ТЕМА: *Крик до неба 

Мета : 

• викричати Богові свої болі й турботи у формі молитви; 

• подолати свої обмеження; 

• висловити себе й свої приховані емоції. 

Боже Слово: 

«У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос.» (Йона 2, 3). 

«У моїй скруті до Господа візвав я, заволав до Бога мого. І він почув мій голос із свого храму, і моє благання дійшло до вух його» (Пс. 18, 7). 

Досвід : 

Піди з групою до лісу або в гори – туди, де нема цивілізації. Групу можна зібрати о 5 ранку (це пробудить їхні емоції). 

У хвилинах тиші всі повинні поміркувати про те, що їх болить найбільше і що їм найбільше перешкоджає в них самих або в інших людях. Мовчки зійдіть на гору, на якій є хрест (якщо така є близько). По дорозі кожний роздумує над своїми болями, над тим, що йому найбільше докучає. 

На горі скажи, що ми тут тому, що вона найближче до неба і до Бога. Ми біля хреста тому, що Христос взяв наші болі й турботи з собою на хрест. Скажи, що крик до неба, до Бога, якщо щирий, то це дуже добра молитва Божої дитини.

Всі по черзі, починаючи з тебе, голосно кричать, викрикуючи те, що приховували в собі. Заохочуй, щоби вони долали свій опір і кричали так голосно, як можуть. 

Рефлексія : 

1. Який біль ти викрикував з себе? 

2. Чи крик вважав молитвою? 

3. Як тепер почуваєшся?