ПАСТИРСЬКИЙ ЛИСТ СВЯТІШОГО ОТЦЯ БЕНЕДИКТА XVI ДО КАТОЛИКІВ ІРЛАНДІЇ
1. Дорогі брати і сестри ірландської Церкви, з великою турботою звертаюся до вас як Пастир Вселенської Церкви. Як і вас, мене глибоко порушила інформація про сексуальні надуживання щодо беззахисних дітей і молоді, вчинені членами ірландської Церкви, а особливо священиками і ченцями. Розділяю збентеження і почуття зради, які були притаманні багатьом з вас, коли ви довідалися про ці грішні та злочинні справи і про те, як церковна влада в Ірландії до них поставилася. Недавно я запросив ірландських єпископів до Риму, аби розповіли мені про те, як ставилися до подібних фактів у минулому і що роблять тепер. Разом з кількома фахівцями Римської Курії я вислухав їх як індивідуально, так і в групах, а вони представили аналіз вчинених помилок і вивчених лекцій, а також опис програм і процедур, які тепер застосовують. Наші рефлексії були щирими і конструктивними. Надіюся, що це зміцнить позицію єпископів і вони зможуть зайнятися виправленням ситуації і зайнятися ширшими питаннями, пов’язаними з надуживаннями щодо неповнолітніх, застосовуючи засоби, згідні з вимогами справедливості і Євангелієм.
2. Я сам, беручи до уваги, що йдеться про великі провини і про факт, що реакція на них церковної влади у вашій країні часто була неадекватною, вирішив написати до вас цей пастирський лист, щоб сказати, що я з вами, і щоби накреслити план зцілення, віднови і реституції за провини. В дійсності, як зауважило багато людей у вашій країні, проблема надуживань щодо неповнолітніх не є специфічною проблемою ані Ірландії, ані Церкви. Але перед вами тепер стоїть завдання: впоратися з проблемою надуживань, які були в лоні ірландської Церкви, і вчинити це відважно і рішуче. Не слід думати, що це можна зробити за короткий час. Позитивні кроки вже зроблено, але є ще багато роботи. Потрібна витривалість і молитва з великою вірою у силу зцілення Божої благодаті. Одночасно я переконаний, що Церква в Ірландії, аби залікувати цю болючу рану, повинна передовсім визнати перед Господом і перед людьми свої важкі гріхи щодо беззахисних дітей. Усвідомлення цього, разом зі щирим болем за кривди жертв і їхніх родин, повинно провадити до спільних зусиль, аби гарантувати дітям охорону від подібних злочинів у майбутньому. Прошу вас, щоби тепер, коли стоїте перед актуальним викликом, пам’ятали про «скелю, з якої нас витесано» (Іс 51, 1). Задумайтеся над тим, які великодушні, часом героїчні дари офірували Церкві і людству попередні покоління ірландців, чоловіків і жінок, і нехай з цієї рефлексії народиться запал до чесного оцінювання своєї поведінки і до ангажування з переконанням у реалізацію програми індивідуальної і церковної віднови. Молюся, аби завдяки заступництву своїх святих Церква в Ірландії, очищена покутою, подолала дану кризу і знову стала вимовним свідком правди і доброти всемогутнього Бога, які об’явилися в Його Синові Ісусі Христові.
