[81] Вказівка дев’ята. Погляд треба тримати опущеним, хіба що з кимось зустрічаємось чи прощаємось зі співрозмовником.

[82] Вказівка десята. Тут ідеться про покаяння, яке ділиться на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє покаяння – це щирий жаль з приводу своїх гріхів і тверда постанова більше не грішити ні в цей, ні у будь-який інший спосіб. Зовнішнє покаяння є плодом внутрішнього і полягає у покаранні чи то пак покуті за скоєні гріхи; здійснюється воно головно трьома способами, описаними нижче.

[83] Перший спосіб стосується їжі. Варто зазначити, що, відмовляючись від надмірностей, ми, властиво, практикуємо не покаяння, а помірність. Спокутуючи гріхи, варто відмовлятися від того, що, зазвичай, надмірним не вважають; і чим більше так чинитимемо, тим кращою буде наша покута, за умови, що це не завдасть шкоди нашому організмові, спричинивши надмірну слабкість чи хворобу.

[84] Другий спосіб пов’язаний зі сном. Знову ж таки, відмова від зайвих зручностей ще не означає покаяння. Та якщо позбавлятимемо себе звичайного сну, і що більше, то краще, це вже буде покутою, якщо лишень при цьому не завдаємо собі шкоди і не призводимо до ослаблення організму. Відтак не можна позбавляти себе необхідного сну, хіба що для того, аби поступово звикнути до відповідної міри, якщо хтось має погану звичку спати надто довго.

[85] Третій спосіб торкається тіла, якому треба завдавати болю, носячи волосяницю, мотузки або залізні ланцюги, бичуючи себе, завдаючи собі ран чи умертвляючи своє тіло у якийсь інший спосіб.

[86] Примітка. Найбільш відповідними та безпечними видаються ті способи покутування, які завдають болю плоті, а не костям, спричиняючи таким чином страждання, та не хворобу. Тому найкраще використовувати тонкі мотузки, які викликають тільки зовнішній біль, аніж інші способи, котрі можуть призвести до серйозної внутрішньої хвороби.

[87] Заувага перша. Слід зазначити, що зовнішнє покаяння здійснюється головно для того, аби досягнути такої трьох цілей:

по-перше, аби спокутувати гріхи, скоєні в минулому;

по-друге, щоб перемогти самих себе; себто, щоб чуттєва частина нашої природи підкорилася розуму, а всі тілесні чуття – чуттям вищим;

По-третє, щоби випросити й отримати бажану благодать чи дар, як-от скорботу і скруху через свої гріхи або ж щедрі сльози через них; чи через страждання, що їх Господь наш Ісус Христос зазнав під час своїх Страстей; чи також заради того, щоби вирішити якісь сумніви, які відчуваємо.

[88] Заувага друга. Перша й друга додаткові вказівки стосуються тільки тих вправ, які виконуються опівночі й рано-вранці; четверту ж вказівку ніколи не слід застосовувати в церкві у присутності інших, а лишень на самоті, у себе вдома тощо.

[89] Заувага третя. Коли той, хто виконує вправи, не може здобути того, чого прагне, як-от: – сліз, втіхи чи чогось іншого, – то варто внести якісь зміни у спосіб приймання їжі чи сну або в те, що стосується покаяння; наприклад, здійснювати покуту протягом двох-трьох днів, а в наступні два чи три дні відпочивати. Поза тим, одним людям корисніше каятися більше, тоді як іншим – менше. Також часто трапляється, що ми ухиляємося від покути через любов до свого тіла і хибно вважаємо, що людина не може витримати таку покуту без значної шкоди для свого здоров’я. Часом же, навпаки, завдаємо собі надмірної покути, гадаючи, що тіло все знесе. Тому Господь Бог, який знає наше єство безконечно краще, ніж ми самі, через такі зміни часто дає нам зрозуміти, що найкраще для нас підходить.

[90] Заувага четверта. Частковий іспит сумління потрібно здійснити для того, щоб уникнути помилок та недбалості у вправах та у використанні додаткових вказівок. Так слід чинити і під час Другого, Третього і Четвертого тижня.

