Розділ VIII. Медитація
Десять прокажених – вдячність
Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, - не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише - щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє - істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині (Лк. 17, 11-19).
Молитва приготування: Проси, щоб усі твої наміри, рішення і вчинки були спрямовані на більшу Божу славу.
Уявлення місця: Уяви собі десять прокажених, ізольованих від родин і друзів, які самотньо сидять при дорозі й уже ні на що не надіються… Побач надію в їхніх очах при наближенні Ісуса. Вдячність одного після зцілення і байдужість інших.
Прохання про плід: Проси про благодать вдячності за Божі дари.
Медитація : • Прокажені. Проказа до ХХ ст.. була страшною і невиліковною хворобою. Шкіра мертвіла й відпадала, залишаючи відкриті рани. Проказа передавалася через дотик, отож хворих видаляли зі спільноти далеко від родин і друзів. Найбільшим болем прокази була самотність і відкинення. Чи ти зазнав у своєму житті труднощі, через які почувався самотнім і відкинутим? Що є твоєю «проказою»? • Зцілені. Коли хворі побачили Ісуса, то відразу кинулися йому до ніг, благаючи про милосердя і зцілення. Ісус милосердиться й зціляє усіх. Чи ти пережив у своєму житті зцілення від своєї хвороби? Від того, перед чим ти був немічним? • Вдячність. Зверни увагу, що з десяти зцілених тільки один повернувся, щоби подякувати. Один із десяти висловив свою вдячність Ісусові. Інші так зосередилися на собі, що зцілення сприйняли як щось, що їм належить, що і так мало статися. Поглянь, як Ісусові це заболіло. Це так, ніби ти зробив комусь чудовий подарунок, а він тобі не подякував. Чи твоє серце вдячне? Чи ти вдячний Богові за спосіб, у який тебе формує? Чи ти вдячний своїм батькам, друзям, родині за добро, яке тобі дають?
Кінцева бесіда: Поговори
з Ісусом як товариш з Товаришем про те, що для тебе було
найважливішим під час медитації. Насамкінець відмов
Отче наш.
| ||