3. На протязі століть ірландські католики доводили, що можуть з великою силою чинити добро як у власній батьківщині, так і за її межами. Кельтські ченці, такі як св. Колумбан, проголошували Євангелії в Західній Європі, закладаючи підвалини середньовічної моністичної культури. Ідеали святості, любові та трансцендентної мудрості, джерелом яких є християнська віра, виразилися в будові храмів і монастирів, в заснуванні шкіл, бібліотек і лікарень, завдяки яким була консолідована духовна тотожність Європи. Ці ірландські місіонери свою силу і натхнення завдячували твердій вірі, певному проводу і моральним чинам Церкви у своїй батьківщині. З XVI ст. ірландські католики, яких довший час переслідували, боролися за те, щоби в важких і небезпечних обставинах не згасло полум’я їхньої віри. Св. Олівер Планкет, єпископ-мученик Армагу, є найвідомішою постаттю з величезного числа відважних синів і дочок Ірландії, які були готові віддати життя за вірність Євангелію. Після закінчення переслідувань католиків Церква могла знову розвиватися у свободі. Родини і особи, які зберегли віру в часи важких випробувань, були іскрою великого відродження ірландського католицизму в XIX ст. Церква розвивала шкільництво, особливо для убогих, внісши тим самим великий вклад у розвиток ірландського суспільства. Одним з плодів, які видали католицькі школи, був розквіт покликань: покоління священиків, черниць і братів-місіонерів залишили батьківщину, вдаючись до усіх континентів, особливо до англомовного світу. Гідним подиву було не тільки їхнє число, але також сила віри і непохитність душпастирської ревності. Багато єпархій, особливо в Африці, Америці та Австралії, багато чим завдячують присутності ірландських богопосвячених осіб, які проголошували Євангеліє і закладали парафії, школи, університети, клініки та лікарні, які служили як католикам, так і всьому суспільству, з особливою увагою на потреби вбогих. Майже в кожній ірландській родині був хтось, хто посвятив своє життя Церкві. Ірландські родини дуже поважають і люблять своїх рідних, які посвятили життя Ісусові, ділячись даром віри з іншими і виражаючи її у сповненому любов’ю служінні Богові та ближнім.
4. В останніх десятиліттях Церква у вашій країні повинна була стати перед новими і серйозними викликами, які поставила перед вірою швидка трансформація і секуляризація ірландського суспільства. Дуже швидко відбулись суспільні зміни, які часто розривали традиційну прив’язаність люду до католицької науки і цінностей. Дуже часто практика Таїнств і форми побожності, які підтримують віру і допомагають їй зростати, як, наприклад, систематична сповідь, щоденна молитва і щорічні реколекції, були припинені. У цей період зросла тенденція – у священиків і ченців – приймати світський спосіб мислення і видавання осудів про дійсність без достатнього віднесення до Євангелія. Програма віднови, представлена ІІ Ватиканським Собором, була часами помилково інтерпретована і, по правді, в світлі наступаючих тоді глибоких суспільних змін було нелегко вирішити, який найкращий спосіб її реалізації. Зокрема панувала тенденція, зроджена зі слушних намірів, але помилкова, уникати покарання за порушення канонічних норм поведінки. Саме в цьому загальному контексті ми повинні намагатися зрозуміти проблему сексуального надуживання щодо дітей, яка стала причиною ослаблення віри і втрати пошани до Церкви і її навчання.
Лише тоді, коли ретельно проаналізуємо чисельні елементи, які потрапили в джерела сьогоднішньої кризи, зможемо поставити правильний діагноз щодо причин і знайти ефективні ліки. З цих елементів можемо виокремити: погані процедури перевірки придатності кандидатів до священства і чернецтва; недостатня людська, моральна, інтелектуальна і духовна формація в семінаріях і новіціатах; тенденції в суспільстві прихильно ставитися до духовенства і людей, наділених владою, і викривлене розуміння турботи про добре ім’я Церкви і про те, аби уникати скандалів, внаслідок чого не застосовувались необхідні канонічні покарання і був відсутнім захист гідності кожної особи. Необхідно без зволікання діяти, щоб вирішити ці проблеми, які спричинили такі трагічні наслідки в житті жертв надуживань та їхніх родин, а також закрили світло Євангелія таким мороком, якого не знали навіть століття переслідувань.
5. При різних нагодах, від моменту свого Понтифікату, я зустрічався з жертвами сексуальних надуживань і готовий зустрічатися з ними і далі. Я відводив їм час, слухав їхні історії, пізнавав їхнє страждання, молився за них. В турботі про вирішення цієї проблеми я попросив єпископів Ірландії, з нагоди їхнього візиту у 2006 р., про «виявлення правди про те, що сталося в минулому, використання усіх засобів з метою запобігання повторення цього у майбутньому, гарантування пошани до норм справедливості, а передовсім про лікування ран жертв і всіх, хто постраждав через ці великі злочини» (промова до єпископів Ірландії, 28 жовтня 2006 р.).
