8. Супроводжувати молодь у створенні обнадійливого майбутнього  

Одним із чотирьох основних напрямків діяльності, які Папа Франциск дав Товариству Ісуса у 2019, було супроводження молоді у створенні обнадійливого майбутнього. У цьому розділі о. Соса пояснює, що кожна особа неповторна, має особливі дари й покликання, і відрізняється від інших. 

Третя з нових Універсальних Апостольських Преференцій говорить про супроводження молоді й створення з ними й для них відчинених місць у суспільстві й Церкві. Як це здійснюється на практиці? 

Це не легко, але це робиться різноманітними способами, одні з яких добре вдаються, інші гірше. В шкільних середовищах існує простір, який потрібно використати для слухання молоді. Ми живемо в часі великих змін у людській історії, у зміні епох, і Папа просить нас, щоб ми не тільки вчили молодь, але вчилися разом з нею і в неї. Ми, дорослі, повинні вчитися нової антропології стосунків, яку породжує нова епоха. Перед нами виклик – свідомо переживати зміну епох. Слухання молоді – це умова для того, щоб переживати цей процес разом. Це дуже вимоглива умова. Вона вимагає нашого внутрішнього навернення. Наскільки ми, єзуїти, будемо автентичними й наше життя відповідатиме тому, ким ми хочемо бути, й матиме сенс для нас самих, настільки зможемо показати це молоді. 

Чи Ви слухаєте молодь? Чого Ви від неї навчилися? 

Передовсім я слухаю молодих єзуїтів, а інших – рідше й посередньо. Я навчився від них, що слід дистанціюватися до свого досвіду й не сакралізувати його. Прив’язаність і відстороненість – це дуже важливий досвід. Усі ми прив’язуємося до того, в чому знаходимо певність і що дає відчуття безпеки. У такий спосіб позбуваємося сумнівів і нам здається, що спокійно можемо йти далі. Дорослі люди прив’язуються до досвіду своєї молодості, але потрібно вчитися відсторонюватися від нього. Очевидно, що цей досвід важливий і є частиною нашої ідентичності, але він – не єдиний стиль життя і його не можна накидати іншим. Речі можуть змінюватися й ставати кращими, і саме це молоді люди говорять нам у різний спосіб. Вони просять, щоб ми залишили свою точку зору й подивилися на речі з іншої перспективи. Те, що ти робиш і як робиш, може бути важливим, але існують також і інші способи робити те саме. Ми повинні вчитися переживати таке напруження, хоча це – повторюю – не легко. 

Чи освіта є відповіддю на це? 

Це дуже важливо, аби уникнути іншої крайності, такої як життя за модою і зміна постави відповідно до останніх тенденцій. Я був вражений проектом Homeboy Industries у Лос-Анджелес. Це праця з особами, пов’язаними з кримінальним середовищем міста, які займалися злочинною діяльністю, уживали наркотики чи мали інші проблеми. Деякі з них були у тюрмах. Програма пропонує їм змінити життя, виходячи з того, ким вони є, і щоб вони почали працювати. У такий спосіб вони мають можливість вийти з кримінального середовища й розпочати особисту трансформацію, що дуже важко, бо потрібно позбуватися своїх звичок. 

Чи Вас турбує, що в західній цивілізації багато молодих людей перестають цікавитися релігією? Що під цим оглядом робить Товариство Ісуса? 

Є багато думок на цю тему; організовуються курси й семінари, пишуться книжки, аби зрозуміти це явище. Ця дійсність нас торкнула, і ми повинні оцінити її позитивні елементи й відповісти на них. Секуляризації несе в собі добрі елементи, такі як перехід з більш соціологічного досвіду релігії до більш духовного. У країнах з довгою християнською традицією колись прийшов момент, коли національну тотожність поєднали з релігійною вірою. Очевидно, що секуляризація породжує конфлікти, але в світському суспільстві релігія стосується вільного вибору людини. До церкви вже йдуть не тому, що так треба або під впливом тиску суспільства, а тому, що людина зробила цей вибір і це результат її досвіду віри. І тому в світському суспільстві ми покликані супроводжувати й підтримувати пошуки, давати пропозиції, які походять із Євангелія, розвивати автентичний досвід і допомагати в вільному виборі. Християнські спільноти стають жвавішими, збирають людей, які хочуть там бути і разом духовно зростати, а не тому, щоби виглядати добре перед суспільством. 

