Фокусування Гендліна  

Конспект книжки «Focusing . Eugene T . Gendlin » 

з невеликими зауваженнями (власним осмисленням) 

Фокусування (focusing) – процес входження в контакт із особливим видом внутрішнього тілесного усвідомлення (awareness). Я називаю це усвідомлення відчуттям сенсу (відчутим сенсом) (felt sense). Відчуття сенсу там ще не присутнє, його необхідно сформувати. Перше відчуття сенсу неясне (unclear), у процесі виконання наступних кроків фокусування воно змінюється. Почуття сенсу – це тілесний сенс (body's sense) конкретної проблеми чи ситуації. Відчуття сенсу – не емоція. Воно містить емоційні складові разом із фактичними складовими, але воно набагато складніше від емоції. Це щось, що неможливо спочатку розпізнати, воно розпливчасте і туманне. Воно відчувається як щось значиме, але ще не знане. Це тілесне відчуття значення. Ми повинні відкрити, що тіло має свої відповіді на питання і проблеми. 

Терапевт повинен стояти збоку і спостерігати. Результати дає процес фокусування, а не терапевт. Тільки тіло знає ваші проблеми і як їх вирішувати. Якщо процес фокусування пройшов успішно, то в тілі відбуваються фізичні зміни – зсув у відчутті (felt shift) . Проблема вже виглядає по-іншому. Після кожного зсуву у відчутті проблема змінюється, і змінюється ваше життя. Якщо процес фокусування не відбувся і не було входження в глибший рівень тіла, то ми залишаємося з початковими думками і почуттями щодо проблеми. 

Відчуття сенсу – не ментальний, а фізичний досвід, тілесне усвідомлення ситуації. Внутрішній дух, аура (aura) , яка охоплює все, що ви відчуваєте чи знаєте про дану ситуацію актуально, і передає ці знання вам в одному пакеті й відразу, а не порціями. Це ніби один смак багатьох інгредієнтів або один звук багатьох інструментів – щось потужне, але неясне. Відчуття сенсу приходить не у вигляді думок або слів, а як одне тілесне відчуття. Це глибокий рівень усвідомлення. 

Вирішальний рух здійснюється нижче порогу больового відчуття, і тому спочатку відчуття неясне. Але те, що виходить звідти на поверхню, дає почуття полегшення і звільнення. 

Внутрішня дія (inner act) фокусування розподіляється на шість дій: 

1. ОЧИЩЕННЯ ПРОСТОРУ (Clearing a space) . Заспокойтеся, розслабтеся. Зосередьте увагу на своєму тілі: на грудях або животі. Задайте собі прості питання: Як я себе почуваю? Яка моя основна проблема тощо? Намагайтеся вчутися в тіло. Якщо приходить якась відповідь, то НЕ ВХОДЬТЕ У НЕЇ РОЗУМОМ. Відступіть назад, дивіться на неї збоку, відчувайте, а не аналізуйте. Запитайте себе: Що я відчуваю? Очікуйте і відчувайте. Зазвичай приходить кілька речей. 

2. ВІДЧУТТЯ СЕНСУ (Felt sense). Виберіть одну річ-проблему з тих, які прийшли. НЕ ВХОДЬТЕ У НЕЇ РОЗУМОМ. Відступіть назад. Ця проблема містить багато аспектів чи частин. Розум розглядає їх по черзі й дуже довго. Але ви можете відчувати проблему як одну цілість. Зверніть увагу на те, що ви відчуваєте в цій проблемі, й там ви можете осягнути сенс того, як проблема як цілість (all of the problem) відчувається. Відчувайте неясний сенс цілості (all of that ). 

3. ОПРАЦЮВАННЯ (Handle). Яка характерна риса (quality) неясного відчуття сенсу? Слово, речення, образ? Перебувайте в цьому стані, поки не відчуєте, що характерна риса відповідає відчуттю сенсу. 

4. РЕЗОНАНС (Resonating ). Переходьте від характерної риси до відчуття сенсу і назад кілька разів. Відчуйте як вони резонують між собою. Чи відчуваєте якийсь тілесний сигнал, який дає вам упевненість, що характерна риса співпадає з відчуттям сенсу. Дозвольте змінюватися як відчуттю сенсу, так і характерній рисі, поки вони повністю не співпадуть. 

