|
61. Спосіб дії ворога щодо
початківців у служінню Богові зазвичай
полягає у тому, що він ставить перед ними
різні труднощі та перешкоди. Наприклад,
підсуває такі думки: «Чи можеш усе життя
так прожити?»
(
Ігнатій)
|
 |
 |
62.
Потім ворог застосовує другий
вид зброї: схиляє до марної слави,
переконуючи спокушуваного, що він добрий
і святий.
(Ігнатій
)
|
|
63.
А якщо Божий слуга відіб’є ці
атаки, то ворог застосовує третій вид
зброї: фальшиву покору. Підсуває йому
думку, що грішить марною славою, коли
говорить про те, що отримав від
Бога.
(
Ігнатій)
|
 |
 |
64.
Зазвичай більша небезпека
приховується у легковаженні малих гріхів,
ніж великих.
(
Ігнатій)
|
|
65.
Коли ворог знайде когось з
широкою совістю, яка допускає гріхи без
роздумування над їхньою вагою, тоді
намагається вчинити все, аби та людина
вважала легкий гріх дрібницею, важкий
гріх щоб вважала легким, аби нарешті дуже
важкі гріхи не мали для неї великого
значення.
(Ігнатій
)
|
 |
 |
66.
Якщо ворог знайде когось з
делікатною совістю, то намагається
вмовити гріх там, де його немає, ваду
там, де дія досконала – аби засмутити і
ввести в душу
замішання.
(Ігнатій
)
|
|
67.
І тому слід бути уважним і
впокорюватися, пригадуючи свої гріхи та
мализну в хвилинах, коли ворог
намагається нас вивищити; і навпаки, коли
ворог намагається нас понизити, то
необхідно підноситись через справжню віру
і надію в Господі, пригадуючи собі
отримані добродійства і Його велику любов
і прагнення спасти
нас.
(Ігнатій
)
|
 |
 |
68.
Якщо ворог ставить перед моїми
очима справедливість, то я відразу
протиставляю йому милосердя; якщо
милосердя, то навпаки – протиставляю
справедливість.
(Ігнатій
)
|
|
69.
Прагнучи допомогти іншим, ми
повинні діяти як хтось, хто переходить
через брід. Переходимо тоді, коли
знайдемо добрий перехід, або тоді, коли
бачимо, що з цього буде якась користь.
Коли брід замутився, коли хтось міг би
згіршитися нашими словами, то чекаємо на
відповідний момент і пору, щоб
говорити.
(
Ігнатій)
|
 |
 |
70.
Коли ворог переконує нас, що не
треба говорити іншим про добрі та святі
речі, тоді прагне пробудити в нас й інші
страхи.
(Ігнатій
)
|
|
71.
…підкидає нам думки, чи ми
часом не перебуваємо далеко від нашого
Господа, відокремлені та віддалені від
Нього.
|
 |
 |
72.
Щодо темряви і сухості
богопосвячених осіб, то гадаю, що вони
дуже легко можуть походити з браку довіри
і малодушності. З цього можна
вилікуватися через збудження протилежних
їм дій.
(Ігнатій
)
|
|
73.
Бог очікує від нас ґрунтовних
чеснот: терпеливості, покори, послуху,
зречення з власної волі, тобто волі,
готової до служіння Йому, а через це – до
служіння ближнім.
(Ігнатій
)
|
 |
 |
74.
Божественне Провидіння уділить
нам також інших дарів побожності,
наскільки визнає це слушним. Оскільки ці
дари не є чимось суттєвим, то людина не є
досконалою при їх надмірі, так само як не
є менш досконалою при їхній
відсутності.
(Ігнатій)
|
|
75.
Господь уділяє нам дві лекції
(першу дає, а другу допускає). Перша
полягає в уділенні внутрішньої втіхи, яка
розпорошує душевний неспокій і потягує
душу до любові
Христа.
(
Ігнатій)
|
 |
| |
|
 
|
