[61] Завершити вправу треба бесідою про милосердя, розмовляючи з Господом Богом, дякуючи Йому за те, що зберіг мені життя аж до цього часу, та постановляючи з допомогою Його благодаті виправитися у майбутньому. Укінці промовляємо “Отче наш”.

[62] ВПРАВА ТРЕТЯ

повторення першої і другої вправ з трьома бесідами

Після молитви приготування і двох впроваджень треба повторити першу і другу вправи, зупиняючись і затримуючись на тих пунктах, у яких відчуваємо більшу втіху, спустошеність чи взагалі сильні духовні переживання. Потім слід в описаний нижче спосіб здійснити три бесіди.

[63] Бесіда перша – з Пресвятою Дівою, благаючи її випросити для нас у свого Сина благодать стосовно таких трьох речей:

По-перше, щоб ми отримали здатність до внутрішнього пізнання своїх гріхів і відчули відразу до них;

По-друге, щоб ми відчули безладність своїх вчинків і, прикро вражені ними, змінилися й виправилися;

По-третє, щоб ми пізнали світ і, відчувши відразу до нього, відкинули все світське та суєтне. Потім промовляємо “Богородице Діво”.

Бесіда друга – з Сином Божим, прохаючи Його здобути для нас зазначені вище три речі у Бога Отця. Закінчуємо молитвою “Душе Христова”.

Бесіда третя – з Богом Отцем, прохаючи Його самого зіслати нам ті ж три дари. Насамкінець промовляємо “Отче наш”.

[64] ВПРАВА ЧЕТВЕРТА

повторення третьої

Повторювати треба, щоб розум, не відволікаючись від теми й спираючись на пам’ять, розмірковував про все те, що розважалося у попередніх вправах. Завершити цю вправу слід тими ж трьома бесідами.

[65] ВПРАВА П’ЯТА

РОЗВАЖАННЯ ПРО ПЕКЛО

після молитви приготування і двох впроваджень

містить п’ять пунктів і бесіду

Молитва приготування та сама.

Перше впровадження полягає у витворенні місця. Тут уявляємо собі довжину, ширину і глибину пекла.

Впровадження друге. Просимо про те, чого хочемо; тут потрібно просити внутрішнього відчуття страждань, що їх зазнають засуджені, щоби, принаймні, страх перед покаранням утримував нас від гріха, якщо вже ми, з огляду на свої провини, забули про любов до Господа Бога.

[66] Пункт перший. Уявити собі велетенські язики полум’я і душі, які, так би мовити, ув’язнені в охоплених вогнем тілах.

[67] Пункт другий. За допомогою уяви почути лемент, стогін, крики і богохульства супроти нашого Господа і Його святих.

[68] Пункт третій. Відчути запах диму, сірки, розкладу і гнилизни.

[69] Пункт четвертий. Відчути смак гіркоти пекла – сліз, скорботи та докорів сумління.

[70] Пункт п’ятий. Відчути на дотик, як полум’я охоплює душі і обпалює їх.

[71] Бесіда з Христом, Господом нашим: пригадуємо собі душі, що перебувають у пеклі; одні тому, що не вірили у пришестя Христа, інші через те, що, хоч і вірили, та не дотримувалися Його заповідей. Ці душі розділяємо на три групи:

Перша – ті, що загинули перед пришестям Христа;

Друга – ті, що загинули під час Його земного життя;

Третя – ті, що загинули після Його перебування у цьому світі.

Тут таки треба дякувати Христові за те, що Він не допустив, аби ми, закінчивши своє життя, потрапили до якоїсь із цих груп. Також дякуємо Йому за те, що Він аж до цього дня ставився до нас із такою великою добротою та милосердям. На завершення бесіди промовляємо “Отче наш”.

[72] Заувага. Перша вправа виконується опівночі; друга – вранці, після того, як прокинемось; третя – перед Літургією або після неї, але завжди перед обідом; четверта – під час вечірні; п’ята – за годину перед вечерею. Такого розпорядку потрібно більш чи менш точно дотримуватися впродовж усіх чотирьох тижнів, оскільки той, хто виконує вправи, може витримати не більше п’яти вправ чи й менше, з огляду на свій вік, здоров’я, силу та налаштування душі.

[73] ДОДАТКОВІ ВКАЗІВКИ

сприяють кращому виконанню вправ і

успішнішому віднайденню того, чого прагнемо

Вказівка перша. Перед тим, як заснути, вклавшись до ліжка, потрібно протягом часу, достатнього, щоб один раз промовити “Богородице Діво”, поміркувати про те, о котрій годині маємо піднятися і для чого; також перегляньмо подумки ту вправу, яку виконуватимемо.

[74] Вказівка друга. Прокинувшись, слід відкинути сторонні думки й одразу скерувати свою увагу на те, про що розважатимемо опівночі під час першої вправи, пробуджуючи в собі сором за численні гріхи і наводячи такі приклади: ось лицар стоїть перед королем та всім його почтом, засоромлений і збентежений, адже тяжко завинив перед своїм володарем, від якого отримав був стільки дарів та ласк...

Подібним чином під час другої вправи треба уявити себе великим грішником, закованим у кайдани, якого ось-ось поставлять перед щонайвищим вічним Суддею; для порівняння можна пригадати в’язнів, що заслуговують смертної кари і стоять в кайданах перед земним суддею. Одягаючись, займатимемо свій розум такими-ото думками або й іншими, залежно від теми розважання чи споглядання.

[75] Вказівка третя. Перед тим, як розпочати споглядання чи розважання, потрібно на кілька хвилин, достатніх, аби промовити “Отче наш”, зупинитися неподалік від визначеного для цієї вправи місця і піднестися розумом та подумати про те, що Господь Бог стежить за кожним моїм кроком, а тоді поклонитися чи виразити своє смирення у якийсь інший спосіб.

[76] Вказівка четверта. Розпочинати споглядання треба чи то навколішки, чи розпростершись долі, чи лежачи горілиць, чи сидячи, чи стоячи, а проте завше спрямовуючи свої думки на пошуки того, що прагну осягнути. При цьому варто звернути увагу на дві речі: по-перше, якщо знайдемо те, що шукаємо, стоячи навколішках або лежачи, то не слід змінювати пози. По-друге, якщо у якійсь частині вправи знайдемо те, що шукаємо, то треба затриматися у цьому місці, аж доки не сягнемо повного вдоволення, анітрохи не переймаючись тим, щоб рухатися далі.

[77] Вказівка п’ята. Закінчивши вправу, потрібно протягом чверті години, сидячи або ходячи туди й сюди, розглянути щойно здійснене споглядання чи розважання. Якщо воно було невдалим, то слід шукати причини цього, а знайшовши їх – виявити жаль, аби виправитися у майбутньому; якщо ж воно пройшло вдало, то треба подякувати Господу Богові і наступного разу дотримуватися того ж способу.

[78] Вказівка шоста. Не слід думати про приємне та радісне, як-от про небесну славу, Воскресіння і таке інше, адже, якщо хочемо відчути біль, скруху та сльози з приводу своїх гріхів, то кожна радісна думка перешкоджатиме цьому. Натомість треба зосередити увагу на відчутті жалю та скорботи, думаючи радше про смерть і суд.

[79] Вказівка сьома. З цією ж метою треба позбутися денного світла, позачинявши вікна та двері, коли перебуваємо в кімнаті, за винятком тих моментів, коли читаємо молитви або їмо.

[80] Вказівка восьма. Не слід ані сміятися, ані говорити речей, що викликають сміх.