26. Вкорінення
Ми, люди, любимо дерева. Дерево – правзірець, глибоко вписаний в нашу душу. Це збірний архетип (К. Юнг). У кожному з нас розвивається дерево. Створення простору для внутрішнього дерева життя веде до зцілення в психічній сфері й до спасіння в духовному житті. Дерево є нашою прабатьківщиною. Багато племен уявляли собі людське тіло як результат розвитку дерева. Згідно з ведичною і грецькою думкою людина – це перевернуте дерево. Від основи мозку вниз розгалужуються нерви. Говорять також про бронхіальне дерево, про артеріальне дерево, про судинне дерево. Дитина живе в лоні матері подібно до дерева: мала істота, обплетена найделікатнішими галузками кровоносної системи матері, годується з дерева предків тим, що належить до її спадку. Коли приходимо до дерева, то приходимо до місця нашого виникнення. Також маємо вроджене захоплення деревами. Ми швидко відновлюємо себе серед дерев або в лісах – там, в кожній частині землі, ми справді вдома. Під деревом Бог може торкнути сплячу душу жаром життя і підкріпити. Прихований корінь дерева вказує на таїну дійсності, на божественне джерело, на те, «з чого виникаємо, через що живемо і для чого повертаємося» (Тайтіріджа Упанішади 3, 1, 1). Хто не готовий ввійти в глибину, той себе втратить. Хто не має жодного коріння, той не зростає до майбутнього. Так як стовбур дерева знає про приховане коріння, так Ісус у своїй найглибшій свідомості знав про Бога: «вийшов від Отця» (Йо. 16, 28); «живе Отцем» (Йо. 6, 57); «Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі» (Йо. 5, 26); «Отець мене послав» (Йо. 7, 28-29); «Отець у мені, і я в Отці» (Йо. 10, 38). Містичне значення цього образу зрозуміємо краще, якщо спробуємо пояснювати його за допомогою символу дерева. Сам Ісус описує себе як стовбур дерева (Йо. 15, 5). Бог, якого Ісус називає Отцем, не є патріархальною божественною статуєю, яка сидить на горі над небесному склепінні, є Тим, який народжує, живить і носить у своєму батьківському лоні божественність: те, чим живе. Св. Амврозій говорить: «Син народжений з лона Отця». Так у світлі досвіду Ісуса можемо досвідчити Бога як джерела нашого існування.
Отець є початком існування Сина. св. Амврозій
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся і «вкорінююся в землю» як дерево. Дихання: З кожним видихом слідкую за вростанням коріння вниз, а з кожним вдихом досвідчую піднесення енергії землі вгору, до живота й тазу. Супроводжуючий образ: Так як стовбур відчуває початок свого існування в лоні матері землі, так з вдячністю помічаю початок свого існування в лоні божественного Отця. Слово
для медитації: З кожним подихом повторюю подумки слово, з
яким Ісус звертається до Отця: Авва, і дозволяю, щоб воно
видавало в мені відголос: походжу від Отця.
| ||