ТИПОВІ ПРОБЛЕМИ В ГРУПАХ
Нижче знайдеш кілька проблемних ситуацій, які частіше або рідше виникають у групі. Також запропоную можливі способи реагування аніматора, які можуть допомогти вирішити проблему. • Ніхто не хоче почати ділення в групі. Особливо спочатку молоді люди часто не повністю розуміють, на чому полягає ділення. Добре, щоби ти як аніматор почав ділення й поділився чимось особистим. Так заохочуєш їх власним прикладом, створюєш атмосферу довіри й відкритості та даєш приклад, як це робити. • Члени групи не хочуть вести молитву. У цьому випадку скажи, що це привілей, і доручи це особі, яка, на твою думку, на це заслужила найбільше. Проста зміна підходу, але радує. • Хтось не приходить на зустрічі. Група відчуває образу, бо особа перестала ходити без будь-якого пояснення. Спочатку спробуй сконтактуватися з цією особою і доброзичливо запитай, чи в неї все добре. Скажи, що група за нею тужить і питає, коли вона прийде. Якщо відбувся контакт і особа почувається заохоченою, щоби прийти, то подбай, щоб її добре прийняли. Якщо викручується, то скажи, що може залишити групу, а її рішення вшанують. Якщо особа не хоче визначитися і хоче приходити тільки тоді, коли хоче, то скажи їй, що це неможливо, бо не буде стояти в групі на двох ногах. Попроси її визначитися. Якщо не визначиться, то скажи їй, що сприймаєш це як прощання з групою. • Особа залишила групу без жодного слова й уникає контактів. Це незріла поведінка підлітка, який навіть не має відваги сказати, що вже не хоче бути в спільноті. Але має на це право. У такому випадку, якщо з цією особою неможливо зустрітися чи поговорити по телефону, то можеш написати повідомлення згідно з ФПП. Якщо не буде реакції, то слід прийняти, що особа відмовилася від спільноти. • Конфлікт в групі між членами групи. Запитай, чи сторони конфлікту хочуть вирішити проблему і чи погоджуються вислухати одне одного і не перебивати. За методикою ФПП спочатку визначити факти – без осудження та інтерпретації намірів. Потім попроси їх озвучити свої почуття під час конфлікту і подати свої прохання. Запитай, чи готові прийняти ці прохання. Якщо вважатимеш за потрібне, то запиши зобов’язання на папері і попроси їх підписати. • Брак активності. Кожна група переживає періоди, коли ревність спадає і на її місце приходить маразм. Тоді потрібно зібрати всіх для важливої розмови. Щиро розповісти, як бачиш ситуацію. Потім скажи, що ми спільнота MAGIS, що означає «більше», а це вимагає ревності, а не посередності й маразму. Насамкінець скажи, що кожний вільний і може залишити групу тоді, коли захоче. Але якщо хоче залишитися, то повинен проявляти активність. Потім дай їм час для роздумів і попроси прийняти рішення: хто залишається, проявлятиме активність, хто ні – залишає спільноту. Не бійся говорити рішуче, якщо вважатимеш це потрібним. Краще залишитися половиною активної групи, ніж повзати з цілою групою в невідомому напрямку. • Брак дисципліни в групі. Пам’ятай, що як аніматор ти повинен навчитися підтримувати в групі дисципліну. Але не через крик, а через покарання. Застосовуй так звану шкалу втручання, тобто відразу реагуй на невідповідну поведінку, а якщо вона повторюється, то збільшуй покарання. До прикладу, Мацьек на зустрічі постійно розмовляє з сусідом. Кажеш: «Мацьку, постійно розмовляєш і заважаєш. Якщо не перестанеш розмовляти, то пересаджу тебе на інше місце». Мацьек не перестає розмовляти, тоді говориш: «Мацьку, постійно розмовляєш і заважаєш. Прошу, пересядь на інше місце. Якщо це не зміниться, то будеш віджиматися». Мацьек пересідає, але далі розмовляє. «Мацьку, я просив тебе не розмовляти, бо це заважає іншим. Тепер, прошу, зроби десять віджимань». Пам’ятай, що дисципліну треба підтримувати не криком, а твердою поставою. Скажи порушнику про його невідповідну поведінку і про покарання, яке отримає, якщо не послухає. Якщо група побачить твою рішучість, то швидко дисциплінується. Очевидно, що шкалу втручання застосовуй відповідно до своїх потреб. Останній рівень шкали – попросити учасника залишити зустріч. • Коло взаємної адорації. В багатьох групах за якийсь час з’являється феномен «кола взаємної адорації». Він характерний, між іншим, тим, що зустрічі не мають ясної мети, розмиті, але