Товариство Ісуса провадить різноманітні молодіжні рухи. Що між ними спільне? 

Існують дуже цікаві й креативні рухи, анімовані Товариством, які захоплюють молодь. Одним із них є Magis, який гуртує молодь перед кожним Всесвітнім Днем Молоді (ВДМ). Організовуються зустрічі для молоді в віці 18-30 років, зосереджені на тому, що Бог крокує разом із нами і як ми можемо знайти його в щоденному житті. Вчимо молодь бути контемплятивними в дії. Усі великі й малі рухи намагаються зібрати молодих людей, щоби вони краще розуміли самих себе, що відбувається тоді, коли вони контактують з іншими. 

Мета молодіжних рухів, пов’язаних з Товариством: дати можливість хлопцям і дівчатам ввійти в контакт із різними культурами. Можна сказати, що вони працюють для міжкультурності й у ній. Друга риса: пізнання суспільно-політичного контексту, в якому молодь зустрічається. Це здійснюється через волонтерів і досвід життя в конкретному суспільстві – що допомагає краще пізнати й зрозуміти дійсність. До прикладу, перед ВДМ члени груп Magis живуть місяць часу в країні, де буде відбуватися ВДМ, аби відвідати мешканців неблагополучних районів й пожити разом з ними. 

Чи можете навести ще приклади? 

Молодіжна мережа Віра і Радість – ініціатива, яка розпочалася з визнання і слухання молоді. Це молодіжний рух, який долає культурні, суспільно-економічні та географічні бар’єри, і границі стають місцем зустрічі, особистісного зросту, взаємного збагачення і суспільних змін. У такий спосіб народжується досвід глобального громадянства, яке прагне мати голос у основних проблемах людства, будучи знаком примирення і боротьби за справедливість. Це освітня ініціатива, яка допомагає думати й діяти у локальному і глобальному контекстах, уникаючи дихотомії між обома вимірами, йдучи шляхом міжкультурності, визначаючи, що культурна, соціальна і релігійна різноманітність світу нас збагачує. 

Як Ви оцінюєте Всесвітні Дні Молоді? Чи вони важливі для Церкви навіть після закінчення святкувань, які збирають масу молоді? 

Magis виник саме для того, щоб ми не зупинялись на цій події, а продовжували процес. Частина людей добре переживає ВДМ, які є чудовим і зворушливим досвідом, але на цьому все закінчується. Товариство зі своїми молодіжними рухами намагається йти далі й пропонує програми духовного розвитку. У всьому нашому досвіді, окрім справжнього контакту з соціальною ситуацією, ми також пропонуємо педагогіку молитви й можливість почути Боже слово. Відкриття на трансцендентне – це мінімум, Духовні Вправи – це ключове знаряддя. Важливу роль відіграє духовне розпізнавання. Всі ці процеси пристосовані до різних контекстів й віку хлопців та дівчат – з цінним міжгенераційним елементом: старші супроводжуються молодших. Отож, всі ведучі й ведені. 

У який спосіб Товариство допомагає молоді вийти з зони комфорту? 

Одним із найчудовіших досвідів є вихід з безпечного родинного та інтелектуального середовища. Дуже корисно відчинити вікна і двері для інших груп суспільства, з якими живемо разом, але мало їх знаємо. Це відбувається тоді, коли переїжджаєш з села до міста або навпаки. Я про це нічого не знав, поки вперше не відвідав територію корінних народів, бо виріс в Каракасі. Мусив навчитися жити щоденним життям по-іншому. Пригадую, що нас прийняли з великою гостинністю й щедрістю. Ті, хто мали менше, давали більше. Це був глибокий досвід. 

