[241] Відповідно до першого способу здійснення молитви, треба розважити й обміркувати, у чому ми дотримувалися першої заповіді, а в чому її порушували, уділивши на ці роздуми стільки часу, скільки достатньо для того, щоб тричі промовити “Отче наш” і тричі – “Богородице Діво”. Якщо впродовж цього часу виявимо якісь провини, то проситимемо прощення і відпущення цих гріхів та прочитаємо “Отче наш”. Такого ж способу потрібно дотримуватися стосовно кожної з десяти заповідей.

[242] Примітка перша. Варто зазначити, що, дійшовши у своїх роздумах до заповіді, яку, зазвичай, не порушуємо, немає потреби затримуватися на ній надовго. Проте, розважаючи над заповіддю, яку нерідко – часом більше, часом менше – переступаємо, треба відповідно довше чи коротше на ній затриматися, щоб усе докладно обдумати. Так само чинимо і щодо головних гріхів.

[243] Примітка друга. Переглянувши у вказаний вище спосіб усі заповіді, слід покаятися і попросити у Господа Бога благодаті і допомоги, щоб виправитися у майбутньому. Завершуємо бесідою, відповідно до змісту вправи.

[244] 2. Головні гріхи

Що стосується семи головних гріхів, то після застосування зазначеної додаткової вказівки [75, 239] слід у вже вказаний вище спосіб [240] здійснити молитву приготування. Єдина зміна пов’язана з тим, що там мова йшла про заповіді, яких треба дотримуватися, а тут йдеться про гріхи, яких треба уникати. Зберігаються ті ж, що й у попередньому випадку, порядок і правила стосовно часу, а також бесіда.

[245] Щоб краще пізнати свої провини, пов’язані з головними гріхами, потрібно порозважати над протилежними їм чеснотами, а щоби певніше цих гріхів уникати, слід собі постановити і постаратися за допомогою святих вправ набути чеснот, протилежних цим гріхам, і в них утвердитися.

[246] 3. Три сили душі

У розважаннях про три сили душі треба дотримуватися того ж порядку та правил щодо часу, що й у роздумах про заповіді, застосовуючи відповідну додаткову вказівку [239], здійснюючи молитву приготування і проводячи бесіду [240-243].

[247] 4. П’ять чуттів тіла

Що стосується п’яти чуттів тіла, то тут зберігається той же порядок, змінюється тільки тема.

[248] Примітка. Якщо прагнемо наслідувати Господа нашого Ісуса Христа у застосуванні своїх чуттів, слід у молитві приготування довіритися Божій Величі, а тоді розглянути кожне чуття, в кінці промовляючи “Богородице Діво” або “Отче наш”.

Якщо ж хочемо у застосуванні чуттів наслідувати Пресвяту Діву, то треба довіритися їй у молитві приготування й опісля розглянути кожне чуття, промовляючи на завершення “Богородице Діво”.

[249] ДРУГИЙ СПОСІБ ЗДІЙСНЕННЯ МОЛИТВИ

полягає у спогляданні сенсу кожного слова молитви

[250] Додаткова вказівка, застосована у першому способі [239], зберігається і в другому.

[251] Молитва приготування узгоджується з особою, до якої її звернено.

[252] Другий спосіб здійснення молитви полягає у наступному. Стоячи навколішках або сидячи, залежно від того, яке положення вважається зручнішим і побожнішим, та заплющивши очі або спрямувавши погляд в одну точку, промовити слово “Отче” і розмірковувати над цим словом стільки часу, скільки потрібно для того, щоб осягнути властиві йому значення та порівняння, відчуття та втіху. Так само слід чинити з кожним словом із “Отче наш” чи іншої молитви, для здійснення якої оберемо цей спосіб.

[253] Правило перше. Протягом години пройти у зазначений спосіб цілу Господню молитву, а наприкінці промовити вголос чи подумки “Богородице Діво”, “Вірую”, “Душе Христова” та “Радуйся, Царице”.

[254] Правило друге. Якщо, споглядаючи Господню молитву, хтось знайде в одному чи двох словах матеріял для розважання, смак і втіху, то не варто намагатися йти далі, хоч би й цілу годину довелося присвятити цим словам; коли ж відведений на споглядання час добіжить кінця, треба прочитати решту молитви у звичайний спосіб.

[255] Правило третє. Якщо хтось, затримавшись на одному чи двох словах “Отче наш” на цілу годину, захоче повернутися до цієї молитви в інший день, то треба промовити вже обмірковане слово чи слова у звичайний спосіб, а тоді знову заглибитися у розважання, починаючи з наступного слова, у спосіб, поданий у другому правилі.

[256] Примітка перша. Треба зауважити, що, закінчивши Господню молитву протягом одного чи кількох днів, слід у той же спосіб розглянути “Богородице Діво” й інші молитви, щоби постійно впродовж певного часу займатися однією з них.

[257] Примітка друга. Закінчивши молитву, потрібно звернутися до особи, якій її адресовано, і попросити чеснот або благодаті, у яких відчуваємо найбільшу потребу.

[258] ТРЕТІЙ СПОСІБ ЗДІЙСНЕННЯ МОЛИТВИ

полягає у промовлянні молитви відповідно до ритму дихання

Слід дотримуватися тієї ж додаткової вказівки, яку застосовано у першому і другому способах [239, 250].

Молитва приготування – та ж, що й у другому способі [251].

Третій спосіб здійснення молитви полягає у наступному: молитися треба подумки відповідно до ритму дихання; слова “Отче наш” чи якоїсь іншої молитви промовляємо по одному між двома вдиханнями, особливу увагу звертаючи в цей час чи то на значення слова, чи на особу, до якої звертаємося, чи на свою нікчемність, чи на різницю між величчю тієї особи та власною нікчемністю. У такий спосіб і згідно з таким правилом слід прочитати “Отче наш”; інші ж молитви – “Богородице Діво”, “Душе Христова”, “Вірую”, “Радуйся, Царице” – промовити як звичайно.

[259] Правило перше. Коли в інший день чи в інший час [того ж дня] хтось забажає знову так помолитися, то слід промовити “Богородице Діво” у цей спосіб, решту ж молитов – у звичайний; поступово потрібно пройти таким чином і інші молитви.

[260] Правило друге. Якщо комусь захочеться молитися у викладений вище ритмічний спосіб [258] довше, то можна відповідно до нього прочитати всі згадані вище молитви або деякі з них.