члени групи люблять зустрічатися. Радісно проводять час разом, багато сміються й жартують, що само по собі добре, бо йдеться про те, щоби група, спільнота й зали стали ніби другим домом. Але гірше, якщо втрачають зацікавлення спільнотою і не мають вже природного прагнення й неспокою, щоби «робити щось, запрошувати нових людей до спільноти». Якщо в групі виникає така проблема, то вона не обходиться без болю. Якщо не хочеш до кінця своїх аніматорських днів рухатися у невизначеному напрямку, то мусиш провести дуже виразну і тверду розмову за схемою ФПП(Н). Залиши членам групи можливість вибору, як це часто робив Ісус. Можуть залишитися або піти. Але якщо залишаються, то для того, щоб реалізувати цілі спільноти і цілі рівня. Зустрічатися тільки ради приємних зустрічей можуть поза спільнотою. Мусиш бути готовим, що якщо група не відповість на твою здорову конфронтацію, то будеш змушений припинити її функціонування на якийсь час або навіть закрити її в порозумінні з модератором. Але це краще від хворої пересічності й зачиненні в своєму «колі взаємної адорації». • Брак пошани до тебе на форумі. Пам’ятай, що ти аніматор, отож пошана до тебе – основа функціонування спільноти. Очевидно, що тобі цим не слід надуживати, але не можеш дозволяти на брак пошани до тебе зі сторони членів групи. Якщо член групи образив тебе на форумі групи, то перед тими самими особами повинен попросити в тебе прощення. Не може брати участь у наступній зустрічі, поки цього не зробить. • Надуживання алкоголем чи щось подібне. Пам’ятай, що представляєш спільноту Церкви, яка сповідує християнські цінності. Отож якщо довідаєшся, що хтось надуживає алкоголем, то мусиш з ним поговорити. Очевидно, що цей принцип члени групи повинні знати від початку. Якщо це сталося під час зустрічі, то справу слід передати модераторові, а порушника виключити зі спільноти, принаймні на деякий час. Не можна закривати на це очі. Якщо ти довідався, що хтось із групи вживає алкоголь поза зустрічами групи, то мусиш поговорити з ним на тему його участі у спільноті й всього, що з цим пов’язане. Двом панам служити не можна. Або перебуваєш у MAGIS-і і живеш тим, що пропонує спільнота, або вибираєш інше життя. Кожний має вибір. Добре проконсультуватися з модератором, аби прийняти рішення разом. • Узалежнення і емоційна прив’язаність. Трапляється, що хтось із членів групи має дуже зранене життя. Через різні емоційні проблеми може ввійти в дуже близькі стосунки з аніматором і «приліпитися до нього», очікуючи постійної підтримки, втіхи й готовності. Часом може навіть до нього щодня писати чи дзвонити і емоційно шантажувати, що зробить собі щось, якщо він не відповість на їхні потреби. Пам’ятай, якщо відчуваєш, що стосунок з кимось тебе пригнічує, якщо маєш спокусу нікому про це не говорити, бо тебе про це просив чи змусив, і маєш враження, що він залежить від тебе емоційно, то це означає, що ти емоційно прив’язаний. Мусиш зрозуміти, що не можеш йому допомогти. Поговори з модератором, який повинен поговорити з цією особою і з її батьками – якщо вважатиме це потрібним. • Смерть близької особи. Це, на жаль, трапляється. Добре, щоб ти знав етапи переживання жалю після втрати близької особи і вміло разом із групою супроводжував особу, яка перебуває в болю. Ніколи не будь наглим. Пам’ятай, що найбільше допомагає звичайне ставлення, доручення якихось завдань так, щоб особа відчувала себе потрібною, і твоя готовність допомогти. Етапи переживання жалю такі: - перший – потрясіння, шок, отупіння – виступає безпосередньо після втрати; на цьому етапі домінують почуття жалю, розпачу, гніву і страху; - другий – заперечення ситуації, недовіра, дезорганізація; на цьому етапі відчуття пустки; - третій – властива жалоба, довгий період суму й самотності; часто з’являється дражливість, почуття безпорадності, безсилля і плач; цей етап триває від кількох місяців до кількох років; - четвертий – заспокоєння, атаки суму і жалю рідші й слабші; людина допасовується до нової ситуації, відновлює існуючі контакти, створює нові; починає бачити теперішнє і прийдешнє; на цьому етапі з’являються сердечні спомини; -
п’ятий –
прийняття втрати, повернення до щоденності; поява нових
цілей, надія, радість життя.
| ||