ТИЖДЕНЬ ДРУГИЙ

[СПОГЛЯДАННЯ ЦАРСТВА ІСУСА ХРИСТА]

[91] ЗАКЛИК ЦАРЯ ЗЕМНОГО,

ЩО СПРИЯЄ СПОГЛЯДАННЮ ЖИТТЯ ЦАРЯ ПРЕДВІЧНОГО

Молитва приготування – та ж, що й звичайно [46].

Перше впровадження – це витворення в уяві місця. Тут перед нашим мисленним поглядом мають постати ті синагоги, селища та фортеці, які минав, проповідуючи, Ісус Христос.

Впровадження друге. Просимо тієї благодаті, якої бажаємо. Тут слід просити у Господа благодаті, щоб ми не залишалися глухими до Його заклику, а були, натомість, готові й охочі виконувати Його найсвятішу волю.

[92] Пункт перший. Уявити собі якогось земного царя, вибраного самим Господом Богом, що його мають шанувати і слухатися всі християнські князі й увесь християнський люд.

[93] Пункт другий. Спостерігати, як цей цар промовляє до своїх підданих такими словами: “Ось моя воля – здобути всі землі невірних. Отож, тому, хто захоче піти зі мною, доведеться вдовольнятися тією ж їжею, тим же питтям і тим же одягом, що й мені. Рівно ж він повинен буде працювати зі мною вдень і чувати вночі, та й в інших справах зі мною перебувати, щоб потім розділити мою звитягу, як ділив було труди”.

[94] Пункт третій. Подумати, як мали б відповісти вірні піддані такому щедрому і доброму цареві; той же, хто не відгукнувся б на його заклик, заслужив би на загальний осуд і вважався б негідним лицарем.

[95] ДРУГА ЧАСТИНА ВПРАВИ

поляга є у застосуванні наведеного вище прикладу земного царя

до Господа нашого Ісуса Христа відповідно до щойно згаданих ПУНКТІВ

Пункт перший. Якщо заклик земного царя до своїх підданих вартий неабиякої уваги, то наскільки ж глибшої уваги заслуговує Господь наш Ісус Христос, Цар Предвічний, який закликає увесь світ, що зібрався перед Ним, і кожного зокрема такими словами: “Воля Моя – покорити цілий світ і всіх Моїх ворогів, і так увійти у славу Отця Мого. Тож той, хто побажає йти за Мною, має зі Мною трудитися, щоб, розділивши Мої страждання, розділити і Мою славу.”

[96] Пункт другий. Розважити про те, що всі, кому властиві розсудливість і розум, повністю віддадуться такій праці.

[97] Пункт третій. Ті ж, хто забажає виявити ще більшу відданість і відзначитися в усілякому служінні Предвічному Цареві та Володарю всесвіту, не тільки цілковито віддадуться праці, але й підуть ще далі і, виступивши супроти своєї людської чуттєвості та плотської любови до себе і до світу, принесуть жертву ще ціннішу та вагомішу, промовивши:

[98] “Предвічний Володарю всього сущого, ось я, з ласки Твоєї і з поміччю Твоєю, складаю жертву перед лицем Твоєї безконечної Доброти, і перед преславною Твоєю Матір’ю, і перед небесним сонмом усіх Твоїх святих. Хочу і бажаю – таке моє добре обдумане рішення, якщо лишень це сприятиме примноженню Твоєї слави та кращому служінню Тобі, – наслідувати Тебе у тому, щоби зносити всі кривди, й усю зневагу, й усіляку вбогість, як дійсну, так і духовну, якщо Твоя Найсвятіша Велич зволить обрати мене та долучити до такого способу життя та стану.”

[99] Примітка перша. Вправу слід виконати двічі: зранку, прокинувшись, і перед обідом або вечерею.

[100] Примітка друга. Під час другого і наступних тижнів вельми корисно читати “Наслідування Христа”, Євангелія або житія святих.