45. Нове створіння
Дух воскреслого Христа перемінює життя не тільки в людях, але також у всесвіті. Св. Павло пояснює космічні наслідки воскресіння: «Старе минуло, настало нове» (2 Кор. 5, 17). Усе створіння наповнюється світлом Воскреслого. «Все було примирене з Богом через Христа» (пор. Кол. 1, 20). «Бо то Бог у Христі примирив собі світ» (2 Кор. 5, 19). У кожному атомі бринить сила Христа, у кожній живій клітині б’ється життя Христа. Все створіння досвідчує універсальну теофанію: присутність Христа об’являється через усе. У такий спосіб воскресіння Христа є знаком і обітницею космічного воскресіння, бо Він є «первородний усякого створіння» (Кол. 1, 15). Усе перемінюється в Його тіло. «Бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров'ю його хреста» (Кол. 1, 19-20). «У всьому ми повинні представляти Христа в Його Повноті» (пор. Еф. 4, 13). Візію остаточної інтеграції знаходимо також у багатьох духовних традиціях. Буддисти говорять про природу Будди, яка розвивається в усьому, а індуїсти – про кінцевий стан, де все перемінюється в Шіву. В юдаїзмі очікують на прихід месіанського царства в останні часи, а адепти ісламу живуть надією, що всі люди дійдуть до послуху єдиному Богові. Такі всесвітні перспективи теофанії надають історичному постанню всесвіту рятівне значення, а космічній еволюції – устремління до певної мети. Воскресіння Христа – це не звичайна минула подія. Це вимір глибини спасіння у теперішності. Дух Воскреслого вібрує в центрі всесвіту і перемінює все в нове створіння (2 Кор. 5, 17-18). Все створіння у свободі Божих дітей безустанно бере участь у божественній славі. Все визволене з зіпсуття й перемінене в тіло Христа (Рим. 8, 19-23). Ми, люди, покликані співпрацювати в цьому процесі. Євхаристія – це сакраментальний переддосвід стану спасіння створіння – бути тілом Христа. Через заангажованість ради кращого світу згідно з Євангелієм формуємо разом з Духом Воскреслого «нове небо і нову землю» (Одк. 21, 1). У такий спосіб стаємо знаряддями Духа у формуванні Божого царства. Наша діяльність у царині світського життя отримує сакральний сенс.
Щоб Бог був усім в усьому. 1 Кор. 15, 28
Медитація
Ходження: Ходжу по безлюдній дорозі, внутрішньо зосереджений, але глибоко з’єднаний зі світом. Дихання: Через свідоме дихання слідкую за внутрішнім з’єднанням з усіма істотами. Всі істоти дихають через інші істоти. Слідкую, як Божий подих оживляє все. Спостереження: Помічаю присутність Духа, який все оживляє, відновлює і веде до остаточної гармонії. Всесвіт – це тіло Бога, в якому всі істоти – відділені від себе частини. З радістю й вдячністю пізнаю, як я залучений до цього процесу спасіння. Слово
для медитації: «Коштую» точу зору: у всьому бачити Бога і все
бачити в Бозі. Або повторюю слова: isavasyamidamsarvam (це
все просякнуте Богом) (Іса Уп. 1).
| ||