридцятиліття чернечого життя став для
мене нагодою до рефлексії над пройденим шляхом чернечого
життя. У цьому контексті як дар Божої любові й гармонії я
прочитую повернення до єзуїтського реколекційного дому в
Чеховіцах-Дзєдціцах, де в 1988 році, за місяць до виїзду
з Польщі на місії, я перший раз виконувала Духовні вправи св.
Ігнатія Лойоли. Це був час переглянути минуле і
приготуватись до нового етапу. Також тепер, коли після
багатьох років я повернулась до Чеховіц на тридцятиденні
реколекції, то вони були нагодою до рефлексії над
пройденим етапом і приготуванням до нового. Після
двадцяти років місійної праці в одній країні я отримала
нове покликання до місій в іншій країні.
Під час реколекцій Господь показав мені, що в
минулому – як мені здавалось – багато робила для Нього і
Його царства. Але, задоволена з досягнутих «успіхів», не
питала, чи Він того хоче і чи хоче, аби саме так, а не
інакше поступала. Часто я йшла перед Господом, а не за
Ним. Мої молитви й іспити совісті часто ставали моїм
плануванням за власною візією поширювання Божого царства.
Господь повинен був лише мене благословляти. У такій
поставі й діях було багато волюнтаризму. Я здушувала
почуття і прагнення, які в мені народжувались, а труднощі
щоденного життя намагалась долати сама. Повторювала собі,
що не можу марнувати час на свої зранення. Вважала, що у
спільноті мушу акцептувати сестер, яких Господь ставить
на моїй дорозі, бо я сама не без вад. І тому, аби
будувати між сестрами єдність і згоду, треба йти понад
зраненнями. Подібно і в апостольській праці я повинна
акцептувати людей такими, якими є, бо саме до них мене
посилає Господь. Також волюнтаристським способом я
прагнула долати стрес у трудних ситуаціях, спричинених
політичними, національними і релігійними конфліктами.
Намагалась це приймати як звичайні вимоги місіонерської
праці. Думала: «Я на місії. Життя тут
нелегке…»
Під час реколекцій я побачила, що так насправді
не подолала і не вилікувала болючий досвід, дошкульні
ситуації і пережиття, що всі вони і далі сидять здушені
на дні мого серця. Реколекції стали часом зцілення. Ісус
щоденно запрошував мене, аби віддавала Йому і довіряла
все, що є в моєму серці. Я зазнавала випромінення
очищаючої і лікуючої моє серце любові Євхаристійного
Ісуса. Великим даром було духовне керівництво, коли я
могла вербалізувати свій досвід і
почуття.
Сильним пережиттям став досвід живої
присутності Ісуса в Слові – Ісуса об’являючого,
потішаючого і картаючого. Це вело до дійсної любові
контемпляції Божого слова. Бо хоч згромадження, до якого
належу, є контемплятивно-активним, але я в своєму житті
розвивала тільки апостольський аспект нашої харизми,
опертий на гуманітаризмі, натуральній ввічливості, любові
й співчутті до ближніх. А занедбала контемплятивний
аспект. Тепер Господь запрошує мене – і я сама цього
прагну – щораз глибше єднатись з Ним у молитві, іспиті
совісті, духовному житті, і також щоб мої слова, вчинки і
постави ставали плодом цієї реляції і вели до
Нього.
|