22. Впасти в землю
Зерно пшениці падає в землю. Мати-земля приймає його. І там розпочинається процес переміни, зв’язаний з болем смерті. Оболонка зерна нищиться і в землі залишається голе й усамітнене мале існування. Те, чого воно до сих пір міцно трималося, повинно повністю покинути, зректися, вкорінитися в землю. Падіння на землю означає для зерна пшениці потрясіння, але водночас повернення додому; страх перед втратою актуальної тотожності, але також і надію на нову тотожність. Людина входить у божественну глибину. Екхарт часто використовує символ глибини, аби показати велич присутності Бога. Розрізнення Бога і божества, яке він постійно робить у царині досвіду, дуже допомагає. Бога розуміє як особу, як предмет почитання в умі. Люди, як особові істоти, потребують такого поняття для своєї побожності. Божество (божественність» - це транс особова присутність, яку відчуваємо інтуїтивно і яку можемо досвідчити в спогляданні. «Бог і божество дуже різні. Бог є там, де всі створіння виражають Бога. Коли я ще стояв на грунті, на землі, в струмені й джерелі божества, то тоді ніхто мене не питав, куди я хотів би піти й що робити. Там є Бог». «Наші уявлення і поняття більше закривають, ніж відкривають Бога» (св. Августин). На внутрішній, містичній дорозі релятивізуємо образи Бога і вкорінюємося в Божу глибину. Саме це є досвідом входження в «приховану темряву вічного божества», «в море його бездонності», «в мовчазну пустелю єства», у вид безбожності, в «ніщо». Шукач Бога може пройти цю фазу, яка пробуджує неспокій, тільки тоді, коли знає, що не скочується на дно бездонності, що це «ніщо», по суті, не є нічим. Така довіра є благодаттю віри. Кожна релігія пробує передати таку довіру через символ спасіння. Ми, християни, отримали цю довіру через Ісуса Христа. Він нас заохочує: «Не бійтеся» (Лк. 12, 7) і додає нам відваги, залишаючи нас і повністю нам довіряючи. Щастя полягає в єдності з божественною глибиною.
Повернися до глибини, з якої ти походиш. Екхарт, 170
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся; якщо можливо, то сідаю на підлогу. Дихання: З кожним вдихом споглядаю силу дихання, яка пропливає вверх вздовж хребта, а з кожним видихом – силу, життя, яка пропливає вниз. Спостереження: З вдячністю помічаю вагітність буття матері землі. Слово для медитації: Закінчуючи видих, промовляю мовчки: входжу! Спокійно входжу в божественну глибину Бога. З вдячністю досвідчую вагітну силу божественної глибини, яка була нам показана в Христі. Слідкую, як вся моя істота з усіма ясними й темними сторонами приймається і перемінюється в божественній глибині. Супроводжуючий
образ: Образ зерна пшениці, яке приймає земля, супроводжує
мене і дає надію.
| ||