Також дуже цікаво було бачити, як люди корінних народів прибували до міст. Вважаю, що фундаментальне завдання – розвивати педагогіку зустрічі, створюючи умови, щоби досвід був джерелом пізнання й усвідомлення самого себе, світу й Бога. Допомога молоді в отриманні такого досвіду – це форма супроводження, яке сприяє переживати різноманітність, вести горизонтальний діалог й набувати широкий світогляд. У такий спосіб переступаємо через свій обмежений досвід і ставимо питання стосовно світу, справедливості й трансцендентного в нашому житті. 

Як Товариство Ісуса супроводжує молодих людей на дорозі розпізнавання, щоб вони відкрили своє життєве покликання? 

Супроводження тісно з’єднане з ігнатіянською духовністю і педагогікою. Завжди присутній елемент особистої турботи і уваги, зверненої на індивіда – через духовне супроводження, пастирську опіку або навчання. Ключовим елементом є постійна присутність. Передовсім потрібно бути з людьми. Якщо ти не доступний, то не можеш супроводжувати. По-друге, потрібно віддавати свій час, що нам, дорослим, часто багато коштує, особливо єзуїтам, бо маємо схильності займатися багатьма справами одночасно. А тут потрібно витрачати багато часу на банальні розмови, щоби створити сприятливу атмосферу для серйозної розмови. Також потрібно мати велику терпеливість, щоб не пробувати пришвидшити процес. Ведучий бачить наступний крок, який слід зробити, але повинен заохочувати, щоб ведений сам це побачив. 

Останніми роками з'явилося багато програм євангелізації молоді через інтернет, деякі з них створені єзуїтами. Як Ви їх оцінюєте? 

Із розвитком засобів комунікації й соціальних мереж багато єзуїтів почало працювати над проектами цифрової євангелізації на різних рівнях – від допомоги людям молитися систематично до виконання Духовних Вправ. Також почалася євангелізація через поширення постави культури й діалогу в мережі. Апостольське тіло Товариства намагається використовувати в євангелізації всі можливі методи й засоби. Багато таких ініціатив постає завдяки креативності їх промоторів. Під час пандемії створено багато різних проектів у царині духовного супроводження. Створені простори віртуальних зустрічей для молоді, щоб вона відчувала себе там як вдома. Це цінні ініціативи Товариства. 

Молодіжне душпастирство Товариства Ісуса охоплює працю з нехристиянами. Як це виглядає? 

Це служіння і співпраця, в якій всі учасники знаходять сенс своєї присутності. Душпастирство молоді не може обмежуватися християнами і розвивається також у середовищах, де християни становлять меншість. Мета завжди та сама: допомогти краще пізнати себе й довколишнє середовище. Ми показуємо дорогу до Бога, хоча вони не завжди стають християнами. Важливо довести особу до навернення, щоб життя стало глибшим і наповненим сенсом. 

Молодіжні рухи з виразною християнською тотожністю розвиваються також у зсекуляризованих країнах, де панує байдужість до релігії. Але це не заважає знаходити дуже великодушних людей, які бажають займатися волонтерством чи соціальною працею. Після поранення в Памплоні Ігнатій почав переосмислювати своє життя. До того мета була одна: солдатська слава. Поступово він усвідомив, що його життєві можливості набагато більші. Зрозумів, що Бог має на нього великі плани. Це серцевина ігнатіянського молодіжного душпастирства: допомагати молоді виходити зі своїх малих мрій й починати бачити більші можливості. Віра може допомогти нам вийти поза наш обмежений кругозір. 

Сучасна молодь багато часу проводить в Інтернеті, де заводить численні й тісні знайомства, які часто не має в реальному світі. Що Ви думаєте про соціальні мережі? 

Віртуальний світі пропонує всім дивовижні можливості. Це не тільки знаряддя, це засіб, простір, вимір, у якому ми повинні бути присутніми і який є рисою антропологічних змін, які ми переживаємо. Віртуальний світ виходить далеко поза те, що ми робимо і як спілкуємося. Це процес, який щойно почався, і ніхто не знає, до чого це призведе в майбутньому. Можемо використовувати його, щоби зростати в свободі й приймати розпізнані рішення. 

