[161] ДЕНЬ ШОСТИЙ

Споглядання Христа, Господа нашого, У пустині за Йорданом,

де Його спокушав диявол [274]

Виконується у той же спосіб, що й вправи п’ятого дня.

ДЕНЬ СЬОМИЙ

Як святий Андрій та інші пішли за Христом, Господом нашим [275]

ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

Про Нагірну проповідь, під час якої Христос, наш Господь,

навчав про вісім блаженств [278]

ДЕНЬ ДЕВ’ЯТИЙ

Як Христос, наш Господь, явився перед своїми учнями,

ступаючи по морських хвилях [280]

ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ

Як Христос, наш Господь, навчав у храмі [288]

ДЕНЬ ОДИНАДЦЯТИЙ

Про воскресення Лазаря [285]

ДЕНЬ ДВАНАДЦЯТИЙ

Про Вербну неділю [287]

[162] Примітка перша. Відповідно до того, скільки днів той, хто виконує вправи, хоче присвятити Другому тижневі, або залежно від його поступу, споглядання цього тижня можна продовжити або скоротити в часі. Якщо споглядання продовжено, то можна долучити такі тайни: відвідання Пресвятою Дівою Єлисавети, поклоніння пастухів, обрізання Господа нашого Ісуса Христа, поклоніння трьох царів та інші. Якщо ж Тиждень скорочено, то навіть деякі тайни із визначених вище можна пропустити, оскільки, подаючи їх тут, ми наче робимо вступ і засвоюємо спосіб розважання та споглядання, щоб мати змогу пізніше розважати та споглядати краще і повніше.

[163] Примітка друга. Вибір потрібно розпочати зі споглядання того, як Господь виїхав із Назарета до Йордану, себто з п’ятого дня; спосіб здійснення вибору пояснено нижче [169-189].

[164] Примітка третя. Якщо щиро бажаємо долучитися до істинного вчення Христа, Господа нашого, то перед тим, як приступити до здійснення вибору, буде вельми корисно розглянути й обміркувати три ступені смирення, описані нижче. Над ними потрібно замислюватися час від часу впродовж усього дня, проводячи бесіди згідно з поданими далі поясненнями [168].

[ТРИ СТУПЕНІ СМИРЕННЯ]

[165] Перший ступінь смирення, необхідний для вічного спасіння, полягає у тому, щоби принизитися й упокоритися якомога більше та в усьому дотримуватися Божого закону.

Відтак, хоч би нас хотіли зробити володарями всього, що створено у світі, або ж ішлося про те, аби зберегти своє земне життя, то й тоді ми жодної думки не допускали б про порушення заповіді – чи то Божої, чи людської, – яка зобов’язує нас під загрозою смертельного гріха.

[166] Другий ступінь смирення є досконалішим за перший. Перебуваємо у такому стані духа, що вже не прагнемо багатства радше, ніж вбогості; почестей радше, ніж зневаги; життя довгого радше, ніж короткого, тільки б усе це однаково сприяло служінню Господу Богові і спасінню нашої душі.

Щобільше, нам навіть на думку не спадає скоїти якийсь легкий гріх ні заради оволодіння всім створеним на землі, ні задля порятунку свого життя.

[167] Третій ступінь смирення – найдосконаліший; він полягає у поєднанні першого і другого ступенів; також, якщо обставини однаково сприятимуть хвалі і славі Божій, то, щоби краще наслідувати Господа нашого Ісуса Христа й більше уподібнюватися до Нього тут і тепер, прагнемо й обираємо вбогість із Христом убогим радше, ніж багатство; зневагу з Христом зневаженим радше, ніж почесті; воліємо видаватися нікчемними безумцями заради Христа, якого вважали таким перед нами, радше, ніж славитися у світі мудрістю та проникливістю.

[168] Примітка. Тому, хто хоче сягнути зазначеного третього ступеня смирення, дуже корисно буде провести три бесіди з розважання про три класи людей, описані вище [147, 156], благаючи Господа обрати його для цього третього та найвищого ступеня смирення, щоб краще Його наслідувати і Йому служити, тільки б це однаковою чи й кращою мірою сприяло служінню Божій Величі та її прославі.

[169] ВСТУП

ДО ЗДІЙСНЕННЯ ВИБОРУ

У кожному доброму виборі, наскільки це від нас залежить, око наших намірів має бути чистим і спрямованим тільки на мету, задля якої нас створено, себто на прославу Господа Бога і спасіння нашої душі. Відтак будь-який вибір маємо здійснювати лишень з огляду на цю мету, не підпорядковуючи мету засобам, а навпаки, засоби – меті. Так, приміром, багато хто вирішує спершу вступити у шлюб, а потім уже служити Господеві у подружжі, хоча нашою метою є власне служіння Богові. Подібно й інші спочатку домагаються церковних посад, щоб уже потім служити на цих посадах Богу. Такі люди, отже, не йдуть прямо до Бога, а хочуть натомість, аби Бог сам ішов до них, погоджуючись з їхніми невпорядкованими прив’язаностями, і, як наслідок, перетворюють мету на засіб, а засіб – на мету, ставлячи на перше місце те, що мало б бути на другому.

