I. Природа аскетичного богослов’я

Для того, щоб показати, що таке аскетичне богослов’я, я поясню: 

(1) Різні назви аскетичного богослов’я; 

(2) Місце аскетичного богослов’я в богослов’ї; 

(3) Відношення аскетичного богослов’я до догматичного і морального богослов’я; 

(4) Відмінності між аскетичним і містичним богослов’ям. 

I.1. РІЗНІ НАЗВИ АСКЕТИЧНОГО БОГОСЛОВ’Я 

#3. Аскетичному богослов’ю надають різні назви. 

a) Його називають наукою святих, і так воно є, тому що воно передане нам святими, які навчали більше своїм життям, ніж словами. Аскетичне богослов’я створює святих, тому що пояснює – що таке святість і як її осягнути. 

b) Його називають духовною наукою, тому що воно формує духовних людей – людей внутрішнього життя, натхненних Божим духом. 

c) Його називають мистецтвом досконалості, бо це справді практична наука, завдання якої – вести душі до християнської досконалості. Його називають також мистецтвом мистецтв; і справді, найвище мистецтво – те, яке вдосконалює найшляхетніше життя душі, тобто її надприродне життя. 

d) Але найбільш поширена назва – аскетично-містичне богослов’я. 

1) Слово «аскетичне» походить з грецького "askesis" (вправа, зусилля), і означає будь-яке напружене зусилля, завдання, пов’язане з фізичною чи моральною освітою. Отже християнська досконалість означає зусилля, які св. Павло порівнює з тренуваннями атлетів – для того, щоб здобути перемогу (1 Кор. 9, 24-27; Еф. 6, 11-16; 1 Тим. 4, 7-8). Отож, природно, що назвою «аскетизм» були позначені зусилля душі, спрямовані до здобуття досконалості. Климентій Александрійський і Оріген ввели цю назву, а після них – й інші Отці. Тому нема нічого дивного в тому, що назва аскетизм надана науці, що має справу з зусиллями, необхідними для здобуття християнської досконалості. 

2) На протязі багатьох століть найбільш поширеною була назва містичне богослов’я (містерія, містерійний, тайна, особливо релігійна тайна), тому що воно розкриває тайни досконалості. Пізніше ці два терміна почали вживати як синоніми одного значення, але остаточно аскетизмом позначили перші ступені досконалості – до контемпляції, а містицизмом – наступні: влиту (infused) або пасивну контемпляцію. 

I.2. МІСЦЕ АСКЕТИЧНОГО БОГОСЛОВ’Я В БОГОСЛОВ’Ї 

#4. Ніхто краще від св. Фоми Аквінського не описав богослов’я у його органічній єдності. Він розділив свою Сумму на три частини. В першій частині він займається Богом як першопричиною. Він досліджує Бога в Ньому самому, в одності Його природи, в троїчності Його Осіб, в акті сотворення, що підтримується і керується Його провидінням. В другій частині він займається Богом як кінцевою метою. Люди повинні йти до Бога, керуючись правом та імпульсами благодаті, практикуючи теологальні й моральні чесноти, виконуючи обов’язки, притаманні стану їхнього життя.У третій частині він описує, як воплочене Слово стало нашою дорогою до Бога і встановило Таїнства, посередництвом яких уділяє нам Свою благодать, необхідну для вічного життя.У цій схемі аскетично-містичне богослов’я належить до другої частини Сумми, але частково покривається з двома іншими. 

#5. Пізніші богослови, не нехтуючи органічною єдністю богослов’я, розділили його на три частини: догматичне, моральне та аскетичне. 

a) Догматичне богослов’я вчить – у що ми повинні вірити: Бога; божественне життя, яким Він хотів поділитися з розумними створіннями, особливо з людиною; втрату цього життя через первородний гріх; відновлення цього життя воплоченим Словом; вплив цього життя на відновлену душу; розповсюдження цього життя посередництвом Таїнств; повна реалізація цього життя у небі. 

b) Моральне богослов’я вчить – як ми повинні відповідати на Божу любов, культивуючи у собі божественне життя, яке Він нам уділяє; як повинні остерігатися гріха, практикувати чесноти і виконувати обов’язки, належні станові нашого життя. 

c) Аскетичне богослов’я вчить – як ми повинні вдосконалювати своє життя, якщо бажаємо практикувати чесноти, які не належать до наших обов’язків. 

I.3. ЗВ’ЯЗОК АСКЕТИЧНО-МІСТИЧНОГО БОГОСЛОВ’Я З МОРАЛЬНИМ І ДОГМАТИЧНИМ БОГОСЛОВ’ЯМ 

#6. Аскетичне богослов’я є частиною християнського життя. Дійсно, воно є його найбільш шляхетною частиною, бо його ціль – зробити нас досконалими християнами. Хоча воно і становить окрему богословську дисципліну, але перебуває у найтісніших зв’язках з догматичним і моральним богослов’ям. 