Очевидно, що це створює деякі ризики, може стати продовженням поверхового пізнання осіб. Мій попередник, Адольфо Ніколас, говорив, що ризикуємо мати так багато речей, що в кінці виявиться, що не маємо жодної. Це саме стосується і людей. Можемо знати багатьох людей, але ці стосунки будуть поверховими. У соціальних мережах легко розпорошитися. Ризикуємо втратити багатство особистих стосунків і здатність розвивати стосунки в реальному світі. Але не можемо ігнорувати великий апостольський і євангелізаційний потенціал соціальних мереж, як і факт, що вони є місцем зустрічі й спілкування значної частини сучасної молоді. 

Як уникнути залежності від захоплення новими технологіями? 

На жаль, проблема узалежнення сьогодні загальна. Св. Ігнатій говорив, що «душу живить та задовольняє не обсяг знань, а глибоке розуміння певної дійсності і здатність відчувати внутрішню насолоду нею». Ігнатій запрошує нас до глибокого розпізнавання не тільки думок, але й почуттів, щоби зрозуміти шлях, який веде до повноти людського життя, і знайти й відкинути те, що нас обманює, зневолює, розділяє й позбавляє справжньої радості. 

Саме у цьому полягає суть духовного розпізнавання. Ми повинні супроводжувати молодь, допомагати їй розвивати таланти, які вона має, щоби серед надміру інформації й безлічі пропозицій, які відволікають і зводять, вона могла знайти те, що цінне, зміцнити те, що важливе, і схопити суттєве. Це заклик не розпорошуватися, не піддатися поверховості, а глибше пізнавати себе й інших. Це можна робити також і в соціальних мережах, у цифровому світі, й тому ми там є. Не можна просто йти за новизною, потрібно в неї глибше вникати. Надходить час, коли молодь також починає над цим замислюватися. 

Ви не активні у соціальних мережах. Чому? Бракує часу чи не довіряєте їм? 

Я щодня користуюся інтернетом, електронною поштою, такими додатками як Zoom і Whatsapp, але мене немає на Facebook, Instagram і Twitter. Сторінки з моїм іменем фальшиві. Використання часу – це один із найбільших викликів на моїй посаді. Мені завжди бракує часу й сили. Мушу вчитися використовувати їх ефективно, щоби бути вірним собі й своїм обов’язкам. Багато часу присвячую молитві, роздумам, спокійному читанню й розмовам із членами моєї команди та іншими особами. Тільки так можу приймати розпізнані рішення. Цей ритм відмінний від ритму соціальних мереж. 

Що Ви думаєте про блаженного Карла Акутіса, який проголошений покровителем Інтернету? У чому молодь може його наслідувати? 

Це дуже приваблива постать, юнак, який не ізолювався від світу, друзів, родини, а піддався імпульсам Святого Духа й був вірний своїм відчуттям. Дуже цікаво бачити, як він йшов за своїми відчуттями в молодіжному середовищі, позначеному цькуванням у школі й тиском оточення. Для молоді Карло Акутіс може бути взірцем глибокого досвіду Бога й піддання себе дії Святого Духа. Акутіс формує свою особовість, виходячи поза соціальні рамки. Це допоможе нам бути рішучими в своїх намірах, щоби ми робили те, що хочемо, а не те, що інші від нас хочуть. Щоби бути щасливим, потрібно позбутися залежності від стадного мислення. 

В апостольській адгортації Christus vivitПапа говорить, що присутність Церкви багатьом молодим людям « надокучає і нервує їх» ^[1] . Як змінити їхнє сприйняття Церкви? Чи, на вашу думку, вони так само сприймають Товариство Ісуса? 

Ми є частиною Церкви, і зрозуміло, що хтось може на нас дивитися так, як дивиться на Церкву. Слід задатися питанням про причину їхнього незадоволення, якою може бути невдала зустріч, вони відчували, що їх не слухають і не розуміють. Мабуть із багатьма людьми ми вже не зможемо зустрітися, але якщо незадоволення походить з того, що ми, як Церква, не послідовні, то тоді стаємо перед відкритим викликом. Одним із позитивних елементів секуляризації є створення простору для дебатів і дискусій, які сприяють слуханню й взаємному обміну думками. Це намагаються робити університети Товариства, пропонуючи й шануючи різноманітність. Часом це провокує дебати й конфлікти, але також готує молодь до критичної рефлексії й відкритого діалогу. 

