1. Перша зустріч Ігнатія-прочанина    

Барселона, 6 грудня 1524 

У 1522 р. Ігнатій Лойола залишив свій збурений світ і пішов за таємничим голосом, який кликав його до незвіданих берегів. На шляху з Монсеррат до Манрези він зустрів Агнесу Паскаль. Прочанин запитав її про місцезнаходження лікарні. Його голос був таким покірним, що ця жінка була глибоко вражена. 

Між ними швидко виникла щира дружба, і з цього часу Агнеса буде для Ігнатія, який вибрав вбозтво в Бозі, доброю матір’ю. 

Агнеса Паскаль, з дому Пуйоль, обвінчалась з Джованні Сакріста, землевласником, і народила сина, також Джованні – пізніше він буде свідком на беатифікаційному процесі Ігнатія. Ставши вдовою, вона обвінчалась з Бернардіно Паскалем, також землевласником, який володів будинками в Манрезі та Барселоні. Ігнатій буде мешкати в її домі в Барселоні в лютому-березні 1523 р., пізніше у 1524-1526, вивчаючи граматику, і, нарешті, три місяці у 1527 р. перед подорожжю до Парижа. Агнеса була його першою благодійницею. 

Ігнатій буде про неї пам’ятати до кінця життя, як і про інших людей, які зіграли немалу роль в його житті. Для середньовічного лицаря вдячність – необхідність серця, обов’язок, якому він не спроможний супротивитись. Рібаденейра напише: «між усіма чеснотами Н.О. (Нашого Отця) одна виділяється найбільше – вдячність». Говорять навіть про теологію вдячності св. Ігнатія (H. Rahner, Ignazio di Loyola e le donne del suo tempo, p. 265). 

Знаменно, що перший лист Ігнатія, який зберігся, написаний до благодійниці, щоб потішити її після смерті її подруги; заохотити хоробро долати всі труднощі і не звертати уваги на плітки, які поширювались довкола. В цьому листі знаходимо також принципи духовного життя, які показують Ігнатія як людину, яка вмерла для світу і народилась для Бога. 

(MI Epp I 71-73)

IHS 

Агнесі Паскаль 

Мені видавалось доброю справою написати Вам листа, бачачи в Вас бажання служити Господу. Я думаю, що Ви дуже втомлені через втрату своєї подруги, яку Господь забрав до себе, і також через багатьох ворогів та невигоди, які мусите зносити ради служіння Господу в цьому місці, і також через ворога людської природи, спокуси якого ніколи не припиняються. 

Заради любові Бога, нашого Господа, намагайтесь завжди зростати, уникаючи всього непотрібного, щоб спокуси не мали над Вами влади. Дійте завжди таким чином, віддаючи все в молитві Господу. 

Господь не бажає, щоб Ви чинили щось занадто важке чи шкідливе для здоров’я, навпаки, хоче Вас бачити радісною в служінні Йому, даючи все необхідне для тіла. Нехай Ваші слова і думки будуть спрямовані до Нього. Зосередьте на цій меті всі тілесні потреби, завжди зважаючи на Божі заповіді. Він хоче цього і заповідає Вам це. […] 

Заради любові Н.Г. (Нашого Господа), мобілізуймо в Ньому всі свої сили, тому що так багато Йому завдячуємо: дуже часто ми втомлюємось, отримуючи Його незліченні дари. 

Сподобалось Богородиці вмістити посеред нас, грішників, свого Сина і Господа, щоб ми отримали благодать і щоб наші виснажені й сумні душі перетворились – також і з нашою важкою працею – в сильні та радісні для Його прослави. 

Убогий прочанин 

Ініго