5. ЗАПИТАННЯ (Asking). Задайте собі запитання: Що це за проблема в цілому, яка продукує цю характерну рису? Відчуйте характерну рису знову й свіжо, а не як спомин минулого. Доторкніться до неї, запитуючи: Що робить цю проблему такою болісною, важкою, сумною? Або: Що міститься у цьому відчутті сенсу? Якщо відразу прийде відповідь без зсуву у відчутті сенсу, то дайте їй вийти на поверхню. Поверніться до тіла і знайдіть відчуття сенсу знову. Потім ще раз запитайте. Перебувайте з цим відчуттям сенсу доти, поки не з’явиться якийсь зсув (shift) , невеликий «дар» або полегшення. 

6. ОТРИМАННЯ (Receiving) . Прийміть те, що приходить разом із зсувом, навіть якщо це маленьке полегшення. Тримайте це кілька хвилин. При повторенні фокусування будуть наступні зсуви. 

Фей – приваблива дівчина, 28 років. 

Історія – кілька років назад розійшлася з Тедом, до нього і після нього нікого не кохала. Після нього мала багато мужчин, шукала справжнього кохання, але не знайшла. 

Стан – повна втома, відчай, думки про самогубство. 

Причини – затримка місячних, страх вагітності. 

1. ОЧИЩЕННЯ ПРОСТОРУ. Уявити себе в кімнаті, де все перевернуто догори ногами. Навести порядок в частині кімнаті, створити простір для себе, сісти, заспокоїтися і спокійно відчувати кожну річ у кімнаті, але на відстані. Речі – наші проблеми. Які речі породжують негативні відчуття? Які найбільші проблеми? 

А) «страх вагітності»; 

Б) «бажання повернути Теда». 

Яка з них більша? «Втрата Теда, самотність». 

Тут є небезпека вийти з внутрішнього стану, піддатися деструктивним емоціям, причому часто несвідомо, спонтанно. Тут важлива допомога ззовні, психотерапевт чи духівник, який перерве цей процес і спрямує в правильному напрямку. Зосередитися на більшій проблемі та перейти до другого кроку. 

2. ВІДЧУТТЯ СЕНСУ. Відчути тілом неясний сенс цілості «про розлучення з Тедом». 

3. ОПРАЦЮВАННЯ. Виплило слово «гнів» – це характерна риса неясного відчуття сенсу. Задатися запитанням – що це за гнів, звідки й на кого. НЕ ВХОДЬТЕ У ЗАПИТАННЯ РОЗУМОМ, не аналізувати, подивитися збоку й відчувати. Відбувся зсув – з неясного відчуття сенсу прийшла відповідь: «Я маю гнів на себе саму за те, що спала з багатьма мужчинами без любові». 

4. РЕЗОНАНС. Переходити від неясного відчуття сенсу до характерної риси (гнів) і назад і чекати: «Я маю гнів на себе саму за те, що спала з багатьма мужчинами» зафіксується чи відбудеться зсув і нова відповідь. 

5. ЗАПИТАННЯ. Доторкнутися до характерної риси (гніву) знову – що ще робить його таким відчутним? «Я маю гнів на себе саму ще й за те, що спала з Ральфом, від якого, можливо, завагітніла». 

6. ОТРИМАННЯ. Після того відбувся зсув із «я маю гнів на себе» на «я ненавиджу себе». 

Фокусування слід повторити, принаймні з ОПРАЦЮВАННЯ. Тіло і почуття дають відповіді набагато швидше і правильніше, ніж розум і логічні міркування. Ємкість і швидкість обробки інформації почуттями перевищує розумові здатності в десятки тисяч разів. 

Наступний зсув і наступна відповідь: «Важке пригнічення – я не мала почуттів до мужчин». Але їй ще чогось бракувало, відчувалась неповнота, не повне співпадання, недостатні зсуви. Нарешті повний зсув: «Велика втома, я відчуваю себе так, ніби буду переходити від одного мужчини до наступного все своє життя і ніколи не зазнаю кохання. Я бачу перед собою довгі ряди цих мужчин. Я приречена ніколи не покохати». 

За кілька хвилин: «Я почуваюся краще, яка радість звільнитися від цього». 

Поміркуймо уважно – реальні проблеми залишилися: ймовірність вагітності та відсутність коханого. Але вони були лише верхівкою айсбергу, яка збудила глибші проблеми. Зовні в її житті нічого не змінилося, але усвідомлення свого глибинного єства звільнило її від відчаю та думок про самогубство – вона змінилася внутрішньо. 

