[41] Не можна наговорювати на
інших, завдаючи шкоди їхній репутації. Якщо привселюдно
оголошуємо про смертельний гріх іншої людини, не відомий
загалу, то самі чинимо смертельний гріх; якщо розповідаємо
про чийсь легкий гріх, то самі такого гріха припускаємося; якщо
ж розкриваємо чиюсь ваду, то у такий спосіб виставляємо напоказ
ваду власну.
Якщо ж маємо добрі наміри, то
можна говорити про гріхи чи вади іншого у двох
випадках.
По-перше,
якщо йдеться про гріх, відомий
широкому загалу, як-от про гріх відомої повії; про гріх,
доведений у суді; або ж про громадську хибу, що отруює душі
тих, хто живе поряд із нами.
По-друге,
коли таємний гріх виявляється
особі, яка може допомогти тому, хто згрішив, виправитися. Однак
у цій ситуації треба мати певність або вагомі підстави
сподіватися, що така допомога принесе користь
грішникові.
[42]
Вчинки
Тут треба скористатися десятьма
Божими заповідями, церковними заповідями та офіційними
вказівками наших настоятелів. Будь-що, учинене всупереч цим
трьом різновидам зобов’язань, є гріхом важчим чи легшим,
залежно від суті скоєного. Під офіційними вказівками зверхників
мають на увазі, приміром, булли про хрестові походи та інші
відпустові грамоти, як-от ті, що даруються “заради примирення”
за умови сповіді та причастя. Неабиякий гріх чинить той, хто
виступає чи спонукає інших виступати проти цих благочесних
повчань та вказівок наших зверхників.
[43] СПОСІБ
ЗДІЙСНЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ІСПИТУ СУМЛІННЯ,
що складається з
п’яти пунктів
Пункт перший.
Подякувати Господу Богу за всю
отриману благодать.
Пункт другий.
Попросити про благодать
розпізнати свої гріхи і позбутися їх.
Пункт третій.
Вимагати від своєї душі звіту
насамперед про думки, потім про слова, а тоді про вчинки,
подумки переглядаючи годину за годиною або одну пору дня за
іншою, від моменту пробудження до хвилини поточного іспиту, у
тому ж порядку, що й під час часткового іспиту [25].
Пункт четвертий.
Попросити у Господа Бога прощення
за свої провини.
Пункт п’ятий.
Постановити собі, з Його ласки,
виправитися. Насамкінець промовити “Отче наш”.
[44] ЗАГАЛЬНА
СПОВІДЬ І ПРИЧАСТЯ
Той, хто хоче під час здійснення
духовних вправ скласти загальну сповідь, поміж іншими плодами
здобуде від неї і такі три:
По-перше,
хоч особа, яка сповідається
щороку, не зобов’язана складати загальну сповідь, проте отримає
більшу користь, якщо все ж зробить це, бо відчуває сильніший
жаль через всі гріхи та погані вчинки, скоєні протягом цілого
життя.
По-друге,
оскільки під час духовних вправ
людина глибше пізнає свої гріхи і краще усвідомлює всю їх
огидність, аніж в інший час, коли вона не так переймається
духовними справами, така сповідь, здійснена з більшим
розумінням і більшою скрухою, принесе й більшу користь та
заслугу, ніж попередні сповіді.
По-третє,
унаслідок такої сповіді
людина краще підготується до того, щоби гідно прийняти таїнство
Євхаристії, яке не тільки допомагає нам уникати
гріха, але й сприяє зростанню благодаті.
Загальну сповідь найкраще
складати безпосередньо після вправ Першого тижня.
[45] ВПРАВА
ПЕРША
РОЗВАЖАННЯ
ЗА ДОПОМОГОЮ
ТРЬОХ СИЛ ДУШІ
НАД ПЕРШИМ,
ДРУГИМ І ТРЕТІМ ГРІХОМ
крім молитви
приготування та двох впроваджень
містить три
головні пункти і бесіду
[46] У Молитві
приготування просимо у Господа Бога благодать
скерувати всі наші наміри, вчинки і діяння виключно на служіння
Його Божій Величі та її прославу.
