Доктрина відкуплення    

Уяви собі, що ти – Бог, а я – людина, грішник. Я починаю грішити, робити тобі різні пакості: обікрав, струїв корову, спалив хату. Я заслужив на кару: вічні муки в пеклі. Як я можу спокутувати свої гріхи і не попасти до пекла? Єдиний спосіб – вбити твою єдину дитину. Цим благим ділом я очищу себе від усіх гріхів. Це – доктрина відкуплення, абсурд поза всякими межами людської логіки.

Атеїсти воюють проти історичності Ісуса Христа, доводячи, що християнство побудоване на міфах. Вони не розуміють, що абсурд полягає не в Його існуванні, а в наслідках Його смерті. Християнство – віра в абсурд. І так воно є. На протязі історії великі уми людства, які вивчали християнство зі сторони, прагнули його зрозуміти, ставали не тільки антихристиянами, а його запеклими ворогами – це цілком логічно і зрозуміло.

Християнською мовою цей абсурд називається Таїною. Таїну не можливо зрозуміти, але в Таїну можливо ввійти, пересвідчитися, що так воно є насправді, зазнати на собі наслідків відкуплення, знати, що це правда, але не розуміти. Проста аналогія – закон гравітації. Ми знаємо, що гравітація існує, живемо в ній, але наука ще не заглибилась у структуру матерії настільки, щоб дати повну відповідь – що таке гравітація?

У світі багато тих, хто називають себе християнами. Але чи всі вони увійшли в Таїну? Звичайно, що ні. Для більшості християн християнство – це або елемент культури, національної тотожності, як мова, звичаї тощо, або вони приймають атрибути християнства – любов, прощення, справедливість, моральну частину вчення Ісуса Христа. Але над суттю своєї віри вони ніколи по-справжньому не задумуються.