Ефект процесу фокусування – приховані елементи персональних знань переносяться до рівня свідомості. Але це не найважливіший ефект. Серце процесу – тілесний зсув, зміна у почутті сенсу. Кожний фокусувальник досвідчує перенесення (transfer) знання з тіла до розуму. Часто перенесене знання здається бути частиною важкої проблеми, й очікується, що ви будете почуватися гірше, бо ви взнали щось погане, чого до сих пір не знали. Логічно, що ви почуватиметеся гірше. Але так не є. Ви почуваєте себе краще. 

Ви почуваєтеся краще тому, що тіло почувається краще, вільніше, звільнене. Ви локалізували проблему, через яку ваше тіло почувалося погано. Звільнені почуття повідомляють, що відбувся тілесний зсув. Тіло рушило в сторону вирішення проблеми. 

Є ще одна причина. Незважаючи на те, що проблема, яка спочатку виходить назовні, може видаватися страшною й безвихідною, але при наступному зсуві все може виглядати зовсім інакше.  

Якщо ви фокусуєтеся добре, то радієте будь-якому почуттю. Внутрішнє почуття може говорити: «Ти приречений!» Вам слід сприймати це спокійно. Ви можете сказати: «Це цікаво – почуття приреченості. Тепер попробую знайти, звідки воно приходить». 

ПОМИЛКИ ПРИ ФОКУСУВАННІ. 

1. Фокусування – не згадування минулого, не балакання до себе самого. Фокусування – задати запитання «Що зі мною не так?» своєму тілу і чекати, поки не прийде неясне почуття сенсу. Не думати, а відчувати. 

2. Фокусування – не аналізування і не пошуки причини з попередніх засновків. 

3. Фокусування – не просто тілесне відчуття, а відчуття сенсу. Тілесним називаємо тому, що воно не розумове і не походить із розумових міркувань. 

4. Фокусування – не тільки «відчування нутром». «Відчування нутром» – це наша внутрішня реакція на якусь ситуацію, проблему, людину. Фокусування набагато ширше, охоплює проблему повністю. 

Фокусування – процес не когнітивний, не емоційний, не відчуттєвий, й водночас у ньому присутні всі ці елементи в одному пакеті. 

Моральні та етичні цінності, про які ми думаємо і намагаємося контролювати – відносні та різноманітні, а цінності, до яких тіло прямує від негативних почуттів – об’єктивні, бо відчуття сприймають і бачать набагато ширше, ніж розум. Холістичне тілесне відчування в напрямку життя набагато перевершує мислення та емоції. Тілесний зсув – це ніби зменшення розбіжностей між цінностями розуму й тіла. У процесі тілесного фокусування послідовність тілесних зсувів виражається на розумовому рівні послідовністю зсувів в оцінюванні та сприйнятті якоїсь проблеми чи ситуації. Зміна оцінювання, зміна мислення – це метаноя, навернення. 

«Тіло» у моєму розумінні – це більше, ніж тільки фізичне тіло. Це ціла людська особа, розумова активність – це одна складова «тіла» – особи. Розумове мислення плюс глибоке відчуття тіла – це гігантська система, з’єднана в часі й просторі з усім всесвітом. Жити в тілі – це відчувати цю гігантську систему зсередини. 

Можемо провести таку аналогію. Система тіла підтримує конкретну температуру нашого тіла й сама її регулює. Якщо щось у тілі пішло не так, температура збільшується й тіло дає нам знати – погане самопочуття. Погане самопочуття – це ніби неясне відчуття сенсу, проблеми, яка існує, але ще не ідентифікована. Що стосується проблем, які не пов’язані безпосередньо з тілом, то їх неможливо відчути й побачити відразу. Тілесне фокусування тренує тіло відчувати, ідентифікувати й лікувати проблеми. 

Нам часом важко висловити навіть усвідомлені думки, ще важче висловити емоції, відчуття, ще важче – передчуття, внутрішню упевненість у чомусь, прозріння. Відчуття сенсу ще важче описати, можемо подавати лише аналогії, образи, які допоможуть зрозуміти якийсь аспект відчуття сенсу. Для багатьох людей відчуття сенсу звучить як щось містерійне, езотеричне. 

Перший образ – витканий килим. Він складається з багатьох різнокольорових і переплетених між собою ниток або якогось іншого матеріалу. Відчуття сенсу – це бачити килим на якійсь віддалі, коли окремі смуги чи стрічки не бачимо, а лише цілість, кольоровий узор. Якщо килим ще не витканий, бачимо і усвідомлюємо лише елементи, з яких він буде витканий – це праця розуму, свідомості. А внутрішні відчуття ніби неясно бачать килим як цілість, не звертаючи уваги на елементи, тобто відчуття таке, ніби це відчуття-знання приходить ні звідки, з порожнечі, або дане згори. Це ніби передчуття якоїсь проблеми. Упродовж якогось часу бачимо різні елементи чогось, які розум не поєднує між собою, а внутрішнє відчуття поєднує ці елементи разом на підсвідомому рівні, тобто самі елементи не усвідомлює, а відчуває лише результат поєднання – якусь проблему чи біду, яка трапиться пізніше. 

