Розділ V. Євангелізація
ТЕМА: *ПОПЕРЕДНЯ ЗАУВАГА (praesupponendum) – захищай висловлювання ближнього
Мета: • представлення принципу попередньої зауваги св. Ігнатія Лойоли як основи спілкування; • заохочення молоді застосовувати цей принцип у щоденному житті.
Боже Слово: «А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого» (Мт. 18, 15). « щоб як той, хто подає Духовні вправи, так і той, хто їх виконує, взаємно сприяли один одному у поступі, слід заздалегідь обумовити, що кожен добрий християнин має намагатися вкладати у слова свого ближнього радше добрий сенс, аніж їх засуджувати. Якщо ж витлумачити їх прихильно неможливо, то треба перепитати, що саме малося на увазі, і якщо в судження ближнього закралася помилка, то слід з любов’ю його виправити. Якщо навіть цього виявиться не достатньо, то варто скористатися всіма відповідними засобами, щоб, витлумачивши такі слова, належно вказати своєму ближньому шлях до спасіння» (Духовні Вправи 22 – попередня заувага).
Досвід: Прочитай з групою текст praesupponendum з Духовних Вправ і розпочни дискусію. Можеш користуватися текстом, поданим нижче, або питаннями: • Як розумієш текст praesupponendum? Чому св. Ігнатій Лойола вмістив його в Духовних Вправах? • Яка мета praesupponendum? У чому може допомогти під час розмови? • Чи ти колись зустрічався зі співрозмовником, який «знає» і не має потреби почути твою думку? Як ти тоді почувався? • Чи ти зустрічав співрозмовника, який справді хотів тебе слухати і зрозуміти? Як ти тоді почувався? • Як принцип praesupponendum можеш застосовувати в щоденному житті? • Як принцип praesupponendum можеш застосовувати під час євангелізації?
Рraesupponendum або золоте правило міжособистісного спілкування
Під час читання Духовних Вправ св. Ігнатія Лойоли я знайшов цей текст із шістнадцятого століття. Він захопив мене не тільки своєю простотою, але й актуальністю. Дозволю собі процитувати його на початку цього фейлетону – ніби витягнути з мотлоху те, що наші предки вже давно придумали. щ оби ми взаємно сприяли один одному у поступі, слід заздалегідь обумовити, що кожна добра людина має намагатися вкладати у слова свого ближнього радше добрий сенс, аніж їх засуджувати. Якщо ж витлумачити їх прихильно неможливо, то треба перепитати, що саме малося на увазі, і якщо в судження ближнього закралася помилка, то слід з любов’ю його виправити. Якщо навіть цього виявиться не достатньо, то варто скористатися всіма відповідними засобами, щоб, витлумачивши такі слова, належно вказати своєму ближньому шлях до спасіння. Це св. Ігнатій говорить про основну поведінку людини під час налагоджування стосунків. Думаю, що для людини це «правило» повинно бути основним у способі мовлення, дискутування, діалогів, передовсім між собою і в справах, які стосуються нашої родини чи нашого міста. Перш за все потрібно пам’ятати, що в зв’язку-зустрічі є дві сторони (дві або більше осіб), які мають однакову гідність і однакове право висловлювати те, що думають. Чи ми з цим погоджуємося? Якщо так, то звідки проблеми зі спілкуванням? Саме тут місце на пересторогу св. Ігнатія: слід заздалегідь обумовити… Велика небезпека міститься у факті, що кожний затримується тільки на своїй гідності й своєму праві, й через таку призму сприймає іншу людину. Чи справді «слід заздалегідь обумовити» виправдати слова іншого? Я говорю не про виправдання чогось абсурдного: думок, інтерпретацій, які, на жаль, дуже часто з’являються в щоденному житті. Чи застосовуємо принцип здогадної невинності в сірій буденщині контактів з іншими? Боїмося виглядати дурнями! Автор поданого тексту дає й інші критерії. Це я не себе, а другу людина, яка стоїть переді мною, маю захищати – як її гідність, так і її висловлювання, тобто я покликаний намагатися зрозуміти мотиви її висловлювань. Тобто ми повинні характеризуватися поставою захисту іншого. Що більше, св. Ігнатій передбачив можливість, коли висловлювання іншого не можна захистити. У такому випадку запрошує запитувати, щоб особа пояснила свої висловлювання, тобто щоб ми звільнялися від своїх схем, від свого способу мислення, судження, оцінювання. Якщо в судження ближнього закралася помилка… - іншими словами, якщо помітимо брак розуміння в мовця, то слід з любов’ю його виправити. Отож не йдеться про дурне й непродумане потакання всьому, що другий говорить. Наступний етап передбачає можливість помилки, нерозуміння з боку ближнього (і також з нашого боку) – нам потрібна терпеливість і уважне слухання (як мама чи тато слухають те, що їм хоче сказати дитина). Скільки разів ми самі погано розуміємо (бо недочули) і нам бракує цього «виправлення з любов’ю». Між нами має бути найбільше зрозуміння і довіра. Тут закінчується наука св. Ігнатія: Якщо навіть цього виявиться не достатньо, то варто скористатися всіма відповідними засобами – чи це виходить поза наші можливості? Може слід переглянути наш спосіб переказу того, що думаємо і відчуваємо? Чи насправді користуємося «всіма відповідними засобами», аби спробувати врятувати висловлювання іншого? Навіщо застосовувати це правило? Щоби допомагати одне одному – добре говорити, добре розуміти, вміло переказувати свої думки, не нав’язувати, з покорою (але ясно, без страху) вказувати на помилки й очікувати, що другий мені їх покаже (для нашого спільного зростання). Ми допомагаємо один одному, і це стосується кожного зокрема й усієї спільноти. о. Роберт Вєнцек ТІ
Рефлексія: 1. Що тебе торкнуло під час зустрічі? 2.
Чого ти навчився? Що хотів би втілювати в життя?
| ||