Бо насамперед ми повинні пробудити в собі бажання служити Богові, позаяк саме це є нашою метою, а тоді вже бажати посад чи шлюбу, якщо це нам більше підходить, оскільки все це є лишень засобами для досягнення мети.

Отож тільки служіння Господу Богу, Його прослава та вічне спасіння нашої душі має спонукати нас до того, щоб обрати або відкинути ті чи інші засоби.

[170] [РОЗВАЖАННЯ]

допомагає розібратися у тому, що може бути предметом вибору,

і складається з чотирьох пунктів і однієї примітки

Пункт перший. Необхідно, щоб предмет, стосовно якого маємо зробити вибір, був нам байдужий або добрий сам по собі, узгоджувався з ученням ієрархічної Церкви, нашої святої Матері, та не був для неї поганим і їй не суперечив.

[171] Пункт другий. Існують певні речі, обравши які, вибір змінити вже не можна, як-от: священство, подружжя тощо. Що ж стосується інших речей, то тут свій вибір можна змінити; наприклад, церковну посаду можна прийняти, а можна від неї відмовитися; так само й земні блага можна прийняти або відкинути.

[172] Пункт третій. У випадку незмінного, раз і назавжди зробленого вибору, вибирати далі вже нічого, оскільки змінити його вже не можна; мова про подружжя, священство та інші подібні речі. Якщо такий вибір не було зроблено належним чином, тобто він відбувся у невідповідний спосіб та під впливом невпорядкованих почуттів, то залишається хіба покаятися і намагатися вести добре життя у межах, визначених зробленим вибором, хоч він і не був Божим покликанням, позаяк відбувся у неналежний та нерозважливий спосіб. Багато хто помиляється, вважаючи такий ото невдалий вибір Божим покликанням, тоді як кожне Боже покликання завжди чисте і ясне, позбавлене домішок плотської чи будь-якої іншої невпорядкованої схильності.

[173] Пункт четвертий. Що стосується вибору змінного, то якщо хтось зробив такий вибір у належний і добре впорядкований спосіб, не підпорядковуючись ні плоті, ні світу, то причин здійснювати новий вибір немає. Натомість слід якомога більше змагати до досконалости в межах того вибору.

[174] Примітка. Втім варто зазначити: якщо вибір, який можна змінити, не було здійснено щиро й у впорядкований спосіб, то корисно знову провести його належним чином, якщо лишень хочемо принести визначні та милі Господеві Богу плоди.

[175] ТРИ ЧАСИ,

ПРИДАТНІ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ

РОЗВАЖЛИВОГО І ДОБРОГО ВИБОРУ

Час перший – коли Господь Бог так зворушує та приваблює нашу волю, що побожна особа, не вагаючись і не маючи змоги вагатися, виконує те, що їй вказує Господь; так ото вчинили святі Павло і Матей, коли пішли за Христом.

[176] Час другий – коли отримуємо достатньо світла та пізнання через досвідчення втіхи та спустошення, а також через досвід розпізнавання різних духів.

[177] Час третій – коли панує спокій; міркуємо насамперед про те, задля чого народилися, а саме – для прослави Господа Бога нашого та спасіння своєї душі; далі, бажаючи сягнути цієї мети, вибираємо як засіб її досягнення певний спосіб життя у встановлених Церквою межах, щоб він сприяв нам у справі служіння Господеві та спасіння душі.

Під часом, коли панує спокій, мається на увазі пора, коли душу не тривожать різні духи, і вона використовує свої природні можливості вільно і спокійно.

[178] Якщо вибір не відбувся ні у перший, ні в другий час, то нижче подано два способи його здійснення у час третій.

ПЕРШИЙ СПОСІБ

ЗДІЙСНЕННЯ РОЗВАЖЛИВОГО І ДОБРОГО ВИБОРУ

містить шість пунктів

Пункт перший. Чітко окреслити собі те, стосовно чого маємо зробити вибір, наприклад, бенефіцій чи вигідну посаду, які можемо прийняти або відкинути, чи щось інше, що підпадає під змінний вибір.

[179] Пункт другий. Пам’ятати про мету, задля якої нас створено, – прославу Господа Бога та спасіння своєї душі. Поза тим, слід відшукати в собі безпристрасність, тобто позбутися будь-яких невпорядкованих схильностей до такої міри, щоб не бути схильним чи чуттєво налаштованим радше прийняти певну річ, аніж її відкинути, чи, навпаки, радше відкинути, ніж прийняти.

Натомість потрібно перебувати посередині, наче ото стрілка на вазі, щоби бути готовим вчинити так, як вважатимемо за краще для примноження Божої слави і хвали та спасіння своєї душі.

[180] Пункт третій. Просити Господа Бога, щоби Він зволив спонукати нашу волю і вкласти нам у душу те, що маємо зробити у пропонованій справі, аби якнайбільше докластися до Його хвали та прослави. Молити також про те, щоб ми зуміли добре й непомильно розважити все це за допомогою свого розуму і здійснити вибір згідно з Його найсвятішою волею.