16. Віддати себе в свободі
Першим кроком входження на внутрішню дорогу божественного Вчителя є цілковите самовіддання. Шукач з покорою помічає свій тимчасовий стан і визнає, що сам не може вчинити жодного кроку вперед. «Мій дух дезорієнтований, бо не розумію, що маю робити» (2, 7). Він перебуває у кризовій ситуації й не знає, в якому напрямку йти. Тоді в тиші серця чує голос божественного Вчителя: «Ти дорогий для мене» (18, 64). Тоді набирає сміливості й безумовно ввіряється Вчителеві. «Я – твій учень, учи мене» (18, 56). Людина відчиняється в свободі, а Бог показується у благодаті. Цей процес переміни представлений в Бгагават-Гіті у формі діалогу між людиною, яка шукає Бога (Арджуна), і Богом, який огортає людину (Бхагаван). Вчитель запрошує учня словами, які випливають із глибини Божої любові. «Думай про мене, віддано шануй мене, прибігай до мене всім серцем. Звільню тебе від усякого зла, не засмучуйся, бо ти дуже дорогий для мене» (18, 65-66). Ця обітниця пробуджує в людині тугу, аби придивлятися, яку форму має люблячий Бог, і щоби ставати з Ним єдністю (11, 3). Але це жадання спасіння може здійснитися тільки тоді, коли шукач звільнюється від егоїзму, базованого на хтивості. «Хтивість у тобі – ворог, ненаситний вогонь, який усе пожирає і нищить» (3, 37-39). Вона проявляється по-різному: як не опановане почуття чи пом’яті думки (2, 62-63; 16, 4), бажання володіти матеріальним добром чи жадання влади (16, 13-16), релігійний ритуалізм (2, 42) чи уявний культ, суперечний з Богом (16, 17). Шукач Бога повинен чесно пізнати свої прив’язання, які єднають його зі своїм малим «я» і в ньому шукають вирішення (18, 53). Але для цього йому потрібна рятівна благодать і супроводження божественного Вчителя, якому він віддається з повною довірою (4, 39) і справжньою любов’ю (9, 34). Це перший рівень бхакті (віддання себе).
Втікай до Нього, улюблений, усім серцем утікай. Бгагават-Гіта 18, 62
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся. Через усвідомлене дихання доходжу до втіленої тиші. Спостереження: Спостерігаю, як мандрую по темній дорозі своєї глибини. Чесно помічаю свій важкий духовний стан і повністю ввіряюся божественному Вчителеві. Конкретна форма внутрішнього Вчителя залежатиме від постави віри медитувальника (7, 21). Для християн внутрішнім Учителем є Христос. Він приходить до мене не ззовні, а з глибини божественного буття. Я з повною довірою приймаю Його супроводження. Слово
для медитації: З кожним віддихом промовляю слова, які
виражають мою довіру: веди мене до світла! Або
повторюю якусь формулу: я – твій учень, учи мене (2,
7).
| ||