13. Мантра ОМ
На дорозі внутрішньої зміни спосіб мислення, яке опредметнює, переходить у інтеріоризоване сприйняття. Образи й поняття зникають, а внутрішня сфера світла може розвиватися. Містики говорять про внутрішнє світло, яке променіє, про внутрішнє бачення, яке відкривається. Ми не можемо викликати цей стан, тільки відчинитися на нього. Для осягнення такої постави учителі Сходу радять повторення мантри. Мантра – це не слово яке надає мисленню сенс, а звук, який повертає внутрішню гармонію. Через медитативне повторення мантри виникають лікувальні коливання в глибших покладах свідомості. Зазвичай учень отримує мантру від досвідченого вчителя. Але серед усіх мантр існує первинна мантра – звук Ом. Вона виникає з трьох елементів звуку: А, У, М. Вони окреслюють початок, середину й кінець усього. Разом створюють динамічну єдність в звукові АУМ, який промовляється як Ом. І тому Ом стає символом звуку того, що у все проникає, що все охоплює, що цілісне – божественності (Прашьна Уп. 5, 5). Через медитативне повторювання Ом медитувальник доходить до гармонії з божественними коливаннями в глибоких покладах свідомості. Відслідковується занурення від свідомого чування (А) через підсвідомість (У) до таємничої свідомості (М), перехід від способу мислення, яке опредметнює, до зінтеріоризованої інтуїції. Тут через особове «Ти» досвідчується божественність як транс-особове «я», як фундамент буття, з якого все постає, як духа, який у все проникає і оживляє, як останній суб’єкт буття. Ім’я Бога підсилює особовий зв’язок, а мантра Ом веде до глибокого досвіду єдності. У християнстві досвід віри означає, що через Сина душа входить у внутрішньотринітарну єдність життя. Бог, до якого пробуємо молитися словами, по суті є Духом, який через нас «стогне» без слів (Рим. 8 26). Через мантру Ом медитувальник з зітханням піднімається до Духа.
Занурся в Духа через мантру Ом. Мандукйа Уп. 2, 2-6
Медитація
Місце: сідаю, випростовуюся, розслабляюся. Дихання: У втіленій тиші за кожним вдихом слідкую за струменем життя, який пропливає вздовж хребта вверх і вниз. Слово для медитації: За кожним видихом, коли струмінь життя входить до стіп і долонь, поволі промовляю Ом. У такий спосіб з кожним струменем віддиху, який входить у тіло, медитативно повторюється Ом, спочатку голосно, потім тихіше, аж до завмирання звуку у втіленій тиші. Спостереження:
Перебуваю в цій тиші без понять і образів. Помічаю Духа,
який вдихає без слів з божественної середини мого
існування.
| ||