3. Вкорінення в землю
В медитативних вправах, для глибшого усвідомлення єдності з землею, можна користуватися образом дерева. Медитуюча людина є як дерево: приймає сидячу позу, випростована, розслаблена і прикріплена до землі, в тиші й зосередженні. Те, що росте, не робить галасу – це основне послання дерева. Отож дерево – це символ постави медитуючих людей. Дерево – прасимвол людини. У ньому відносно легко розпізнати подвійне фундаментальне спрямування людської екзистенції: вкорінення і з’єднання. Із вкорінення в Богові людина зростає до з’єднання з усіма істотами. Це подвійне спрямування: поглиблення вкорінення в божественній «глибині» буття і зміцнення з’єднання з усіма істотами є стартовою точкою для медитації. Якщо прийдемо до дерева і запитаємо, яка година, то дерево відповість: є тепер! Дерево живе завжди в теперішності. «Дерево росте від теперішності до теперішності» (Сент-Екзюпері). В медитації йдеться про те, щоби бути повністю присутнім у теперішності. Наш розум постійно жене нас у майбутнє або в минуле; так формуємо своє життя, так природа піднімається до культури. Але наша інтуїтивна здатність пізнавання (buddhi) завжди в теперішній хвилині. У цій здатності розвивається духовна сила, яка формує життя, і в ній міститься глибокий сенс культури. В медитації пробуємо дійти до цієї сфери свідомості. Тому важлива сидяча поза, поза глибокого вкорінення, як у дерева – у внутрішній чутливості й тісній єдності з усім. Дерево – архетип цілісного духовного розвитку людини. Символ дерева мають усі святі книги всіх релігій. На початку Біблії говориться про дерево пізнання (Бт. 2, 9), а в кінці – про дерево життя (Одк. 22, 14). Справедливий ізраїльтянин подібний до дерева, посадженого над водним потоком (Пс. 1). В Упанішадах мудреця порівнюють із випростованим деревом (Taittirija Up. 1, 10). В буддизмі дерево символізує просвіченого. В Корані говориться про небесне дерево, олива якого дозволяє горіти божественній лампаді (24, 35).
Заспокойся, моє серце, ці дерева – це молитва. Тагор
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся. Якщо можливо, то сідаю на підлогу. Дивлюся вниз. Сиджу, «вкорінений» у землю й відчуваю, як від моїх ніг і стіп в землю вростає коріння. Супроводжуючий образ: З кожним видихом відчуваю, як коріння вростає в землю, а з кожним вдихом – як сила землі піднімається вгору, до рівня тазу. Поволі відчуваю, як хребет розслабляється і підноситься як стовбур дерева. Слово
для медитації: Безперервно уявляю: я дерево, вкорінене в
землю і з’єднане з усіма живими істотами.
| ||