Молодь ще критикує Церкву за те, що вона не дуже дружелюбна до гомосексуалістів… 

Це залежить від контексту. Церква – це не тільки ієрархія, а весь різноманітний Божий Люд. Це земля, на якій можна багато що зробити. Церква має доктрину й принципи, які я розділяю, але завжди шукає способів передавати віру в різних ситуаціях. Я зустрічав гомосексуалістів, які живуть вірою автентично. Євангеліє в цьому значенні дуже надихає. Хоча життя Ісуса було коротким, але Він увійшов у всі сфери людського життя. Прийшов спасати, а не осуджувати. Церква, як Божий Люд, місіонерська, не осуджує і не зачиняється на те, що людське. 

Якщо ти убогий, жінка чи без освіти, то, ймовірно, що тебе будуть маргіналізувати. Якщо до цього додали мінливість, притаманну молоді, до ситуація стає ще гіршою. Як єзуїти допомагають молоді, яка перебуває на маргінесі суспільства? 

Папа у Christus vivit наголошує, що частина молодих людей живе в постійному вбозтві. Ми хочемо слухати їх і супроводжувати, щоби зрозуміти цю дійсність і будувати разом з ними обнадійливе майбутнє. Ми повинні вчитися слухати молодих людей з усією їхньою різноманітністю і проблемами, такими як убогість, виключення, міграція і відкинення суспільством. Не треба забувати, що значна частина нашої освітньої мережі перебуває на границях світу й займається вразливою молоддю. Разом з цією молоддю ми також намагаємося зміцнювати надію у багатьох місцях, культурах і сферах, роблячи свій внесок у формування справедливих чоловіків і жінок, справжніх громадян світу, здатних до діалогу й примирення між народами й між ними і нашим Спільним Домом. 

Які би приклади праці Товариства з маргіналізованою молоддю Ви ще привели? 

Дуже значущим є Молодіжний Євхаристичний Рух, поєднаний з папською Всесвітньою молитовною мережею, який дуже розвивається в Африці. Це спосіб залучити молодь до молитви через Євхаристію, який має також важливий апостольський вимір. Завдяки своїй простоті він поширюється в парафіях. Папська Всесвітня молитовна мережа поширюється в народному контексті й розвиває просту форму молитви. 

Молодь дуже переживає за зовнішнє середовище. Як Товариство Ісуса відповідає на цей неспокій? Чи цей неспокій може стати місцем зустрічі Церкви з молоддю в дуже секуляризованих суспільствах? 

Товариство поділяє неспокій молоді за довколишнє середовище, який є загальний – як у релігійних суспільствах, так і в секуляризованих. Традиційні релігії мають концепції сакральності природи, і сьогодні секуляризований світ відкриває цей вимір, завдяки чому можна змінювати перспективу. Турбота про довколишнє середовище є також точкою зустрічі поколінь. Молоді люди, дорослі й похилого віку усвідомлюють, що збереження довколишнього середовища стосується всіх людей. Вчимося одне від одного. 

Що Ви думаєте про Ґрету Тунберг? Чи поділяєте її думку, що дорослі позбавляють молодь мрій і майбутнього? 

Знаю її тільки з засобів масової інформації, і мене дивує її інтуїція, яку ігнатіянською мовою можна назвати «не сумніватися і не могти сумніватися». Також схвалюю її рішення встати й запросити інших також робити те, що вона робить. Але я не згідний, що мрії крадуть, бо це неможливо. Подобається нам це чи не подобається, але молодь буде мріяти. Грета мрійниця, як і багато інших молодих людей, і такою залишиться. Її ідею, що наш дім палає, вогонь потрібно загасити й дім відбудувати, я розумію як заклик її покоління до інших поколінь не ризикувати їхнім спадком. Вона права, коли говорить, що ми несемо шкоду майбутньому. Нехтуючи добром, яким ми повинні піклуватися, ми утруднюємо молоді сповнювати свої мрії. 

