44. Обожнення
Хто я такий? – це суттєве питання духовного життя. Пророки й містики різних релігій переказують нам свій досвід самопізнання. Тим самим допомагають нам пізнавати дорогу до спасіння. Остаточно йдеться про пізнання божественного виміру людського існування. Дорога до цього пізнання – це дорога до спасіння. Це пізнання спасіння ми отримали через Ісуса Христа. Через Його навчання, смерть і воскресіння ми обдаровані благодаттю пізнання, бо ми – діти Бога, які в Духові волають: Авва, Отче. «Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі. Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! Отче!» Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці» (Рим. 8, 14-17). Ми – гілки виноградини (Йо. 15, 5), струмені божественного джерела (Йо. 7, 38), члени божественного тіла (Рим. 12, 5). Дух воскреслого Христа проходить крізь нас і перемінює життя. Даючи простір в собі й довкола себе Духові, досвідчуємо, що Він є справжнім суб’єктом нашої дії (Рим. 8, 16). Тоді, в момент благодаті, може відчути разом зі св. Павлом: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). У проходженні до цієї містичної свідомості досвідчуємо те, що християнські містики називають теосіс: обожнення, ставання Богом. «Теосіс – це участь через благодать у тому, що існує в природі Бога» (св. Йоан Дамаскин). «Слово Бога стало тим, ким ми насправді є, для того, щоб нас довести до того, ким Він насправді є» (св. Іриней). «Слово стало людиною, щоб ми стали богами» (св. Атаназій). У Христі Бог став людиною, щоби пробудити в нас прихований божественний вимір. Ісус хотів розповісти нам про свій глибокий досвід і дозволити нам взяти участь у внутрішньому житті Трійці (Йо. 14, 20; 17, 21-23; 1 Йо. 1, 6). Життя, яке виходить із глибини Отця через Сина, оживляє нас сьогодні. Любов, яка об’єднує Отця і Сина, перемінює нас тепер. Отож ми запрошені до слави Бога (Йо. 17, 22-25). Христос є фігурою глибокої єдності людини з божественною «глибиною» і через Нього ми покликані наповнюватися «усякою Божою повнотою» (Еф. 3, 19). У Ньому пізнаємо, до якої звільняючої глибини досвіду ми запрошені, який скарб в нас прихований. Пізнай, ким ти є; ставай тим, ким ти є: ти божественний! «Хто пізнає Бога, змінюється у божество» (Мундака Уп. 3, 2, 9).
Бог став людиною, щоб людина стала Богом. св. Августин
Медитація
Місце: сідаю, внутрішньо зосереджуюся. Доходжу до втіленої тиші. Дихання: З кожним подихом досвідчую, як Божий Дух перемінює моє тіло в свою святиню, як дихання Бога відновлює моє життя. Образ: Користуюся образом дерева або джерела, намагаюся помітити в собі процес обожнення. Слово
для медитації: Дозволяю, щоб на мене діяли слова: обожнення людини або з
кожним видихом повторюю слово So-aham (я
є Ним).
| ||