46. Аскеза
Духовне життя подібне до подорожі прочанина. Внутрішньо ми на дорозі. Спонукувані Божим Духом, живемо в постійній готовності, щоби вирушити в дорогу. Внутрішньо ми покликані, щоби залишити те, що отримали, і відчинятися на те, що нове; ми покликані відвертатися від пройдених доріг і звертатися до нових. «Забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду» (Фил. 3, 13). На цій духовній прощі відбувається зміна свідомості: постійне звільнення від зосередження на собі і реалізація справжнього «я» згідно з божественним «Я». В духовному житті йдеться про те, щоб дати простір Духові. Ми також повинні відійти від багатьох прив’язань, які остаточно нас поневолюють, і подолати захланність, яка робить життя нещасливим. Ісус говорить, що життя у великому багатстві не стає кращим (Лк. 12, 15). Будда говорить, що хтивість є причиною всіх болів. Дорога до внутрішньої свободи від хтивості веде через аскезу. Без аскези не можемо просуватися вперед. Йдеться не про вороже ставлення до тіла чи щоб відвернутися від світу, а про повернення сакральності життя. Через аскезу ми сприймаємо середовище життя як сакральне місце трансформуючої дії Божого Духа. Тоді вже не будемо через хтивість нагромаджувати матеріальні речі і використовувати інших людей для свого «его». Будемо турботливо ставитися до дарів природи і справедливо їх розділяти. Шануватимемо кожну людину і допомагатимемо їй у розвитку. Аскеза надає життю якість у свободі й радості. Аскеза означає простіший стиль життя для того, щоби добре давати собі раду з небагатьма справами. Якщо турбуємося про нагромаджений маєток, то вже не можемо дати багато місця Духові. Споживацька постава чинить нас невільниками своїх пожадань і зовнішніх речей. Тільки внутрішньо вільна людина справді радіє життям; тільки така людина живе, всі інші розминаються зі справжнім життям.
Зрікайся і радій життям. Іса Уп. 1
Медитація
Ходження: Ходжу по безлюдній дорозі, внутрішньо зосереджений. Дихання: Зосереджуюся на диханні, доходжу до глибокої тиші. З довірою і свободою «залишаю» себе з кожним видихом. Спостереження: Свідомо виконую кожний крок вперед. Слідкую, що означає для мене залишити за собою останній крок. Це допоможе мені зробити наступний крок. Так у свідомому диханні й ходженні пізнаємо основний ритм життя: залишити себе і відчинитися. Помічаю свою схильність триматися того, що блокує внутрішню свободу. Запитую себе, у якій формі можу розвивати простіший стиль життя, аби бути внутрішньо вільним. Слово
для медитації: З кожним видихом повторюю: відійди від
мене.
| ||