III. Метод  

Якого методу ми повинні дотримуватись, щоб максимально ефективно використовувати джерела, які тільки що описали? Чи повинні ми використовувати експериментальний метод, який також називається описовим? Чи дедуктивний? Або поєднання обох? Яку позицію ми повинні прийняти при застосуванні цих методів? Яка мета має контролювати їх використання? 

#25. (1) Експериментальний метод, знаний також як описовий і психологічний, полягає в спостереженні за аскетичними і містичними явищами у себе або в інших і в їх класифікації, з тим, щоб почерпнути з них характерні ознаки, притаманні різним категоріям людей, а також властиві їм чесноти та схильності. Це, не беручи до уваги природу і причину цих фактів, без будь-яких подальших розслідувань щодо того, чи вони постають з чеснот, чи з дарів Святого Духа, чи з екстраординарних благодатей. Цей метод, беручи до уваги його позитивні сторони, має безліч переваг, оскільки факти повинні бути точно встановлені, перш ніж ми приступимо до пояснення їхньої природи та причини. 

#26. a) Але якщо ми виключимо інші методи, то аскетичне богослов'я не зможе стати справжньою наукою. Цей метод постачає дані для науки, тобто, факти та висновки, зроблені з цих фактів; він може навіть встановити найкращі практичні засоби. Тим не менш, поки ми не пізнаємо внутрішню природу і причину цих явищ, то будемо мати справу швидше з психологією, ніж з богослов’ям. Знову ж таки, якщо тільки докладно описувати засоби практикування окремих чеснот, то ми не розкриємо в повній мірі принципи, що мотивують ці чесноти. 

b) І, таким чином, будемо схильні до необґрунтованих висновків. Наприклад, якщо не побачимо різниці між надприродними явищами, такими як екстаз або левітація, і тим, що складає істотний елемент контемпляції, а саме, тривале і любляче споглядання Бога під впливом особливої благодаті, то легко виснуємо, що будь-яка контемпляція є надприродною. Це, однак, суперечить загальноприйнятій доктрині. 

c) Ми зведемо до мінімуму дискусії щодо містичних станів, якщо до опису цих станів додамо метод розрізнення і старанність богословських досліджень. Наприклад, розрізнення між набутою і влитою контемпляцією дасть можливість краще зрозуміти деякі звичайні стани душі і узгодити деякі висновки, які, на перший погляд, здавались суперечними. Пасивна контемпляція має різні ступені; деякі з них можна віднести на рахунок звичайних дарів Святого Духа; в інших випадках Бог втручається з метою підкинути нам ідеї та допомогти зробити з них вражаючі висновки. Нарешті, інші ступені дуже важко пояснити, якщо не візьмемо до уваги влите знання. Всі ці відмінності є результатом довгого і мозольного дослідження в царині гіпотез і практики. Беручи їх до уваги, ми зведемо до мінімуму відмінності між різними школами. 

#27. (2) Доктринальний або дедуктивний метод полягає у вивченні Святого Письма, Традиції і богослов’я (особливо «Сумми» св. Фоми Аквінського), що займається духовним життям; цей метод робить висновки про його природу і досконалість, про наш обов’язок вчинити духовне життя метою наших зусиль, а також про засоби, які будуть використовуватися. У цьому методі недостатньо уваги приділяється психічним явищам, темпераменту й індивідуальним прикметам людини, їхнім схильностям, ефектам, які спричинюють конкретні засоби. У цьому методі відсутні докладні дослідження містичних явищ, пережитих і описаних такими людьми як св. Тереза, св. Іван від Хреста, св. Франциск Сальський тощо. Ми маємо схильності помилятись у своїх висновках, особливо коли за одним висновком слідує наступний. Мудрість домагається контролювати висновки фактами. Якщо, наприклад, ми виявимо, що пасивна контемпляція є досить рідким явищем, тоді зробимо кілька застережень щодо тези деяких шкіл, а саме, що всі душі покликані до найвищих ступенів контемпляції. 

#28. (3) Поєднання обох методів 

A) Мабуть треба знати, як узгодити обидва методи. Фактично, більшість авторів це робить, з тією різницею, що деякі кладуть більший акцент на явищах, а інші – на принципах. 

Ми постараємось триматися "золотої середини", однак уникаючи самовпевненості. 

а) Принципи містичного богослов'я, добуті великими майстрами з об’явлених істин, допоможуть нам краще вдивлятися у факти, аналізувати їх більш детально, розставляти їх на більш систематичній основі та інтерпретувати їх розсудливіше. Ми не повинні забувати той факт, що містики дуже часто описують свої враження, не намагаючись пояснити їхню природу. Висловлені з переконанням принципи допоможуть нам також у пошуках причини явищ, з урахуванням вже відомих істин, і допоможуть узгодити їх у справжню науку. 

b) Дослідження аскетичних і містичних явищ, у свою чергу, допоможе коректувати занадто тверді і абсолютні висновки чистої діалектики. Істиною є те, що не може бути абсолютної суперечності між принципами і фактами. Тому, якщо досвід показує нам, що кількість містиків незначна, ми не можемо спішити з висновками, що це виключно із-за опору благодаті (повне значення цього зауваження стане зрозумілішим, коли ми перейдемо до розгляду сучасних дискусій на тему контемпляції). Крім того, слід мати на увазі, що в процесі канонізації Церква встановлює справжню святість з огляду на практикування героїчних чеснот, а не на вид контемпляції. Це зайвий раз показує, що ступінь святості не завжди і не обов'язково залежить від виду і ступеня умової молитви. 

