[41] Не можна наговорювати на інших, завдаючи шкоди їхній репутації. Якщо привселюдно оголошуємо про смертельний гріх іншої людини, не відомий загалу, то самі чинимо смертельний гріх; якщо розповідаємо про чийсь легкий гріх, то самі такого гріха припускаємося; якщо ж розкриваємо чиюсь ваду, то у такий спосіб виставляємо напоказ ваду власну.

Якщо ж маємо добрі наміри, то можна говорити про гріхи чи вади іншого у двох випадках.

По-перше, якщо йдеться про гріх, відомий широкому загалу, як-от про гріх відомої повії; про гріх, доведений у суді; або ж про громадську хибу, що отруює душі тих, хто живе поряд із нами.

По-друге, коли таємний гріх виявляється особі, яка може допомогти тому, хто згрішив, виправитися. Однак у цій ситуації треба мати певність або вагомі підстави сподіватися,  що така допомога принесе користь грішникові.

[42] Вчинки

Тут треба скористатися десятьма Божими заповідями, церковними заповідями та офіційними вказівками наших настоятелів. Будь-що, учинене всупереч цим трьом різновидам зобов’язань, є гріхом важчим чи легшим, залежно від суті скоєного. Під офіційними вказівками зверхників мають на увазі, приміром, булли про хрестові походи та інші відпустові грамоти, як-от ті, що даруються “заради примирення” за умови сповіді та причастя. Неабиякий гріх чинить той, хто виступає чи спонукає інших виступати проти цих благочесних повчань та вказівок наших зверхників.

[43] СПОСІБ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ІСПИТУ СУМЛІННЯ,

що складається з п’яти пунктів

Пункт перший. Подякувати Господу Богу за всю отриману благодать.

Пункт другий. Попросити про благодать розпізнати свої гріхи і позбутися їх.

Пункт третій. Вимагати від своєї душі звіту насамперед про думки, потім про слова, а тоді про вчинки, подумки переглядаючи годину за годиною або одну пору дня за іншою, від моменту пробудження до хвилини поточного іспиту, у тому ж порядку, що й під час часткового іспиту [25].

Пункт четвертий. Попросити у Господа Бога прощення за свої провини.

Пункт п’ятий. Постановити собі, з Його ласки, виправитися. Насамкінець промовити “Отче наш”.

[44] ЗАГАЛЬНА СПОВІДЬ І ПРИЧАСТЯ

Той, хто хоче під час здійснення духовних вправ скласти загальну сповідь, поміж іншими плодами здобуде від неї і такі три:

По-перше, хоч особа, яка сповідається щороку, не зобов’язана складати загальну сповідь, проте отримає більшу користь, якщо все ж зробить це, бо відчуває сильніший жаль через всі гріхи та погані вчинки, скоєні протягом цілого життя.

По-друге, оскільки під час духовних вправ людина глибше пізнає свої гріхи і краще усвідомлює всю їх огидність, аніж в інший час, коли вона не так переймається духовними справами, така сповідь, здійснена з більшим розумінням і більшою скрухою, принесе й більшу користь та заслугу, ніж попередні сповіді.

По-третє, унаслідок такої сповіді людина краще підготується до того, щоби гідно прийняти таїнство Євхаристії, яке не тільки допомагає нам  уникати гріха, але й сприяє зростанню благодаті.

Загальну сповідь найкраще складати безпосередньо після вправ Першого тижня.

[45] ВПРАВА ПЕРША

РОЗВАЖАННЯ

ЗА ДОПОМОГОЮ ТРЬОХ СИЛ ДУШІ

НАД ПЕРШИМ, ДРУГИМ І ТРЕТІМ ГРІХОМ

крім молитви приготування та двох впроваджень

містить три головні пункти і бесіду

[46] У Молитві приготування просимо у Господа Бога благодать скерувати всі наші наміри, вчинки і діяння виключно на служіння Його Божій Величі та її прославу.

[47] Впровадження перше – це витворення в уяві певного місця. Тут треба зазначити таке: якщо споглядання чи розважання стосується чогось видимого, наприклад, подій із життя Господа нашого Ісуса Христа, то таке витворення полягатиме у тому, що ясно і чітко уявимо собі місце, де  відбулася подія, яку хочемо споглядати, приміром, храм або гору, де перебуває Ісус Христос чи Пресвята Діва, відповідно до теми розважання.

Якщо ж споглядання чи розважання торкається речей абстрактних і невидимих, як-от: у даному випадку гріхів, то витворення місця полягатиме у наступному: уявляємо свою душу, ув’язнену у тлінному тілі, а ціле своє єство, складене з душі й тіла, – вигнанцем у цій долині сліз серед лютих звірів.

[48] У другому впровадженні просимо у Господа Бога того, чого хочемо і бажаємо, відповідно до теми. Приміром, споглядаючи Воскресіння, треба просити радості у єдності з Христом, що в радості перебуває; споглядаючи Страсті Христові, просимо болю, сліз і страждань разом із стражденним Христом.

У цьому ж випадку слід просити, щоб нас пройняло сум’яття і сором за себе, коли бачимо, скільки людей було осуджено всього лишень через один смертельний гріх, і скільки разів ми самі заслужили вічного осуду через свої смертельні гріхи.

[49] Примітка. Перед кожним спогляданням чи розважанням треба промовити ту ж молитву приготування, яка ніколи не змінюється, а також провести обидва згадані вище впровадження, часом змінюючи їх залежно від теми розважання чи споглядання.