[47] Впровадження перше –
це витворення в уяві певного місця. Тут треба зазначити таке:
якщо споглядання чи розважання стосується чогось видимого,
наприклад, подій із життя Господа нашого Ісуса Христа, то таке
витворення полягатиме у тому, що ясно і чітко уявимо собі
місце, де відбулася подія, яку хочемо споглядати,
приміром, храм або гору, де перебуває Ісус Христос чи Пресвята
Діва, відповідно до теми розважання.
Якщо ж споглядання чи розважання
торкається речей абстрактних і невидимих, як-от: у даному
випадку гріхів, то витворення місця полягатиме у наступному:
уявляємо свою душу, ув’язнену у тлінному тілі, а ціле своє
єство, складене з душі й тіла, – вигнанцем у цій долині сліз
серед лютих звірів.
[48] У другому
впровадженні просимо у Господа Бога того, чого хочемо і
бажаємо, відповідно до теми. Приміром, споглядаючи Воскресіння,
треба просити радості у єдності з Христом, що в радості
перебуває; споглядаючи Страсті Христові, просимо болю, сліз і
страждань разом із стражденним Христом.
У цьому ж випадку слід просити,
щоб нас пройняло сум’яття і сором за себе, коли бачимо,
скільки людей було осуджено всього лишень через один
смертельний гріх, і скільки разів ми самі заслужили вічного
осуду через свої смертельні гріхи.
[49] Примітка. Перед
кожним спогляданням чи розважанням треба промовити ту ж молитву
приготування, яка ніколи не змінюється, а також провести обидва
згадані вище впровадження, часом змінюючи їх залежно від теми
розважання чи споглядання.
[50] Пункт перший.
Відновити собі у пам’яті перший гріх, себто гріх ангелів; далі
скористатися розумом, аби обміркувати його; а тоді,
врешті-решт, застосувати свою волю, щоб усе це запам’ятати й
осягнути, а відтак викликати у себе ще більший сором та
сум’яття, порівнюючи всі свої гріхи з одним-єдиним гріхом
ангелів; якщо тільки за один гріх їх запроторено до пекла, то
скільки ж разів ми заслужили цього за всі свої
гріхи!
Інакше кажучи, пригадати собі
гріх ангелів: як їх було створено в Божій благодаті, та вони,
не бажаючи скористатися властивою їм свободою, щоб поклонятися
та коритися своєму Творцеві і Господу, впали в гординю, змінили
благодать на злобу й були звергнуті до пекла. Далі треба,
послуговуючись розумом, детальніше над цим розміркувати, а тоді
за допомогою волі викликати у себе глибші почуття.
[51] Пункт другий. Робити
те саме, тобто застосовувати три сили душі для розважання над
гріхом Адама і Єви. Треба пригадати, яку довгу покуту за свій
гріх вони відбули і якої величезної шкоди завдав цей гріх
людському родові, і скільки людей пішло до пекла. Знову ж таки,
іншими словами: згадати другий гріх, скоєний нашими
прабатьками: як у Дамаскській долині було створено Адама, а
тоді поселено у земнім раю; як із його ребра створено Єву; як
їм було заборонено їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, як
вони їли їх і згрішили; як потім, зодягнуті у шкури й вигнані з
раю, ціле життя прожили у важкій праці та постійному покаянні,
позбавлені первісної справедливості, що її втратили. Далі
потрібно детальніше над цим розважити, скориставшись розумом, а
тоді застосувати волю, як уже було сказано вище.
[52] Пункт третій. Зробити
те саме стосовно третього гріха, тобто певного гріха будь-якої
людини, яка через один смертельний гріх пішла до пекла, а також
безлічі інших людей, які пішли туди за гріхи менші, ніж скоєні
нами.