Я підтримую міжгенераційний союз, бо стосовно молоді УАП говорять, що ми повинні об'єднатися для побудови обнадійливого майбутнього. Але мусимо визнати, що йдеться про боротьбу з багатьма прихованими труднощами. Це не так просто, як замовити через Інтернет щось, що тобі принесуть під двері. 

Як би Ви описали ідентичність молодої людини, яка живе ігнатіянською духовністю? 

По-перше, це той, хто зустрічається з Богом та іншими людьми, яких шукає. Він щораз краще пізнає соціальний, економічний і політичний контекст, в якому живе. Він уважно слідкує за тим, що відбувається довкола, й відчуває відповідальність за суспільні справи. Також він слухає Святого Духа, і тому здатний приймати розпізнані й обдумані рішення. І останнє: розуміє своє життя як служіння іншим. 

Як Ви можете охарактеризувати молодих людей, які сьогодні вступають до Товариства Ісуса? 

В загальному йдеться про зрілі особи з широким кругозором, які здатні відмовитися від інших можливостей, які їм пропонує життя. Але в різних місцях різні ситуації, і тому ми не можемо давати однакову формацію всім єзуїтам, а повинні відповідати на різні контексти тих, які вступають до Товариства. У будь-якому разі при прийнятті до Ордену ставимо високі вимоги. Перше питання, яким задаємося, це не кількість тих, які вступлять, а ким вони є. Ми переймаємося не кількістю, а особами й їхньою здатністю прийняти стиль життя Товариства Ісуса. Процес формації дуже довгий, що не притаманно іншим Орденам. Цікавим є те, що більшість кандидатів не походять із осередків, якими займається Товариство Ісуса. Для нас це тема для роздумів. 

Як ігнатіянську духовність пояснюють молоді єзуїти? 

У молоді, яка сьогодні вибирає ігнатіянську духовність, особливо в єзуїтської молоді, інша чутливість. По-перше, є велике бажання зглиблювати цю духовність. І це відбувається в молодшому віці, ніж за часів моєї молодості. Тоді жодний молодий єзуїт не насмілився би давати Духовні Вправи, а сьогодні молоді єзуїти дають їх з великим успіхом, вільно й креативно. Винаходять чудові форми проведення їх. У цій царині багато що змінилося. Раніше була одна стандартна форма, а сьогодні маємо різноманітні пропозиції, пристосовані до конкретних ситуацій. Мова проповіді замінилася мовою супроводження. Відбулися значні зміни, завдяки яким постали жвавіші форми духовності, пристосовані до контексту стосунків і співпраці з не єзуїтами. Молодих людей надалі приваблює ігнатіянська духовність. 

Що би Ви хотіли сказати молодим людям і новикам, які хочуть стати єзуїтами? 

Хочу сказати їм ясно й просто, щоб вони не боялися стати на дорогу, до якої відчувають покликання. Це невідома дорога, з вигинами, крутими підйомами й спусками, але попереду йде Ісус і ми відчуваємо, що нас супроводжує Марія. І тому ми маємо велику побожність до Божої Матері Доброї Дороги. Саме цим шляхом ми йдемо як тіло, як частина Церкви – Божого Люду в дорозі. І хоробрості нам надає факт, що йдемо разом як Божий Люд в дорозі, що сучасною церковною мовою називається синодальністю. Мене дуже надихає св. Йоан Павло ІІ, який сильно наголошував, щоби не боятися. 

У багатьох країнах вже дуже багато єзуїтів похилого віку. Як вони можуть входити в контакти з молоддю, щоби передати їм свою мудрість – як багаторазово просив Папа? 

Багато єзуїтів похилого віку дуже активні й беруть участь у молодіжних рухах. Зрілі єзуїти можуть дуже добре супроводжувати, бо вже не мають бажань робити багато справ. Мають інший ритм життя і доступніші. Ми хочемо, щоби наші спільноти були відкритими для молодих людей, щоби вони там зростали в процесі обміну думками, слухання, діалогу й взаємного пізнавання. У цій сфері вже маємо досвід. До прикладу, у Венесуелі учні шкіл повинні займатися соціального працею, і ми пропонуємо їм відвідувати єзуїтів у інфірмерії. Старшим часом дуже весело спілкуватися з молодими людьми, які задають їм незрозумілі запитання.