36. Слідкувати за тінню
Дорога всередину – це остаточно дорога до світла, до справжнього світла, яке глибоко в нас приховане. Дорога до того місця веде, з одного боку, через досвід світла, але конфронтує нас також із прикрими темними сторонами. Наші негативні пережиття глибоко записані в нашій підсвідомості й залишають по собі сліди в нашій душі. Якщо чесно дивимося на внутрішні джунглі, то пізнаємо темні місця та печери. Там присутні неспокійні чинники і грізні сили. Деякі з них формують наші щоденні стосунки з людьми й речами. Інші дають про себе знати в символіці снів. Так формуються деякі основні взірці поведінки, які об’являються у тому, що часто гніваємося, атакуємо, маємо депресивні схильності, бачимо все в негативному світлі, розвиваємо постави осудження та пересудів. Не можемо пробачати, довіряти, налагоджувати якісь стосунки. «Я» почувається усунутим зі зв’язку з «ти», стисненим, заляканим, відчувати небезпеку. Наслідком є відсторонення та ізоляція. Найбільшим стражданням людини є відособлення, бо воно відбирає життєву відвагу. Домінує почуття провини. Чим більше потребуємо заглушити його споживацтвом, алкоголем, наркотиками, розбещеністю, тим глибшим є стан внутрішньої темряви. Нема сенсу заперечувати існування цього нещасного стану глибоко в нашому єстві. Ми повинні дивитися йому в очі і визнати, що в нас є темні поклади. З вдячністю та радістю можемо також помічати ясні сторони нашої дороги розвитку. Хто приймає своє минуле, той погоджується на своє майбутнє. Учителі різних релігій об’являють нам, як важливо на внутрішній духовній дорозі займатися також тими важкими темними сторонами і відповідально до них підійти. Так можемо робити тільки тоді, коли маємо фундаментальну довіру до люблячого Бога, рука якого постійно нас веде: можу себе прийняти таким, яким мене приймає Бог. Тоді стаю внутрішньо здатним дивитися далі, поза свої тіні, на світло.
Якщо шукаєш внутрішній спокій, то постійно себе запитуй: хто я? Авва Поймен
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслаблююся, якщо можливо, то в затемненому приміщенні. Спокійно дивлюся на зовнішню темряву й доходжу до глибокої втіленої тиші. Роздуми: У внутрішньому просторі тиші згадую своє минуле. Чесно помічаю темні сторони. Що мене пригнічує? Що мене непокоїть? Що утруднює стосунки з іншими людьми? Що спричинює в мені страх перед майбутнім? Де в мені не вилікувані рани й не подолані зранення? Придивляюся, як я розвивався. Слово
для медитації: При кожному подиху з довірою повторюю
прохання: веди мене до світла (Бріхадаранжака Уп. 1, 3,
28).
| ||