(1) Догматичне богослов’я є його підвалиною. Описуючи природу християнського життя, саме в догматичному богослов’ї ми шукаємо світла. Щоб це життя дійсно брало участь у Божому житті, ми повинні наблизитись до Пресвятої Тройці.У Ній ми повинні знайти початок і основи, побачити, як це життя було дане нашим прародичам, як вони його втратили через падіння, і як воно було повернене Спасителем. Ми повинні розглянути організм духовного життя, його дію в наших душах, таємні канали, через які воно проходить і зростає, і як воно трансформується у блаженне споглядання у небі. Усіма цими питаннями займається догматичне богослов’я. Але якщо ці правди ми стисло і ясно не синтезуємо, то аскетизм буде видаватись позбавленим усіх своїх підвалин. Ми будемо вимагати від людей жертв, але не зможемо підтвердити свої вимоги поясненням того, що Всемогутній Бог зробив для нас. Догматичне богослов’я є, за словами кардинала Меннінга, першоджерелом благочестя. 

#7. (2) Аскетичне богослов’я залежить також від морального богослов’я і завершує його.Моральне богослов’я пояснює заповіді, яких ми повинні дотримуватись, щоб осягнути і зберігати божественне життя. Аскетичне богослов’я, у свою чергу, дає нам засоби для його вдосконалення і виразно зазначає знання і застосування цих заповідей. Було би небезпечною ілюзією нехтувати заповідями і, під приводом дотримування  євангельських рад, розпочинати практикування вищих чеснот, не знаючи, - як протистояти спокусам і уникати гріха. 

#8. (3) Аскетичне богослов’я відокремлене від догматичного і морального богослов’я. Воно має свій предмет дослідження. З навчання Господа, Церкви і святих воно вибирає те, що стосується досконалості християнського життя, і узгоджує всі елементи так, що вони конституюють справжню наукову дисципліну. 

1) Аскетичне богослов’я базується на правдах догматики і шукає їм практичне застосування, навчаючи нас розуміти, здобувати християнську досконалість і жити нею; 

2) Аскетичне богослов’я бере з морального богослов’я Божі й Церковні заповіді, які становлять базу духовного життя, але наполягає також і на євангельських радах, і на вищому ступені чеснот, – до чого ми не зобов’язані безпосередньо. Аскетичне богослов’я є справжньою наукою християнської досконалості. 

#9. Отож воно є теоретичною і практичною наукою. Теоретичною, тому що на основі догматичного богослов’я пояснює природу християнського життя. Практичною, тому що шукає засоби для розвитку цього життя. 

В руках мудрого духовного порадника воно стає справжнім мистецтвом – застосовувати загальні принципи до індивідуальних душ. Це найшляхетніше і найважче мистецтво.Принципи і правила, які ми подаємо, допоможуть формувати добрих духовних порадників. 

I.4. ВІДМІННОСТІ МІЖ АСКЕТИЧНИМ І МІСТИЧНИМ БОГОСЛОВ’ЯМ 

#10. Все, що було сказано про аскетичне богослов’я, відноситься також і до містичного богослов’я. 

A) Щоб описати відмінності між ними, спочатку подамо визначення аскетичного богослов’я: духовне вчення, що займається теорією і практикою християнської досконалості від початку до влитої (infused) контемпляції. Початок досконалості – щире бажання духовного росту; аскетичне богослов’я керує душею від початку, на протязі етапів очищення і просвітлення, і до етапу активної контемпляції або з’єднання. 

#11. B) Містичне богослов’я: духовне вчення, що займається теорією і практикою контемплятивного життя, яке розпочинається «першою ніччю почуттів», описаною св. Іваном від Хреста, і «молитвою спокою», описаною св. Терезою. 

a) Таким чином ми уникаємо називати аскетичне богослов’я наукою про звичайні методи вдосконалення, а містичне богослов’я – наукою про надзвичайні методи вдосконалення. Сьогодні термін «екстраординарний» зарезервований для позначення особливої категорії містичних феноменів, таких як екстази (ecstasies) і об’явлення, що являють собою особливі дари (charismata), додані до контемпляції. 

b) Ми не розрізняємо набуту і влиту контемпляцію – щоб не входити в суперечки. Набута контемпляція є приготуванням до влитої – до цього ми повернемось, розглядаючи дорогу з’єднання. 

У цьому трактаті ми навмисно об’єднали аскетичне і містичне богослов’я.  

1) Звичайно, що між ними є велика різниця.Ми покажемо її пізніше. Але між аскетикою і містикою існує протяжність, що першу чинить приготуванням до другої. Коли Бог бачить, що аскетична душа достойна, тоді піднімає її до стану містики. 

2) Вивчення містичного богослов’я допомагає зрозуміти аскетичне богослов’я, і навпаки. А це тому, що існує гармонія в Божих шляхах; потужна дія Бога в містичних душах допомагає зрозуміти Його лагідний вплив на початківців. Таким чином пасивні випробування (passive trials), описані св. Іваном від Хреста, допомагають краще зрозуміти звичайну сухість (ordinary aridity), що є досвідом нижчих ступенів. Ми будемо краще розуміти містику, якщо побачимо, до якого ступеня послуху (docility) і пристосованості (adaptability) може дійти душа, що довгі роки старанно практикує аскетизм. 

Дві частини тієї самої науки пояснюють одна одну і об’єднання їх корисне для обох.