Релігійні дискусії
Уявіть собі групу сліпих, які дискутують про
існування сонця. Ніхто з них сонця не бачить, але всі
вони відчувають наслідки його присутності: тепло тощо.
Одні повністю відкидають існування сонця, створюючи
власні теорії причин тепла ітд. Інші погоджуються щодо
існування сонця, але мають різноманітні погляди – яке
воно, розміри, віддаль від Землі, форма: кругле,
квадратне, трикутне. Кожний доказує іншому свою
правоту.
Навіть якщо хтось з них має правильне розуміння
сонця і реальний світ повністю відповідає світові, який
він створив у своїй голові, то чи він дуже відрізняється
від того, хто не вірить в існування сонця? Сліпі
вважають, що різноманітні й суперечні погляди щодо сонця
дійсно їх роблять різними, не подібними один до одного, і
гордяться цими відмінностями – кожний вважає себе кращим
від іншого.
Те, що їх об’єднує – сліпота, набагато більше
від того, що їх роз’єднує. Вони не розуміють, що вони
сліпі, і що цю сліпоту можна вилікувати. Замість того,
щоб зосередитися на собі, на своїй хворобі й лікуванні,
вони зосереджені на своїх теоріях щодо сонця і
залишаються сліпими.
Інший образ – з фільму «Матриця». Ті, що
перебувають в матриці – сліпі, ті, що вийшли з неї –
зрячі. Пізнати правду означає вийти з неправди, прозріти
і побачити, а не жити сліпим в неправді-матриці, вважаючи
себе зрячим.
Людина, яка починає поволі прозрівати, щораз
більше уваги приділяє своєму внутрішньому духовному
світові і щораз менше – бажанню когось в чомусь
переконати. Сліпий намагається втиснути в голову іншого
сліпого свої теоретичні розумові конструкції, отримані в
готовому вигляді від інших людей, і в яких він нічого не
розуміє. Зрячий не прагне змінити світогляд іншої людини,
а ділиться особистим досвідом, тим, що він дійсно
бачить.
|