У цьому листі прагну заохотити вас всіх і весь Божий люд Ірландії до рефлексії над ранами, які зазнало тіло Христа, над методами, часом болісними, які слід застосувати, аби їх гоїти та лікувати, і над потребою єдності, любові і взаємної допомоги в довгому процесі відновлення сил і Церкви. Спрямовую до вас ці слова, які виходять з мого серця, і прагну звернутися до кожного з вас окремо і до всіх як до братів і сестер в Господі.
6. До жертв надуживань і їхніх родин Ви багато витерпіли, і я вам дуже співчуваю. Знаю, що ніщо не може стерти зла, якого ви зазнали. Підірвали вашу довіру і потоптали вашу гідність. Багато з вас, коли знайшли в собі досить сміливості, аби розповісти про те, що трапилося, ніким не були вислухані. Ті з вас, яких використовували в шкільних інтернатах, відчували, що неможливо уникнути цих страждань. Зрозуміло, що вам важко пробачити або поєднатися з Церквою. Говорю в імені Церкви, що всі ми відчуваємо сором і докори совісті. Одночасно прошу вас не втрачати надії. Саме у спільноті Церкви ми зустрічаємо особу Ісуса Христа, який сам був жертвою несправедливості та гріха. Як і ви, Він також носить ще рани, залишені незаслуженим терпінням. Він розуміє, яким глибоким є ваш біль і як він впливає на ваше життя і ваші стосунки з іншими, також на стосунки з Церквою. Знаю, що після того, що сталося, багатьом з вас важко навіть стати в дверях церкви. Але рани Христа, перемінені Його спасительним стражданням, є знаряддям, завдяки якому сила зла була переможена, а ми відроджуємося до життя і до надії. Глибоко вірю в лікуючу силу Його жертвенної любові – також у найбільш похмурих і безнадійних ситуаціях – яка приносить визволення і обітницю нового початку.
Звертаючись до вас як пастир, стурбований за добро всіх Божих дітей, покірно вас прошу задуматися над тим, що я вам сказав. Молюся, щоб ви наближалися до Христа і брали участь у житті Його Церкви, очищеної покутою і відновленої душпастирською любов’ю, і могли знову відкрити безмежну любов Христа до кожного з вас. Вірю, що таким способом знайдете поєднання, глибоке внутрішнє зцілення і мир.
7. До священиків і ченців, які вчинили сексуальні надуживання щодо дітей Ви зрадили невинну молодь і їхніх батьків, які вам довіряли. І за це ви повинні відповісти перед всемогутнім Богом і перед судом. Ви втратили пошану ірландського суспільства і стягнули сором і ганьбу на своїх співбратів. Ви збезчестили святість Таїнства священства, в якому Христос проявляється в нас і в наших учинках. Ви вчинили велику кривду жертвам і наразили на великі шкоди Церкву і суспільний образ священства і чернецтва.
Закликаю вас зробити іспит совісті, визнати свої провини за поповнені гріхи і з покорою виразити жаль. Щирий жаль відчиняє двері для Божого прощення і для благодаті правдивого виправлення. Офіруючи молитви і покути за тих, кого ви скривдили, ви самі повинні старатися відпокутувати за свої вчинки. Жертва Христа має силу прощати навіть найтяжчі гріхи і видобувати добро навіть з найстрашнішого зла. Водночас Божа справедливість вимагає, щоб усвідомили свої вчинки та нічого не приховували. Відверто визнаючи свою провину, виконуйте вимоги справедливості, але не втрачайте надії на Боже милосердя.
