Закінчення  

Після довголітньої практики медитації 

до вчителя прийшов учень і спитав: 

«Що можу зробити, 

щоби осягнути просвічення?» 

«Небагато», - відповів учитель, 

«зроби все, що можеш, аби щоденно споглядати 

схід сонця». 

«Чому я повинен щоденно піддаватися 

дисципліні й практикувати вправи?» - 

запитав учень. 

«Для того, щоб ти не спав, коли сонце 

сходить», - прозвучала відповідь учителя. 

Бути чуйним – про це йдеться в медитації. Уважно жити – про це йдеться в духовному житті. Зростання вразливості на Божого Духа і збільшення уваги до людей (і природи) – так я би описав плоди практики медитації. Основна мета – не візіонерський внутрішній досвід, а поглиблення свідомості. Медитація відкриває божественну глибину сенсу буденності й виробляє милосердя, спрямоване на людей (і на природу) до таїнства любові Бога. 

Глибоко в морі мала рибка 

запитала велику рибу: 

«Де є море?». 

Велика риба відповіла: 

«Ти, мала, плаваєш в морі, 

отож розпізнай його!» 

Мала рибка не задовольнилася 

такою відповіддю. 

Плавала далі й питала кожного, кого зустрічала: 

«Де є море?» 

Так ми шукаємо Бога, присутнього довкола нас. Медитація допомагає нам відчути, що ми перебуваємо в Бозі, що живемо в божественному морі, в ньому рухаємося і в ньому дихаємо. Бог є Духом, в якому досвідчуємо Його як суб’єкт: Він є внутрішнім джерелом, з якого живемо, світлом, в якому все бачимо інакше. Цей досвід поглиблює якість сенсу життя. 

Пізнай, ким ти є, ставай тим, ким ти є – таке волання можемо почути з глибини. І тому на дорозі медитації постійно задаємося питанням: хто я такий? Медитувальник не може залишитися без відповіді. Пошуки глибини ведуть ще глибше. У цьому процесі розвивається містичне пізнання: я божественний. У ньому зустрічаються усі духовні дороги. По своїй справжній сутності ми божественні іскри, хвилі божественного моря, галузки божественного дерева. 

У Христі Бог став людиною, щоби пробудити в нас божественність, щоб ми могли пізнати й здійснити те, що в нас божественне. 

Щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, на зростання внутрішньої людини, і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові - спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою. 

Еф. 3, 16-19