Релігійні дискусії

Уявіть собі групу сліпих, які дискутують про існування сонця. Ніхто з них сонця не бачить, але всі вони відчувають наслідки його присутності: тепло тощо. Одні повністю відкидають існування сонця, створюючи власні теорії причин тепла ітд. Інші погоджуються щодо існування сонця, але мають різноманітні погляди – яке воно, розміри, віддаль від Землі, форма: кругле, квадратне, трикутне. Кожний доказує іншому свою правоту.

Навіть якщо хтось з них має правильне розуміння сонця і реальний світ повністю відповідає світові, який він створив у своїй голові, то чи він дуже відрізняється від того, хто не вірить в існування сонця? Сліпі вважають, що різноманітні й суперечні погляди щодо сонця дійсно їх роблять різними, не подібними один до одного, і гордяться цими відмінностями – кожний вважає себе кращим від іншого.

Те, що їх об’єднує – сліпота, набагато більше від того, що їх роз’єднує. Вони не розуміють, що вони сліпі, і що цю сліпоту можна вилікувати. Замість того, щоб зосередитися на собі, на своїй хворобі й лікуванні, вони зосереджені на своїх теоріях щодо сонця і залишаються сліпими.

Інший образ – з фільму «Матриця». Ті, що перебувають в матриці – сліпі, ті, що вийшли з неї – зрячі. Пізнати правду означає вийти з неправди, прозріти і побачити, а не жити сліпим в неправді-матриці, вважаючи себе зрячим.

Людина, яка починає поволі прозрівати, щораз більше уваги приділяє своєму внутрішньому духовному світові і щораз менше – бажанню когось в чомусь переконати. Сліпий намагається втиснути в голову іншого сліпого свої теоретичні розумові конструкції, отримані в готовому вигляді від інших людей, і в яких він нічого не розуміє. Зрячий не прагне змінити світогляд іншої людини, а ділиться особистим досвідом, тим, що він дійсно бачить.