Доктрина відкуплення
Уяви собі, що ти – Бог, а я – людина, грішник.
Я починаю грішити, робити тобі різні пакості: обікрав,
струїв корову, спалив хату. Я заслужив на кару: вічні
муки в пеклі. Як я можу спокутувати свої гріхи і не
попасти до пекла? Єдиний спосіб – вбити твою єдину
дитину. Цим благим ділом я очищу себе від усіх гріхів. Це
– доктрина відкуплення, абсурд поза всякими межами
людської логіки.
Атеїсти воюють проти історичності Ісуса Христа,
доводячи, що християнство побудоване на міфах. Вони не
розуміють, що абсурд полягає не в Його існуванні, а в
наслідках Його смерті. Християнство – віра в абсурд. І
так воно є. На протязі історії великі уми людства, які
вивчали християнство зі сторони, прагнули його зрозуміти,
ставали не тільки антихристиянами, а його запеклими
ворогами – це цілком логічно і зрозуміло.
Християнською мовою цей абсурд називається
Таїною. Таїну не можливо зрозуміти, але в Таїну можливо
ввійти, пересвідчитися, що так воно є насправді, зазнати
на собі наслідків відкуплення, знати, що це правда, але
не розуміти. Проста аналогія – закон гравітації. Ми
знаємо, що гравітація існує, живемо в ній, але наука ще
не заглибилась у структуру матерії настільки, щоб дати
повну відповідь – що таке гравітація?
У світі багато тих, хто називають себе
християнами. Але чи всі вони увійшли в Таїну? Звичайно,
що ні. Для більшості християн християнство – це або
елемент культури, національної тотожності, як мова,
звичаї тощо, або вони приймають атрибути християнства –
любов, прощення, справедливість, моральну частину вчення
Ісуса Христа. Але над суттю своєї віри вони ніколи
по-справжньому не задумуються.
|