Другий образ – спорт, наприклад, танці. Спочатку свідомо вчимося виконувати кожний рух, свідомість усе контролює, але з часом свідомість помалу втрачає контроль, передаючи його тілу. Так само і з кожним іншим видом спорту. Спортсмен чинить свідомі зусилля, але вони – ніби початковий імпульс, спрямування тіла до мети, далі все робить тіло. 

Ще одне просте пояснення відчуття сенсу – це наше ставлення до конкретних людей. Уявіть собі двох людей, з якими ви дуже добре знайомі. До однієї людини ставитесь добре, до іншої погано. Коли згадуєте про когось із них, то як це відбувається? Відразу виникає якесь загальне відчуття. Але на це відчуття-ставлення впливали довгі роки знайомства, конкретні події, розмови тощо. Багато що ви вже забули на свідомому рівні, але всі ці свідомі події минулого при згадці про цю людину приходять до голови в одному пакеті як одне глобальне відчуття. 

Вправа: 

1. Уявіть щось красиве, радісне, що викликає позитивні почуття. Добре, щоб це було щось, з чим пов’язані добрі спомини. Споглядайте або доторкайтеся до цього в уяві, тримайте в уяві дві хвилини. 

2. Задайтеся запитаннями: «Чому я це люблю, чому воно приємне, чому я думаю, що воно красиве?» 

3. Не відповідайте і не шукайте розумових відповідей, просто відчувайте. Необхідно відчути весь сенс позитивних відчуттів. Попробуйте знайти кілька слів, які якось виражають увесь сенс. 

4. Намагайтеся відчути, як ці слова поєднуються з відчуттям сенсу. Можуть прийти нові слова й нові відчуття. 

Такі вправи допоможуть розвивати, формувати в собі відчуття сенсу й побачити, як мало слів ми можемо знайти, щоб описати це відчуття. 

Якщо в нашому житті виникає якась проблема, то ми пробуємо себе заспокоїти, раціонально доводимо собі, що все не так погано, що все буде добре, і негативні емоції спихаємо в підсвідомість. Для того, щоб вловити відчуття сенсу, допоможе така вправа. При виникненні якоїсь проблеми, зверніться до свого тіла і скажіть йому: «Все добре, проблема вирішена». І чекайте, поки з глибини не вийде неприємне відчуття, що проблема не вирішена. 

Часом проблему спершу легше уявити, ніж відчути. Уявити проблему як велику картину на стіні, відступити, щоб було видно всю картину й чекати, поки образ з’явиться в уяві, потім намагатися отримати відчуття сенсу. 

Якщо ми довший час живемо з якоюсь проблемою, то вже не раз пробували її описати, оцінити, вирішувати – але на раціональному рівні. У нас можуть твердо закарбуватися наші стереотипи бачення і розуміння цієї проблеми. І ці стереотипи будуть подавляти відчуття сенсу. Хто проходив духовні вправи св. Ігнатія, знає, як усталені стереотипи мислення заважають увійти в ігнатіянську медитацію, як їх важко й болісно ламати. Це саме і з тілесним фокусуванням Гендліна. Відчуття сенсу часом може бути подібним до відчуття входження в глибину гріха в духовних вправах, від якого багато людей утікають. Якщо в духовних вправах людина може прийняти статус жертви й зациклитися на звинуваченні інших людей у своїх бідах, так само в фокусуванні Гендліна може зациклитися на перших негативних емоціях і кружляти довкола них на раціональному рівні, блокуючи входження глибоке тотальне відчуття сенсу, тобто почуттів немає, є тільки емоційні й безустанна балаканина з собою. 

ЯКЩО ПОЧУТТЯ ЙДУТЬ РАЗОМ ІЗ СЛОВАМИ? 

Якщо почуття і слова виходять як одне ціле, то виконайте перший пункт – очищення простору, потім кільканадцять разів повторюйте слова, які приходять, але в такій формі: «Я боюся (ці слова)». І постійно запитуйте себе: «Що це за страх? Як він відчувається усередині? Де його відчути?» За деякий час почуття збільшаться і переважатиме над словами. Ви відчуєте, що слова виражають лише серцевину почуття, а почуття більше або почуттів більше. 