#29. B) Як поєднати ці два методи?  

а) Необхідно, в першу чергу, вивчати депозит об’явлення, представлений нам Святим Письмом і Традицією, долучаючи до нього ординарне навчання Церкви. З цього депозиту віри шляхом дедуктивного методу ми повинні визначити, що таке християнська досконалість і християнське життя, які його ступені, які етапи звичайно застосовуються з метою досягнення контемпляції – проходження через умертвіння плоті і практикування моральних і богословських чеснот. Нарешті, з цього ми повинні також визначити, в чому полягає ця контемпляція, розглядаючи її як у своїх суттєвих елементах, так і в надзвичайних явищах, які часом супроводжують її. 

#30. b) Це теоретичне дослідження повинно супроводжуватися методичними спостереженнями: 

1) Душі необхідно вивчати з обережністю: брати до уваги як позитивні сторони, так і вади, особливі риси характеру, симпатії й антипатії, внутрішні порухи самої душі та дію благодаті. Ці психологічні дані дозволять нам краще пізнати найвідповідніші засоби, необхідні для вдосконалення душі, чесноти, до яких душу притягує благодать, співпраця з благодаттю, перешкоди і засоби їх подолання. 

2) Для розширення сфери досвіду ми повинні уважно читати біографії святих, особливо тих, які не приховували своїх недоліків і описували способи, якими їх усували, засоби, якими користувалися в практикуванні чеснот, і, насамкінець, як вони переходили від аскетики до містики і що на них тоді мало вплив. 

3) У контемплятивному житті ми повинні вивчати різні явища контемпляції – від її перших слабких проблисків до повного блиску, а також прояви святості, спричинені благодаттю, випробування, які довелося пройти містикам, і чесноти, які вони практикували. Усе це доповнить і скорегує теоретичні знання, якими ми вже володіємо. 

#31. c) За допомогою чітких богословських засадах, з добре вивченими і добре класифікованими містичними явищами, ми можемо легше наблизитись до розуміння природи контемпляції, її причини, її видів, і відрізнити природне від надприродного. 

1) Ми будемо досліджувати, в якій мірі дари Святого Духа є формальними принципами контемпляції, і яким способом їх слід культивувати, щоб досягнути внутрішнього стану, сприятливого для містичного життя. 

2) Ми розглянемо, чи всі явища, перевірені належним чином, слід приписати дарам Святого Духа, чи деякі з них притаманні людській природі, і як вони діють в душі. Далі нам слід дослідити, чи такі стани душі викликає лише сама любов без додаткового знання, чи ні. 

3) Потім ми зможемо краще зрозуміти природу пасивного стану, в чому він полягає, в якій мірі душа залишається активною, і що в пасивній контемпляції є Божим даром, а що – людським зусиллям. Ми зможемо визначити, що є природним у цьому стані, а що – надприродним і незвичайним. Таким чином, ми краще підійдемо до вивчення проблеми покликання до містичного життя і розуміння – скільки є справжніх містиків. 

Такий метод покращить наші шанси пізнати правду і, в практичних рішеннях, краще керувати душами. До того ж, таке дослідження не тільки освячує душу, але й досить привабливе. 

#32. (4) Якою має бути наша позиція при виборі цього методу? Незалежно від застосовуваного методу, важливо, щоб ми вивчали ці важкі проблеми зі спокоєм, для пізнання істини, а не жертвували цим на користь улюбленого методу. 

a) Тому вкрай важливо знайти і поставити на передній план те, що є певним і загальновизнаним, і відсунути на другий план усе спірне. Керування душами повинно залежати від загальновизнаних доктрин, а не від спірних питань. Всі школи одностайно визнають, що милосердя, любов та самопожертва необхідні для всіх душ, також усі погоджуються щодо перешкод на шляхах вдосконалення і щодо того, що гармонійне поєднання цих двох елементів багато в чому залежить від характеру керованої людини. Усі погоджуються, що ніхто ніколи не може дозволити собі усунути зі свого життя духа покаяння, хоча покаяння може приймати різні форми відповідно до різних ступенів досконалості. Таким же чином усі погоджуються – щоб дійти до шляху з’єднання, необхідно практикувати моральні й теологальні чесноти набагато досконаліше; що дари Святого Духа, культивовані з обережністю, наділяють душу певною покірністю, яка чинить її більш податливою до натхнень благодаті і спрямовує, за Божим покликом, до контемпляції. Ніхто не ставить під сумнів важливий факт, що влита контемпляція, по суті, є даром Божим, який Бог дарує кому забажає і коли забажає; і тому ніхто не може сам себе ввести у стан пасивної контемпляції, а ознаки Божого поклику до такого стану описані св. Іваном від Хреста. Крім того, всі згодні з тим, що після досягнення душами стану контемпляції вони повинні вдосконалюватись у піддані себе Божій волі, у зреченні і, перш за все, в покорі. 

#33. b) На нашу думку, якщо ми будемо підходити до цих проблем дипломатично, шукаючи те, що поєднує, а не те, що розділяє, то не усунемо всіх протиріч, але, безумовно, пом'якшимо їх і дійдемо до пізнання зерна істини, що міститься в кожній системі. Саме це ми можемо зробити тут і зараз. Для вирішення деяких важких проблем, ми повинні терпляче чекати на світло блаженного споглядання.