29. Преображення
Дерево – це прадавній учитель людської природи. Спочатку люди вчилися від дерев, а не з книжок. Ще сьогодні багато племінних народів здобувають життєву мудрість чи шукають пророцтв у великого духа, а за справедливим вироком ідуть до святих дерев. «Більше навчишся в лісі, ніж з книжок» (св. Бернард з Клерво). Як символ форми людської істоти, дерево може обдаровувати глибшим розпізнаванням сенсу й мети життя. «Хто знає, як розмовляти з деревами, хто знає, як їх слухати, той пізнає правду» (Герман Гессе). Основне запитання шукачів усіх часів: хто я? З цим запитанням йдемо до дерева. Що воно нам відповість? Ісус жив із глибоким усвідомленням, що живе як стовбур, який виростає з коріння Отця (Йо. 15, 5; 8, 42; 6, 57), і що Дух наповнював Його і оживляв як життєдайний напій (Йо. 7, 39; Лк. 4, 18). Ісус дозволив нам взяти участь у цьому божественному самоусвідомленні. Тому Він говорив: • «Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ» (Йо. 17, 18). • «Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною» (Йо. 6, 57). • «Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив» (Йо. 15, 9; 17, 26). • «А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю» (Йо. 15, 10). • «Щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані» (Йо. 17, 21). • «Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності» (Йо. 17, 23). Порівнювальний термін «як» вказує на те, що віра в Христа веде до милосердної участі в Його досвіді єдності з божественною глибиною. «Хто ж пристає до Господа, є одним духом» (1 Кор. 6, 17). Ми живемо не перед Богом, а в Бозі: у внутрішньотринітарному процесі життя. Ми постаємо з єдиної божественної глибини Отця, живемо через один божественний стовбур (Сина) і розвиваємося в єдиному струмені Духа. Ми – справжні галузки божественного дерева (Йо. 15, 5). Ми – «спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа» (Рим. 8, 17). Ми – «сини Божі» (Рим. 8, 14), «члени тіла Христа» (1 Кор. 12, 12). «Ми – крапля божественного океану» (св. Тереза Авільська), «промені божественного вогню» (св. Йоан від Хреста), «Божа іскра» (Майстер Екхарт). Отож приймімо відповідь на запитання: «Хто я?», дану нам Ісусом. В Христі Бог став людиною, щоби пробудити божественність у людській свідомості.
Дух Христа повернув нам наново божественність. Кирило Александрійський
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся і «вкорінююся» в божественне як дерево. Дихання: Спостерігаю, як живильний струмінь дихання виходить із хребта. Супроводжуючий образ: Як галузка відчуває живильну і відновлюючи силу життя, так і я досвідчую преображення, яке постійно в мені робить Святий Духа. Слово
для медитації: З кожним подихом повторюю: одне в Тобі. Слідкую при
цьому за змістом виразу: спадкоємці ж Божі -
співспадкоємці Христа (Рим. 8, 17).
| ||