24. Нове народження
Зерно пшениці відкривається в землі, але струмінь життя землі підштовхує його вгору до нового способу існування. Вмирає стара тотожність, але пробуджується нова форма життя. В малому існуванні відбувається глибока переміна. Звільнене зерно стає орним шаром для сотень зерен. Земля народжує рослину, а властиво – земля народжується в рослині. Кожна рослина – це кусочок переміненої землі. Те, що росте в виді рослини, остаточно є самою землею. Рослини – це витягнуті руки, годуючі груди землі. Кожна рослина хотіла би собі сказати: я в землі, земля в мені, я і земля – одне. Цей образ рослини є влучним символом переміни людини, яка відбувається за посередництвом Божого Духа в ній. Екхарт окреслює це як народження Бога в душі. У внутрішньотринітарному процесі народження ми є людьми, які постійно народжуються знову. «Бог народжує свого єдинородного Сина в тому, що найдостойніше в душі. У цьому самому процесі, в якому Він народжує свого єдинородного Сина в мені, я народжую Його назад до Отця». Наше духовне життя, по суті, розвивається не стільки перед Богом, скільки в божественності, у внутрішньотринітарному струмені життя. Божественне життя розквітає в нас і через нас. З коріння землі Отця постає Син як паросток. У Духові розквітаємо як галузки. «З землі, з якої Отець народжує своє споконвічне Слово, з тої самої землі народжуюся я». Будучи галузками божественного дерева, носимо плоди божественного життя, яке народжують нові дерева. І так дозволяємо, щоби це божественне життя впливало на світ. «Бог діє, а я розвиваюся». У такому значенні народжуємося з Бога, але водночас народжуємо Бога. Ми не тільки його діти, але, в певному сенсі, також його батьки й матері, бо «народжуємо Того, від кого були народжені». Для ілюстрації цього містичного процесу Екхарт користується образом діви, яка стає мамою, бо «для Бога більш значущим є духовне народження з кожної діви, тобто з кожної доброї душі, так як тілесно Він народився з Марії». Процес цього містичного народження Бога ми пізнали в Ісусі Христі. Те, що сталося з Ним, далі стається з нами: обожествлення справжньої істоти.
Бог в людині стає плідним Екхарт, 115
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся; якщо можливо, то сідаю на підлогу. Відчуваю животворну силу землі. Дихання: Через хребет відчуваю струмінь дихання, який підноситься і опускається. Спостереження: З вдячністю і переконанням помічаю дихання Бога в мені. Слово для медитації: Звертаю увагу на вдих і слідкую, як за кожним вдихом в мене входить сила життя і оновлює кожну клітину тіла. З кожним вдихом видаю з себе відголос: народитися знову. Досвідчую дію Божого Духа, яким нас обдарував Христос. Супроводжуючий
образ: Зерно пшениці, яке проростає і перетворюється у
колосок.
| ||