Чи почуття сенсу виходить одне чи зі словами, внутрішня постава повинна бути завжди однакова – запитувати, а не говорити чи відповідати собі. 

Більшість людей живе у своїй голові: мисленні, уяві. Навіть емоції та почуття вони відчувають не в тілі, а в голові. Отож спершу необхідно кілька тижнів чи навіть місяців зосереджуватися на різних частинах тіла й намагатися щось там відчути, а вже потім переходити до відчуття сенсу. 

ЯКЩО НЕМАЄ ПОЧУТТІВ АБО ВЕЛИКЕ ВНУТРШІНЄ НАПРУЖЕННЯ. Тоді слід залишити свою проблему, а зосередитися на відсутності почуттів або на напруженні, тобто проблему замінити відчуттям відсутності відчуттів або відчуттям напруження чи скованості.  

ЯКЩО ВИНИКАЄ СТРАХ РОБИТИ ФОКУСУВАННЯ. Щось подібне діється і під час духовних вправ св. Ігнатія Лойоли і під час медитації, в якій занурюємося у своє внутрішнє «Я». Це означає, що інтуїція або передчуття передчувають, що там можемо відкрити щось болюче, неприємне, що принесе страждання. Це стосується в першу чергу людей, які мають у собі багато болючих споминів минулого і не хочуть їх ворушити, і також людей, які придушують свої почуття, аби уникати конфліктів, отож живуть на поверхні свого єства, не проявляють його – живуть інтелектом, а не почуттями. 

У випадку фокусування необхідно не ламати свій страх силою, а стати біля нього на достатній віддалі й провести процес фокусування на ньому. Пам’ять про моє минуле не зміниться, але зміниться спосіб, у який я холістично відчуватиму болісні почуття по-іншому, отож зміниться почуттєве сприйняття минулого – менше болітиме або біль взагалі зникне. 

ЯКЩО ПРИХОДИТЬ БАГАТО ПОЧУТТІВ І ДУЖЕ ШВИДКО. Необхідно дати їм проявитися усім, відсторонитися від них. Усі різноманітні почуття походять від одного почуття, яке ніби під ними усіма. Намагатися у всіх різноманітних почуттях відчути одне спільне почуття. Якщо воно прийде, то відкинути всі почуття і зосередитися на цьому одному. 

ЯКЩО ПРИХОДИТЬ ВНУТРІШНЯ КРИТИКА – в тебе нічого не вийде, це дурна справа тощо. Внутрішня критика – це негативна сторона нашої особовості. Всі психологи її знаходять і якось називають: суперего, поганий батько, анімус, критик. Потрібно усвідомлювати, що почуття виходять із середини нашого єства – те, що глибоко в мені, а до критики ставитися як до чогось зовнішнього, що не моє, а приходить із зовні, отож намагатися відкинути критику або взагалі позбутися її. 

ДВІ КРАЙНІ ПОСТАВИ – намагатися все контролювати розумом або навпаки, все відпустити і не керувати почуттями. Фокусування – це свідомий, контрольований процес до якогось моменту, а потім свідоме звільнення від контролювання. 

ЯКЩО Є ВІДЧУТТЯ СЕНСУ, А В 5-МУ ПУНКТІ – ЗАПИТАННЯ ЗСУВ НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ. Пробуйте змінити запитання, задавайте різні запитання. Слід зауважити, що запитання можуть бути двох видів: 

1. Що в мені не так, яка проблема – виражати їх по-різному. 

2. Що треба робити, щоб її позбутися, як має бути краще – також формулювати по-різному. Отож негативні і позитивні ЗАПИТАННЯ. 

Це можна порівняти з іншими психологічними практиками. У методиці Сінельнікова дуже важливо ставити своїй підсвідомості правильне, коректне запитання; те саме в методиці Лаури Дей – розвивати інтуїцію правильними запитаннями. Це ще можна порівняти з байками про джинів – джин виконає три бажання. Але бажання сформульовані нечітко, бажаючий мав на думці одне, а вийшло зовсім інше, отож змарнував усі три бажання. Це добре відтворено в одній із серій 7-ого сезону «Секретних матеріалів». Основний герой Малдер Фокс зіпсував два своїх бажання, а третє використав ради джина – вона колись була людиною, а через нерозумне бажання стала джином, приреченим жити вічно. Це було її мукою, і він своїм бажання перетворив її знову в смертну людину.