43.
Переміна
Життя
не осягає свій остаточний сенс у стражданні. Якщо зі
страждання не виходить жодного добра, то само страждання не
має жодного сенсу. І тому важливо, щоб ми могли посеред
страждання розпізнати понад стражданням перемінюючу
присутність Божого Духа. Бог йде з нами по дорогах нашого
життя як терплячий з нами Бог, але також як і Бог, який з
нами формує життя поновно. Цей досвід став нам доступним
через воскресіння Христа.
У
воскреслому Христі Бог подолав царство смерті й знищив силу
гріха. Наші рани були вилікувані, а розбитий світ –
поєднаний з Богом. У Христі Бог покликав нас до свободи
(Гал. 5, 1). Світло воскреслого Христа променіє назовні,
через темряву і страждання, які з’являються на дорогах
нашого життя. Віра у воскреслого Христа додає нам відваги,
щоб ми погоджувалися на своє життя, незважаючи на нищівні
сили в нас і довкола нас. Так наше волання перемінюється у
поставу довіри.
Любов
означає не тільки змилосердитися, але й заступитися за
кохану особу, щоби звільнити її від страждання. Любов
перемінює ситуацію страждання іншої людини. Воскресіння – це
об’явлення сили любові Бога, яка формує нас наново: не
всемогутності Бога, але божественної сили, яка пропливає в
світі й перемінює його. Вся еволюція світу йде до космічного
воскресіння у божественності (Рим. 8,
19-25).
Ми,
люди, запрошені співтворити цей процес спасіння. Якщо
ангажуємося ради миру, справедливості й захисту створіння,
то беремо участь у ділі Божого Духа. Якщо противимося
грішним структурам пригнічення та експлуатації, то, як
пророки, несемо в світ Божу критику. Наша активність ради
добра і гармонічність у різних сферах суспільного життя, в
родині чи школі, в лікарнях – це все є сакральним завданням.
Наша діяльність у царині мистецтва чи навчання, культури чи
політики отримує божественний вимір. У такий спосіб
воскресіння надає глибокий сакральний сенс мирському. У
світлі воскресіння живемо в божественному середовищі.
Еммануїл – Бог є з нами на наших дорогах творчої
діяльності.
Старе
минуло,
настало
нове.
2
Кор. 5, 17
Медитація
Місце:
сідаю, внутрішньо зосереджуюся.
Дихання:
Звертаю увагу на дихання, помічаю присутність Божого Духа в
тілі: подих Бога дихає в мені й відновлює моє
життя.
Спостереження:
Досвідчую, як Дух усуває з мене темряву й лікує рани, як
чинить з мене своє знаряддя для спасіння світу. Звертаю
увагу на конкретну сферу свого заангажування для людей або
створіння. Пробую розпізнавати своє служіння як участь в
ділі Бога. Насправді це не я дію, але діє в мені Дух
воскреслого Христа, який через мене поновно формує
світ.
Слово
для медитації: Дозволяю, щоб на мене діяли слова: Христос нас визволив на те,
щоб ми були свобідні (Гал. 5, 1).
|