ЕННЕАГРАМА  

Вступ до книжки R . Rohr , A . Ebert . Enneagram. 

Dziewięć typow osobowości. 

Wydawnictwo WAM (jezuitow), Krakow 2004 

Еннеаграма походить з особливого розуміння людських духовних зусиль, і сягає своїм корінням принаймні монастичного життя отців пустелі, а може навіть дохристиянських часів (Піфагор). Припускаємо, що вона була перейнята ісламською традицією суфізму. Правдоподібно, що спочатку еннеаграма мала християнський характер, хоч черпала з дохристиянських джерел і мала вплив на нехристиянські містичні традиції. Містичні течії усіх світових релігій, як з огляду на духовний досвід, який переказують, так теж з огляду на образ світу, який формують, подібні до себе. Це одна з причин, чому сьогодні прихильники концепції еннеаграми можуть представляти різноманітні релігійні світогляди. Еннеаграма може бути інструментом, який дає мову порозуміння, є мостом, на який можна прийти з протилежних сторін, і який допоможе зустрітися в середині. В останні роки чисельні міжнародні симпозіуми, присвячені еннеаграмі, в яких брали участь представники різних психологічних і світоглядних шкіл, довели, що еннеаграма служить діалогу між культурами і релігіями. 

Духовний розвиток людини, виражений дуже стисло, виглядає так: у першій половині життя людина створює своє «фальшиве Я», яке можна окреслити як суму преференцій і усталених механізмів поведінки. Надмірна ідентифікація з прийнятими ролями, звичками і рисами характеру є головною перешкодою в пошуках «правдивого Я». 

Усі містичні шляхи пропонують методи, які допомагають демаскувати ілюзорне, фальшиве Я і визволитися від нього – чи через відповідне знання, чи через аскетику, добрі вчинки або медитацію. Німецький містик Ян Таулер описує суть цих методів: „Коли людина вирішує піти шляхом внутрішнього пізнання, «Я» повинно зректися себе. «Я» охоче би щось мало, охоче би щось знало і охоче би щось хотіло. Поки це потрійне «щось» не помре, людина мучиться. Це не відбудеться на протязі одного дня. Людина повинна ревно над цим працювати, повинна пройти через випробування, щоб їй стало легко й приємно”. 

Новий Завіт заохочує християн «випробовувати духів» (1 Ів 4, 1). Ап. Павло пише: „Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!” (1 Фес 5, 21). Перед християнами стоїть увесь світ і все, що в ньому добре, правдиве та красиве: „… все ваше…. Ви ж Христові” (1 Кор 3, 21-24). 

Ап. Павло і ап. Іоанн користуються у своїх текстах уявленнями та поняттями тодішньої грецької філософії релігії, надаючи тим термінам християнського значення. Для ап. Іоанна Христос є втіленням Логосу. Поняття Логосу закладало існування Розуму, який приховується за усім видимим і усім керує. Логос означав те, що езотерики сьогодні називають «найвищою свідомістю». Ап. Іоанн не боїться прийняти цей «езотеричний» термін. Але вживає його в іншому контексті, пояснюючи своїм сучасникам Євангеліє зрозумілою для них мовою. 

У християнстві визволення від фальшивого Я розуміється як дар Божої благодаті; але спірним залишається питання, наскільки людина може сама приготуватися і відчинитися на цю благодать. 

Релігії Сходу сильно наголошують на участі людини в своєму визволенні, хоча також в їхніх концепціях, наприклад, у буддизмі, аспект благодаті присутній. Загальне ствердження багатьох християн про те, що духовні шляхи релігії Сходу є визволенням себе самого своїми силами, свідчать про їхнє невігластво у цій темі. Християни балакають про діючу в них благодать, але людям, які шукають правду, повинні сказати, як можна зазнати цю благодать. Багато людей стверджують, що духовні вправи східних релігій допомогли їм по новому відкрити відсунуту в тінь віру чи поглибити молитовне життя. Багато з них зі здивуванням відкривають, що і в християнстві можна знайти те, чого навчає мудрість Сходу. 

У кожну епоху Церква надавала нехристиянським способам бачення і розуміння світу християнське розуміння. 

Я вірю, що еннеаграма допоможе налагодити глибший зв’язок з Богом. 

ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕННЕАГРАМИ