3. Послушний
батько
Як Бог об’явив Марії свій план
спасіння, так само об’являв Йосифові
свої плани через сни, які в Біблії, як
і в усіх древніх народів, вважалися
одним із способів об’явлення Божої
волі.
Йосиф був дуже занепокоєний
незрозумілою вагітністю Марії; не хотів
«її ославити публічно»,
але вирішив «тайкома її відпустити»
(Мт.
1, 19). У першому сні ангел допоміг
йому розв’язати цю дилему: «Не бійсь
узяти Марію, твою жінку, бо те, що в
ній зачалось, походить від Святого
Духа. Вона породить сина, і ти даси
йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій
від гріхів їхніх» (Мт.
1, 20-21). Він відповів відразу:
«Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як
звелів йому ангел Господній» (
Мт.
1, 24). Завдяки послуху подолав цю
драму і врятував
Марію.
У другому сні ангел наказує Йосифові:
«Устань, візьми дитятко і його матір, і
втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я
тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме
дитя, щоб його вбити» (Мт.
2, 13). Йосиф відразу послухав, не
задумуючись над можливими труднощами:
«Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та
його матір і пішов у Єгипет, де перебув
до смерти Ірода» (Мт.
2, 14-15).
У Єгипті Йосиф довірливо і терпеливо
очікував обіцяного ангелом
повідомлення, щоб повернутися до свого
краю. І коли в третьому сні посланець
Бога, після того як повідомив йому, що
ті, які хотіли вбити дитину, вже
повмирали, наказав йому встати, взяти
дитя і його матір і повернутися в
Ізраїль (див. Мт.
2, 19-20), він ще раз послухав, не
вагаючись: «Устав він, узяв дитятко та
його матір і прийшов в Ізраїльську
землю» (Мт.
2, 21).
Але під час повернення, «почувши, що в
Юдеї царює Архелай замість Ірода,
батька свого, побоявся іти туди.
Попереджений же вві сні, він пішов у
галилейські сторони і, прибувши туди,
оселився в місті, що зветься Назарет»
(Мт.
2, 22-23).
Євангеліст Лука, зі свого боку,
говорить, що Йосиф відбув довгу й важку
подорож із Назарета до Вифлеєма, щоб
виконати наказ кесаря Августа щодо
перепису населення і зареєструватися в
місці походження. І саме за таких
обставин Ісус народився і був записаний
в реєстрі Імперії – як і всі інші діти
(див. Лк.
2, 1-7).
Особливо св. Лука намагався наголосити,
що батьки Ісуса дотримувалися усіх норм
Закону: обрізання Ісуса, очищення Марії
після родів, жертвування первородного
сина Богові (див. 2, 21-24).
У кожній ситуації свого життя Йосиф
говорив “fiat” – як Марія під
час Благовіщення і Ісус в Оливному
саду.
Йосиф, як глава сім’ї, вчив Ісуса
покірності своїм батькам, згідно з
Божою заповіддю (див. Вих.
20, 12)
В укритому житті в Назареті під
керівництвом Йосифа Ісус вчився
виконувати волю Отця. Ця воля стала
Його щоденною їжею (див. Йо.
4, 34). Навіть у найважчі хвилини свого
життя, якими був Оливний сад, Ісус
вибрав не свою волю, а
волю Отця, і був «слухняним аж до
смерти […] хресної» (Фил.
2, 8). І тому автор Листа до євреїв
підсумовує, що Ісус «навчився з того,
що витерпів, значення послуху» (5,
8).
Усі ці події показують, що Йосиф «був
покликаний Богом служити безпосередньо
особі й місії Ісуса через виконання
свого батьківства; у такий спосіб він
бере участь у повноті часу і в великій
таїні відкуплення, і справді є “слугою
спасіння”».
Див. Бут. 20, 3; 28, 12;
31, 11.24; 40, 8; 41,1-32;
Чис. 12, 6; 1
Сам. 3, 3-10; Дан.
2; 4; Іова 33,
15.
У таких випадках навіть
каменували (див. Втор.
22, 20-21).
Див. Лев. 12, 1-8;
Вих. 13,
2.
Див.. Мт. 26, 39;
Мр. 14, 36; Лк.
22, 42.
Св. Йоан Павло II, Апостольська
адгортація Redemptoris
custos (15 серпня 1989), 8:
AAS 82 (1990), 14.
|