43. Переміна
Життя не осягає свій остаточний сенс у стражданні. Якщо зі страждання не виходить жодного добра, то само страждання не має жодного сенсу. І тому важливо, щоб ми могли посеред страждання розпізнати понад стражданням перемінюючу присутність Божого Духа. Бог йде з нами по дорогах нашого життя як терплячий з нами Бог, але також як і Бог, який з нами формує життя поновно. Цей досвід став нам доступним через воскресіння Христа. У воскреслому Христі Бог подолав царство смерті й знищив силу гріха. Наші рани були вилікувані, а розбитий світ – поєднаний з Богом. У Христі Бог покликав нас до свободи (Гал. 5, 1). Світло воскреслого Христа променіє назовні, через темряву і страждання, які з’являються на дорогах нашого життя. Віра у воскреслого Христа додає нам відваги, щоб ми погоджувалися на своє життя, незважаючи на нищівні сили в нас і довкола нас. Так наше волання перемінюється у поставу довіри. Любов означає не тільки змилосердитися, але й заступитися за кохану особу, щоби звільнити її від страждання. Любов перемінює ситуацію страждання іншої людини. Воскресіння – це об’явлення сили любові Бога, яка формує нас наново: не всемогутності Бога, але божественної сили, яка пропливає в світі й перемінює його. Вся еволюція світу йде до космічного воскресіння у божественності (Рим. 8, 19-25). Ми, люди, запрошені співтворити цей процес спасіння. Якщо ангажуємося ради миру, справедливості й захисту створіння, то беремо участь у ділі Божого Духа. Якщо противимося грішним структурам пригнічення та експлуатації, то, як пророки, несемо в світ Божу критику. Наша активність ради добра і гармонічність у різних сферах суспільного життя, в родині чи школі, в лікарнях – це все є сакральним завданням. Наша діяльність у царині мистецтва чи навчання, культури чи політики отримує божественний вимір. У такий спосіб воскресіння надає глибокий сакральний сенс мирському. У світлі воскресіння живемо в божественному середовищі. Еммануїл – Бог є з нами на наших дорогах творчої діяльності.
Старе минуло, настало нове. 2 Кор. 5, 17
Медитація
Місце: сідаю, внутрішньо зосереджуюся. Дихання: Звертаю увагу на дихання, помічаю присутність Божого Духа в тілі: подих Бога дихає в мені й відновлює моє життя. Спостереження: Досвідчую, як Дух усуває з мене темряву й лікує рани, як чинить з мене своє знаряддя для спасіння світу. Звертаю увагу на конкретну сферу свого заангажування для людей або створіння. Пробую розпізнавати своє служіння як участь в ділі Бога. Насправді це не я дію, але діє в мені Дух воскреслого Христа, який через мене поновно формує світ. Слово
для медитації: Дозволяю, щоб на мене діяли слова: Христос нас визволив на те,
щоб ми були свобідні (Гал. 5, 1).
| ||