8. До батьків Ви пережили справжній шок, коли довідались про страшні події, які трапились у середовищі, яке повинно бути найбезпечнішим. У сучасному світі нелегко створити домашнє вогнище і виховувати дітей. Вони заслуговують на те, аби зростати в безпечному середовищі, аби їх любили, аби мали сильне почуття власної тотожності та гідності. Мають право виховуватись в духу правдивих моральних цінностей, закорінених у гідності людської особи, черпати натхнення з правд нашої католицької віри і вчитися поведінки, яка запевнить їм властиву пошану до себе самих і тривале щастя. Це шляхетне і нелегке завдання довірено передовсім вам, їхнім батькам. Заохочую вас вчинити все можливе для того, щоб запевнити своїм дітям найкращу опіку, як вдома, так і в суспільстві, а Церква зі свого боку буде далі застосовувати методи, прийняті в останніх роках, щоби захищати молодь в парафіях і школах. Виконуючи свої обов’язки, будьте впевнені, що я з вами, і що допомагаю вам молитвою.
9. До дітей і молоді в Ірландії Бажаю підкріпити вас своїм словом. Ваш досвід, пов’язаний з Церквою, дуже відрізняється від досвіду ваших батьків і дідів. Світ дуже змінився з тих часів, коли вони були у вашому віці. Незважаючи на це, кожне покоління повинно йти тою самою дорогою, незалежно від обставин. Всіх нас згіршили гріхи і падіння деяких членів Церкви, особливо тих, які були вибраними, щоби служити провідниками молоді. Але саме в Церкві ви знайдете Ісуса Христа, який є тим самим вчора, сьогодні і на віки (пор. Євр 13, 8). Він вас любить і за вас віддав себе на хресну смерть. Шукайте особисто зв’язку з Ним у спільноті Його Церкви, оскільки Він ніколи не зрадить вашу довіру! Лише Він може відповісти на ваші найглибші очікування і надати вашому життю найповніший сенс через самопосвячення у служінні іншим. Дивіться на Ісуса і Його доброту і бережіть у своїх серцях полум’я віри. Разом з вашими братами католиками в Ірландії надіюся, що ви будете вірними учнями нашого Бога і зі своїм, дуже потрібним ентузіазмом, сприятимете відбудові і віднові нашої Церкви.
10. До священиків і ченців Ірландії Усі ми страждаємо через гріхи наших співбратів, які зневажили святу місію або не сприйняли справедливо і відповідально звинувачення про надуживання. Образи і обурення, спричинені тим усім не тільки в мирян, але й у вас самих і в ваших чернечих спільнотах, викликали у вас почуття знеохочення. Я усвідомлюю, що на вас переносять провину і дивляться на вас так, ніби ви повинні відповідати за гріхи інших. У цьому періоді терпіння хочу виразити визнання для вашого священицького і чернечого життя, як і вашої апостольської праці, і заохочую вас скріплювати віру в Христа, любов до Його Церкви і довіру до обітниці відкуплення, прощення і внутрішньої віднови, яка міститься в Євангелію. Таким чином покажете всім, що де збільшується гріх, там ще більше збільшується благодать (пор. Рим 5, 20).
Розумію, що ставлення деяких ваших настоятелів до цих фактів викликали в вас розчарування, обурення і гнів. Але дуже важливо, щоб ви співпрацювали з тими, хто керує, і допомагали застосовувати євангельські, справедливі і ефективні середники. Передовсім заохочую вас ставати людьми молитви, сміливо йдучи шляхом навернення, очищення і поєднання. Тоді Церква в Ірландії зможе черпати нове життя і плідність з вашого свідчення про силу Господа, яка проявляється у вашому житті.
11. До моїх братів єпископів Не можна заперечити, що деякі з вас і ваших попередників вчинили великі занедбання, не застосовуючи приписи канонічного права щодо злочинів проти дітей. Вчинено великі помилки в підході до звинувачень. Розумію, як важко було зрозуміти розміри і складність проблеми, отримати достовірну інформацію і прийняти слушне рішення у світлі розбіжних думок експертів. Але, незважаючи на все це, слід визнати, що були вчинені великі помилки в оцінюванні ситуації і в керівництві. Все це підкопало вашу правдомовність і дієвість. Я ціную ваші зусилля для виправлення помилок минулого і недопущення їх у майбутньому. Застосовуйте в усій повноті норми канонічного права для вирішення справ, пов’язаних з надуживаннями щодо дітей, а також співпрацюйте з цивільною владою в тому, що належить до її компетенції. Очевидно, що настоятелі чернечих орденів повинні робити те саме. Вони також брали участь у зустрічі в Римі. Важливо, щоб норми Церкви в Ірландії, які стосуються захисту дітей, постійно вдосконалювалися і застосовувались у всій повноті – згідно з канонічним правом.