Себто, стосовно цього третього
певного гріха треба зробити те саме: пригадати собі вагомість і
зло, властиве гріхові, вчиненому супроти свого Творця і
Господа; скориставшись розумом, розважити, що того, хто згрішив
і діяв усупереч нескінченній доброті, справедливо засуджено на
вічну кару. Насамкінець треба застосувати волю, про що вже
мовилося раніше.
[53] Бесіда. Потрібно,
уявивши собі Христа, Господа нашого, розп’ятого на хресті,
вступити з Ним у бесіду й запитати, як Він, Творець, зійшов до
того, що став людиною і заради наших гріхів перейшов від
вічного життя до земної смерті, яку прийняв таким
чином.
Подібно, звертаючись до себе
самого, треба запитати: Що я зробив для Христа? Що роблю для
Нього? Що маю для Нього зробити?
І так, дивлячись, як Він
страждає, розп’ятий на хресті, слід розважити над усім, що
спаде нам на думку.
[54] Бесіду, власне, потрібно
провадити так, як один приятель говорить до іншого або як слуга
говорить до свого пана – то прохаючи про якусь ласку, то
звинувачуючи себе у якомусь поганому вчинку, то звіряючи свої
турботи і запитуючи поради. Насамкінець слід промовити “Отче
наш”.
[55] ВПРАВА
ДРУГА
РОЗВАЖАННЯ ПРО
СВОЇ ГРІХИ
після молитви
приготування і двох впроваджень
містить п’ять
пунктів і бесіду
Молитва
приготування та
сама.
Впровадження перше
полягає у такому ж мисленному
витворенні місця.
Впровадження
друге. Просимо про те,
чого хочемо; тут потрібно просити великого та глибокого
душевного болю та сліз за свої гріхи.
[56] Пункт перший.
Укласти перелік своїх гріхів. Треба пригадати собі всі
гріхи, скоєні впродовж цілого життя, переглядаючи їх рік за
роком або період за періодом. Тут стануть у пригоді три речі:
по-перше, варто уявити собі місцевість чи дім, де ми жили;
по-друге, відносини, що їх підтримували з іншими; по-третє,
працю, якою займались.
[57] Пункт другий. Зважити
ці гріхи, вдивляючись в огидність та злобу,
які містисть в собі кожен смертельний гріх, хоч би й не
був заборонений.
[58] Пункт третій.
Замислитися над собою, вибираючи порівняння, які спонукатимуть
нас до упокорення:
По-перше, хто я такий у
порівнянні з іншими людьми?
По-друге, хто вони такі у
порівнянні з усіма ангелами і святими на небі?
По-третє, що таке все суще
створіння у порівнянні з Богом і ким у порівнянні з Ним буду
я?
По-четверте, слід поглянути на
зіпсованість та огидність власної плоті.
По-п’яте – уявити себе раною та
виразкою, з якої виплило стільки важких гріхів, злих учинків та
мерзотної отрути.
[59] Пункт четвертий.
Розважити, ким є Бог, супроти якого ми згрішили, міркуючи про
притаманні Йому досконалі якості і порівнюючи їх із
протилежними якостями, властивими нам: Його мудрість – з нашим
невіглаством; Його всемогутність – з нашою слабкістю; Його
справедливість – з нашою підлістю; Його доброту – з нашою
злобою.
[60] Пункт п’ятий. Вигук
зачудування, породжений глибокими почуттями. Розмірковуємо про
всі створіння і дивуємось, як вони залишили нам життя та ще й
оберігали його; про ангелів, які, хоч і є мечем Божої
справедливості, терпіли нас, обороняли і молилися за нас; про
святих, які заступалися за нас у своїх молитвах; про небо,
сонце, місяць, зорі, стихії; про плоди, птахів, риб і тварин;
про землю, яка чомусь не розступилася і не поглинула нас,
створивши нове пекло, де ми були б приречені на вічні
страждання.

|