[50] Пункт перший. Відновити собі у пам’яті перший гріх, себто гріх ангелів; далі скористатися розумом, аби обміркувати його; а тоді, врешті-решт, застосувати свою волю, щоб усе це запам’ятати й осягнути, а відтак викликати у себе ще більший сором та сум’яття, порівнюючи всі свої гріхи з одним-єдиним гріхом ангелів; якщо тільки за один гріх їх запроторено до пекла, то скільки ж разів ми заслужили цього за всі свої гріхи!

Інакше кажучи, пригадати собі гріх ангелів: як їх було створено в Божій благодаті, та вони, не бажаючи скористатися властивою їм свободою, щоб поклонятися та коритися своєму Творцеві і Господу, впали в гординю, змінили благодать на злобу й були звергнуті до пекла. Далі треба, послуговуючись розумом, детальніше над цим розміркувати, а тоді за допомогою волі викликати у себе глибші почуття.

[51] Пункт другий. Робити те саме, тобто застосовувати три сили душі для розважання над гріхом Адама і Єви. Треба пригадати, яку довгу покуту за свій гріх вони відбули і якої величезної шкоди завдав цей гріх людському родові, і скільки людей пішло до пекла. Знову ж таки, іншими словами: згадати другий гріх, скоєний нашими прабатьками: як у Дамаскській долині було створено Адама, а тоді поселено у земнім раю; як із його ребра створено Єву; як їм було заборонено їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, як вони їли їх і згрішили; як потім, зодягнуті у шкури й вигнані з раю, ціле життя прожили у важкій праці та постійному покаянні, позбавлені первісної справедливості, що її втратили. Далі потрібно детальніше над цим розважити, скориставшись розумом, а тоді застосувати волю, як уже було сказано вище.

[52] Пункт третій. Зробити те саме стосовно третього гріха, тобто певного гріха будь-якої людини, яка через один смертельний гріх пішла до пекла, а також безлічі інших людей, які пішли туди за гріхи менші, ніж скоєні нами.

Себто, стосовно цього третього певного гріха треба зробити те саме: пригадати собі вагомість і зло, властиве гріхові, вчиненому супроти свого Творця і Господа; скориставшись розумом, розважити, що того, хто згрішив і діяв усупереч нескінченній доброті, справедливо засуджено на вічну кару. Насамкінець треба застосувати волю, про що вже мовилося раніше.

[53] Бесіда. Потрібно, уявивши собі Христа, Господа нашого, розп’ятого на хресті, вступити з Ним у бесіду й запитати, як Він, Творець, зійшов до того, що став людиною і заради наших гріхів перейшов від вічного життя  до земної смерті, яку прийняв таким чином.

Подібно, звертаючись до себе самого, треба запитати: Що я зробив для Христа? Що роблю для Нього? Що маю для Нього зробити?

І так, дивлячись, як Він страждає, розп’ятий на хресті, слід розважити над усім, що спаде нам на думку.

[54] Бесіду, власне, потрібно провадити так, як один приятель говорить до іншого або як слуга говорить до свого пана – то прохаючи про якусь ласку, то звинувачуючи себе у якомусь поганому вчинку, то звіряючи свої турботи і запитуючи поради. Насамкінець слід промовити “Отче наш”.

[55] ВПРАВА ДРУГА

РОЗВАЖАННЯ ПРО СВОЇ ГРІХИ

після молитви приготування і двох впроваджень

містить п’ять пунктів і бесіду

Молитва приготування та сама.

Впровадження перше полягає у такому ж мисленному витворенні місця.

Впровадження друге. Просимо про те, чого хочемо; тут потрібно просити великого та глибокого душевного болю та сліз за свої гріхи.

[56] Пункт перший. Укласти перелік своїх гріхів. Треба пригадати собі всі гріхи, скоєні впродовж цілого життя, переглядаючи їх рік за роком або період за періодом. Тут стануть у пригоді три речі: по-перше, варто уявити собі місцевість чи дім, де ми жили; по-друге, відносини, що їх підтримували з іншими; по-третє, працю, якою займались.

[57] Пункт другий. Зважити ці гріхи, вдивляючись в огидність та злобу, які містисть в собі кожен смертельний гріх, хоч би й не був заборонений.

[58] Пункт третій. Замислитися над собою, вибираючи порівняння, які спонукатимуть нас до упокорення:

По-перше, хто я такий у порівнянні з іншими людьми?

По-друге, хто вони такі у порівнянні з усіма ангелами і святими на небі?

По-третє, що таке все суще створіння у порівнянні з Богом і ким у порівнянні з Ним буду я?

По-четверте, слід поглянути на зіпсованість та огидність власної плоті.

По-п’яте – уявити себе раною та виразкою, з якої виплило стільки важких гріхів, злих учинків та мерзотної отрути.

[59] Пункт четвертий. Розважити, ким є Бог, супроти якого ми згрішили, міркуючи про притаманні Йому досконалі якості і порівнюючи їх із протилежними якостями, властивими нам: Його мудрість – з нашим невіглаством; Його всемогутність – з нашою слабкістю; Його справедливість – з нашою підлістю; Його доброту – з нашою злобою.

[60] Пункт п’ятий. Вигук зачудування, породжений глибокими почуттями. Розмірковуємо про всі створіння і дивуємось, як вони залишили нам життя та ще й оберігали його; про ангелів, які, хоч і є мечем Божої справедливості, терпіли нас, обороняли і молилися за нас; про святих, які заступалися за нас у своїх молитвах; про небо, сонце, місяць, зорі, стихії; про плоди, птахів, риб і тварин; про землю, яка чомусь не розступилася і не поглинула нас, створивши нове пекло, де ми були б приречені на вічні страждання.