30. З’єднання
Дерево – образ структури суспільства. Дерево символізує суспільну єдність людей. В дереві є велика різноманітність, але також і глибока єдність. На дереві немає двох однакових листків, хоча всі вони створюють біологічну єдність. Один єдиний струмінь життя з’єднує їх усіх і оживляє. Дерево – симфонія природи. Шанувати цю різноманітність і водночас помічати єдність – це основний принцип спільного суспільного життя. Шанувати інакшість іншого й водночас допускати до глибокого зв’язку – це динаміка любові. І тому дерево є глибоким символом. Дерево є символом того, що складається із частин. Усе, що кожний листок виробляє як поживу в процесі фотосинтезу, розділяється на всі інші листки. Жоден листок не живе сам для себе. Дерево є буттям з безмежною щедрістю. Дерево не затримує для себе абсолютно нічого. Дає з себе все: квіти й плоди, листя й дрова, захист і тінь. Дерево пояснює, що основна структура всесвіту є самою трансценденцією, що фундаментальне спрямування людини – це дарування самого себе. Справжнє життя розвивається як симфонія. Через образ виноградної лози Ісус пояснює, як ми, люди, маємо бути з’єднані між собою: «Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив» (Йо. 15, 9); «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив!» (Йо. 15, 12). Любов – це божественний «енергетичний струм» (Йо. 17, 26). Як сік дерева вона випливає з лона Отця через Сина в Духові до нашого серця. Любов, яка нас об’єднує, виходить із божественного джерела, яке в нас глибоко приховане. Така любов створює сакральний зв’язок. Кожну людину сприймаємо як канал присутності Божого Духа, поважаємо як галузку божественного дерева (Йо. 15, 5), шануємо як «святиню Святого Духа» (1 Кор. 6, 19) і приймаємо як «сина/дочку Бога» (Рим. 8, 14). У такому розумінні розвивається оживлене Духом життя спільноти. Церква, започаткована Ісусом, – це живий символ цієї сакральної спільноти. В Церкві взаємно стаємо таїнствами: посередниками благодатей Бога для себе взаємно. Харизми – це мова Духа. Посади – форми служіння. Границі Церква розширюються разом із Духом, який віє, де хоче.
Я виноградина, ви – гілки. Йо. 15, 5
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся як дерево. Я внутрішньо глибоко з’єднаний з усіма істотами. Дихання: Виконую вдих вздовж хребта вгору і від серця до долонь і стіп. Слідкую, як сила життя проникає через тіло назовні. Насправді дихаю через інші живі істоти, а вони – через мене. Ми всі з’єднані в одному космічному струмені життя. Супроводжуючий образ: Так як галузки з’єднані між собою, так я переживаю оживлену Божим Духом єдність із усіма істотами, з людьми і з природою. В одному божественному струмені життя всі глибоко з собою з’єднані. Ми галузки: роз’єднані і з’єднані між собою. Слово
для медитації: У глибокій єдності з усім повторюю в кожному
подиху одне слово, таке як «любов» або «добро», і роздумую
над змістом образу: Ми галузки, відділені одна від
одної. Ми галузки один для одного.
| ||