ТИЖДЕНЬ ПЕРШИЙ

[21] ДУХОВНІ ВПРАВИ,

ПРИЗНАЧЕНІ ДЛЯ ТОГО

ЩОБ ЗУМІТИ ПЕРЕМОГТИ САМОГО СЕБЕ

Й УПОРЯДКУВАТИ СВОЄ ЖИТТЯ,

НЕ ПОСЛУГОВУЮЧИСЬ РІШЕННЯМИ, ПРИЙНЯТИМИ

ПІД ВПЛИВОМ НЕВПОРЯДКОВАНИХ СХИЛЬНОСТЕЙ

ПОПЕРЕДНЯ ЗАУВАГА

[22] щоб як той, хто подає Духовні вправи, так і той, хто їх виконує, взаємно сприяли один одному у поступі, слід заздалегідь обумовити, що кожен добрий християнин має намагатися вкладати у слова свого ближнього радше добрий сенс, аніж їх засуджувати. Якщо ж витлумачити їх прихильно неможливо, то треба перепитати, що саме малося на увазі, і якщо в судження ближнього закралася помилка, то слід з любов’ю його виправити. Якщо навіть цього виявиться не достатньо, то варто скористатися всіма відповідними засобами, щоб, витлумачивши такі слова, належно вказати своєму ближньому шлях до спасіння.

[23] ЗАСАДИ Й ОСНОВИ

Людина створена для того, щоб хвалити Господа Бога свого, поклонятися і служити Йому, спасаючи у такий спосіб свою душу.

Усе інше суще на землі створено для людини, щоб допомагати їй у досягненні мети, задля якої її створено.

З цього випливає, що людина має користуватися ним настільки, наскільки воно допомагає їй осягати мету, і відмовлятися від нього тією мірою, якою воно стає їй на перешкоді.

Відтак потрібно виробити у собі безпристрасність до створеного, наскільки це дозволено нашій вільній волі і не заборонено, щоб ми не бажали здоров’я радше, ніж недуги; багатства – радше, ніж убогости; почестей – радше, ніж безчестя; життя довгого радше, ніж короткого, і так далі в усіх інших справах, прагнучи лишень того, що краще сприятиме нам у досягненні мети, задля якої нас створено.

[24] ЩОДЕННИЙ ЧАСТКОВИЙ ІСПИТ СУМЛІННЯ

Охоплює три періоди і здійснюється двічі на день

Час перший – зранку; прокинувшись, людина, яка виконує вправи, має постановити собі пильно остерігатися певного гріха чи вади, яких хоче позбутися.

[25] Час другий – пополудні. Людина має в цей час просити Господа Бога нашого про те, чого прагне, а саме – про ласку пригадати, скільки разів вона впала у певний гріх чи ваду, і виправитися в майбутньому. Далі треба здійснити перший іспит сумління, складаючи звіт стосовно тієї вади, яку вирішено виправити. Таким чином слід переглянути, година за годиною чи період за періодом, цілий день, починаючи з тієї хвилини, коли прокинувся, і до моменту поточного іспиту. Опісля нехай той, хто виконує Вправи, поставить у верхній графі g–– стільки крапок, скільки разів скоїв певний гріх, а тоді знову рішуче постановить виправитися до наступного іспиту сумління.

[26] Час третій – після вечері. Той, хто здійснює вправи, має виконати другий іспит сумління, так само година за годиною від моменту попереднього іспиту до поточного. Потому треба поставити у нижній графі g–– стільки крапок, скільки разів було скоєно певний гріх чи помилку.

[27] ЧОТИРИ ДОДАТКОВІ НАСТАНОВИ,

шо допомагають швидше позбутися

певного гріха чи вади

Настанова перша: Щоразу, скоївши певний гріх чи піддавшись певній ваді, треба прикласти руку до грудей, виявляючи жаль з приводу свого падіння. Так можна робити навіть на людях, не привертаючи нічиєї уваги.

[28] Настанова друга: Оскільки першу графу g–– призначено для першого іспиту сумління, а другу – для наступного, то перед сном слід порівняти їх і подивитися, чи досягнуто виправлення між цими двома іспитами.

[29] Настанова третя: Потрібно другий день порівняти з першим, тобто два іспити сумління першого дня – з двома іспитами другого дня, щоб побачити, чи є поступ у виправленні.

[30] Настанова четверта: Кожен тиждень треба порівнювати з попереднім, аби побачити, чи є поступ між ними.