Лише чесні та прозорі рішучі дії зможуть відновити пошану і прихильність ірландців до Церкви, якій ми присвятили своє життя. Початком цього повинен бути ваш іспит совісті, внутрішнє очищення і духовна віднова. Ірландці слушно очікують, що ви будете Божими людьми, що будете святими, що ваше життя буде простим, що щоденно будете прямувати до особистого навернення. Для них ви, згідно зі словами св. Августина, є єпископами; але разом з ними ви покликані наслідувати Христа. Заохочую вас до віднови почуття відповідальності перед Богом, до щораз більшої солідарності зі своїм людом і до поглиблення пастирської турботи за кожного, хто належить до вашої отари. Особливо звертайте увагу на духовне і моральне життя своїх священиків. Подавайте приклад власним життям, слухайте їхні проблеми, додавайте їм відваги в цьому важкому періоді і старайтеся, аби полум’я їхньої любові до Христа і їхня посвята в служінні братам і сестрам зростали.
Також заохочуйте мирян відіграти свою роль у житті Церкви. Запевнюйте їм таку формацію, аби виразно і переконливо могли обґрунтовувати Євангеліє у сучасному суспільстві (пор. 1 Пт 3, 15) і брати активну участь в житті та місії Церкви. Це вам допоможе знову стати провідниками і свідками правди Христа.
12. До всіх вірних в Ірландії Зустріч молодої людини з Церквою повинна завжди приносити плід у формі особистої і життєдайної зустрічі з Ісусом Христом у люблячій і скріпляючій спільноті. У цьому середовищі необхідно заохочувати молодь осягати свій повний людський і духовний розвиток, стреміти до шляхетних ідеалів святості, любові та правди, а також черпати натхнення з багатства великої релігійної та культурної традиції. У нашому щораз більш секуляризованому суспільстві, в якому також і нам, християнам, часто важко говорити про трансцендентний вимір нашої екзистенції, ми мусимо знайти нові способи переказування молоді краси і багатства дружби з Ісусом Христом у спільноті Його Церкви. В подоланні даної кризи засоби, які запевняють справедливе ставлення до окремих злочинів, мають суттєве значення, але їх одних замало; необхідне нове бачення, яке натхне сучасні та майбутні покоління черпати з дару нашої спільної віри. Йдучи шляхом, вказаним Євангелієм, зберігаючи заповіді, формуючи своє життя, аби воно щораз більше уподібнювалося до особи Ісуса Христа, зазнаєте глибокої віднови, яка сьогодні так потрібна. Заохочую вас усіх до витривалості на цій дорозі.
13. Дорогі брати і сестри в Христі, прагну вас підтримати і підкріпити у глибокій турботі за всіх вас у цьому болісному періоді, який так виразно відхилив слабкість людської долі. Надіюся, що мої слова будуть для вас знаком моєї духовної близькості і довіри, що зможете відповісти на всі ці виклики, черпаючи своє натхнення і силу зі шляхетних ірландських традицій вірності Євангелію, витривалості у вірі і непохитності на шляху до святості. Разом з усіма вами я ревно молюся, аби з допомогою Божої благодаті рани, завдані багатьом особам і родинам могли бути зціленими і щоб ірландська Церква духовно відродилася і відновилася.
