25. Бачити у всьому Божого Духа
Зерно пшениці проростає з землі. Оживлене сонцем і овіяне космічним струменем життя, розвивається у щось нове: стебло. Поступово рослина народжує багато зерен. Через страждання і смерть одного зерна народжується багато зерен. Одне зерно відмовилося від тимчасової тотожності, аби отримати нову тотожність в струмені космічного життя. Одне сонце оживляє все, одна земля живить усе, один струмінь подиху пропливає через усе. Рослина зростає в глибокій єдності з усім. Коли помремо для нашого затверділого «я» і будемо оживлені божественною глибиною, то ввійдемо в струмінь життя Бога. Якщо поновно нас формує Божий Дух, який живе в нас, то досвідчуємо глибоку єдність із усіма людьми й речами. З радістю пізнаємо, що все росте, розквітає і видає плоди з божественної глибини. Ми тісно з’єднані з собою – як галузки на одному божественному дереві. Єдиний Божий Дух, як сік дерева, пропливає через усе. Це розширення свідомості є висхідною точкою містики Екхарда. Освітлені божественним сонцем, бачимо «Бога в усьому і все в Бозі». «Бога смакуємо в усьому». «Бога пізнаємо в усьому». Увесь світ сприймається як сакральний простір, як святиня Божого Духа. Все діє в Богові, а Бог діє через усе, бо буття випливає наверх з божественної глибини. Хто в цьому світлі пробуджується, бачить усе з божественної перспективи, бо «пізнає всі творіння в їхньому духовному існуванні, отож вони в Ньому одне». У такий спосіб сприймає світ як місце трансформуючої дії Божого Духа. З такого інтегрального бачення світу народжується фундаментальна постава милосердя. «Найбільшим ділом Бога є милосердя. Діло милосердя буттєво споріднене з Богом». В любові ми з’єднані з божественним «Ти», але в милосерді живемо з божественної глибини, яка оживляє все зсередини, і беремо участь у трансформуючій дії Духа. «Те, що раніше було для нас перешкодою, тепер допомагає нам усім».
Усі речі стануть знаком самого Бога, отож у всьому спрямовуй свої думки до самого Бога. Екхарт, 179
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся; якщо можливо, то сідаю на підлогу. Доходжу до втіленої тиші. Дихання: З кожним подихом слідкую, як струмінь життя пливе від хребта до всього тіла і через тіло назовні. Спостереження:
Слідкую, як дихаю через усі живі істоти, а вони – через
мене. Бог дихає через усе. Досвідчую ощасливлюючу єдність із
усім в одному струмені подиху, відчуваю оживляючу єдність із
усім в Бозі. Сиджу з почуттям милосердя.
| ||