[31] Слід зазначити, що перше велике G згори означає неділю, друге мале g – понеділок, третє – вівторок, і т.д.

    G ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

   g –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

   g ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

   g –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

   g ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

   g –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

   g ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

[32] ЗАГАЛЬНИЙ ІСПИТ СУМЛІННЯ,

який допомагає очиститися і

краще висповідатися

Припускаємо, що в нас живуть три різновиди думок, а саме: перший – думки, породжені суто нашою волею та бажанням; два ж інші приходять до нас ззовні, один – від доброго духа, другий – від злого.

[33] Думки

Існують два способи сподобитися благодаті, пов’язані зі злими думками, що приходять ззовні.

По-перше, коли до нас приходить думка скоїти смертельний гріх, а ми негайно її відкидаємо, цю думку відразу подолано.

[34] По-друге, коли у нас з’являється та ж погана думка, ми опираємося їй, проте вона приходить знову і знову, та ми постійно поборюємо її, аж доки не візьмемо над нею гору. Це другий спосіб, гідний ще більшої благодаті.

[35] Чинимо легкий гріх, коли думка про те, щоб скоїти головний гріх, приходить до нас, а ми прислухаємося до неї, якийсь час приділяємо їй увагу чи черпаємо з неї якесь чуттєве задоволення, або ж не надто поспішаємо її відкинути.

[36] Є два способи скоїти смертельний гріх. Перший: погоджуємося зі злою думкою, маючи намір здійснити задумане відразу або щойно це буде можливо.

[37] Другий: справді здійснюємо те, до чого спонукає зла думка; такий гріх ще важчий за попередній з трьох причин: по-перше, тому, що довше перебуваємо під впливом зла; по-друге, грішимо інтенсивніше; по-третє, завдаємо більшої шкоди і собі, й іншим.

[38] Слова

Не слід присягатися ні Творцем, ні створінням, хіба лишень це потрібно для підтвердження істини, з необхідности чи з благоговінням. Під необхідністю маємо на увазі ті випадки, коли присяга підтверджує не будь-яку істину, а тільки ту, що має вагоме значення для добра чи то душі, чи тіла, чи теж для дочасних благ. Благоговіння ж вимагає, щоб ім’я Творця нашого і Господа вимовлялося з належним піднесенням та пошануванням.

[39] Варто відзначити, що хоч у випадку легковажної присяги грішимо більше, присягаючись Творцем, а не створінням, одначе ж, з іншого боку, дотримуючись викладених вище умов стосовно істини, необхідності та благоговіння, присягатися створінням важче, ніж Творцем; це пояснюється такими причинами:

По-перше, коли присягатися створінням, то вже саме йменування створіння при засвідченні істини не викликає у нас ні тієї уваги, ні обачності, які, зазвичай, властиві присязі в ім’я Господа і Творця всього сущого.

По-друге, присягаючись іменем створіння, важче віддати шану Творцеві, ніж присягаючись іменем самого Творця і Господа, позаяк проголошення імені Господа Бога нашого спонукає до благоговіння і пошанування більше, ніж проголошення імені створіння. Відтак присягатися створінням бажано радше особам досконалішим у духовному сенсі, ніж тим, хто ще не сягнув відчутного поступу у цій ділянці, оскільки досконаліші завдяки постійному спогляданню та просвітленню розуму більше звикли помічати, вшановувати і споглядати Бога, присутнього у кожному створінні своєю сутністю, присутністю та силою. Тому, присягаючись створінням, вони більше здатні і підготовані віддати у присязі шану Богові, ніж люди недосконалі.

По-третє, постійні присяги  іменем створіння приводять недосконалих до небезпеки ідолопоклонства швидше, ніж досконалих.

[40] Не слід марнословити, себто говорити слова, які нікому – ні тому, хто їх говорить, ні іншим – не приносять користі й узагалі такої користі не передбачають. Відповідно, слова, які приносять користь або, на думку того, хто ці слова говорить, мають її приносити, чи то душі, чи тілу, чи дочасним добрам співрозмовників, не є марними, хоч би навіть мова йшла про речі, безпосередньо з їхнім становищем у житті не пов’язані, коли, наприклад, монах говорить про війну чи торгівлю. Проте в усьому цьому є заслуга, якщо слова спрямовано на добро, і гріх – якщо їх говорять зі злою метою або ж узагалі безцільно.