14. Хочу вам запропонувати кілька конкретних ініціатив. На закінчення зустрічі з єпископами Ірландії я попросив, аби Великий Піст був використаний як час молитов про зіслання на Церкву вашого краю Божого милосердя, дарів святості і сили Святого Духа. Сьогодні я всіх закликаю, аби свої покути по п’ятницях офірували на протязі цілого року в цих інтенціях. Прошу, аби ви жертвували свій піст, молитви, читання Святого Письма і вчинки милосердя, просячи про ласку зцілення і віднови Церкви в Ірландії. Заохочую вас відкривати по-новому Таїнство поєднання і постійно користуватися з його преображаючої благодаті.
Особливу увагу слід присвятити поклонінню Пресвятим Дарам, і тому в кожній єпархії повинні бути церкви і каплиці, спеціально для цього призначені. Прошу, щоб парафії, семінарії і монастирі організовували поклоніння Пресвятим Дарам, щоб усі могли брати в цьому участь. Ревною молитвою до Господа можете винагороджувати за гріхи надуживання, які спричинили таку велику шкоду, а одночасно випрошувати ласку відновлення сил і глибокого почуття місії єпископів, священиків, ченців і вірян.
Вірю, що ця програма допоможе відродити Церкву в Ірландії в повноті правди самого Бога, бо правда нас визволяє (пор. Ів 8, 32).
Після консультацій і молитов у цих інтенціях маю намір оголосити апостольську візитацію деяких єпархій Ірландії, а також семінарій і чернечих орденів. Метою візитації є підтримка локальної Церкви на шляху відновлення, а в приготуваннях будуть співпрацювати відповідні органи Римської Курії і Конференція Єпископату Ірландії. Деталі будуть опубліковані в відповідному часі.
Пропоную також організувати апостольську місію для всіх єпископів, священиків і ченців. Надіюся, що використаєте вміння досвідчених проповідників і організаторів реколекцій як в Ірландії, так і в інших країнах, і, вивчаючи документи Собору, літургічні обряди священицьких свячень, чернечих обітів і найновіші папські навчання, зможете глибше оцінити вартість свого покликання і дійти до джерел своєї віри в Ісуса Христа, а також в надмірі черпати з джерел живої води, яку Він дає вам через Церкву.
У цьому році хочу звернути вашу увагу на постать св. Іоанна Марію Вьяннея, який глибоко розумів таємницю священства. «Священик має ключ до небесних скарбів: це він відчиняє браму; він є економом доброго Бога; урядником Його власності». Парох з Арс добре зрозумів, яким благословенням для спільноти є послуга доброго і святого священика: «Добрий пастир, пастир Божого серця є найбільшим скарбом, який добрий Бог може дати парафії, і одним з найцінніших дарів Божого милосердя». Нехай за заступництвом св. Вьяннея відживе священство в Ірландії і нехай в ірландській Церкві зросте визнання великого дару священицького служіння.
Користаюся нагодою, щоб подякувати всім, які братимуть участь в організації апостольської візитації і місії, а також багатьом мужчинам і жінкам, які в усій Ірландії вже тепер роблять усе можливе для захисту дітей в церковному середовищі. Від моменту, коли почали повністю усвідомлювати серйозність і розміри проблеми сексуальних надуживань щодо дітей в католицьких закладах, Церква в різних частинах світу доклала багато зусиль, аби впоратися з цією проблемою і винагородити за вчинені кривди. Слід вдосконалювати і доповнювати існуючі процедури, і мене радує факт, що обов’язкові системи захисту, створені локальними Церквами, в деяких частинах світу вважаються взірцем для наслідування в інших інституціях.
Спеціальною Молитвою за Церкву в Ірландії прагну закінчити цей лист, який пересилаю вам з турботою, якою батько оточує своїх дітей, і з любов’ю християнина, такого самого як ви, згіршеного і зраненого тим, що сталося в нашій Церкві. Нехай Пресвята Богородиця охороняє вас і веде шляхом до глибшої єдності з Її Сином, розіп’ятим і воскреслим. З великою любов’ю і непорушною довірою до Божих обітниць від щирого серця уділяю вам всім Апостольське Благословення як завдаток сили і миру в Господі.
Ватикан, 19 березня 2010 р. БЕНЕДИКТ XVI | |