3. Послушний батько  

Як Бог об’явив Марії свій план спасіння, так само об’являв Йосифові свої плани через сни, які в Біблії, як і в усіх древніх народів, вважалися одним із способів об’явлення Божої волі [1]. 

Йосиф був дуже занепокоєний незрозумілою вагітністю Марії; не хотів «її ославити публічно» [2], але вирішив «тайкома її відпустити» (Мт. 1, 19). У першому сні ангел допоміг йому розв’язати цю дилему: «Не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх» (Мт. 1, 20-21). Він відповів відразу: «Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній» ( Мт. 1, 24). Завдяки послуху подолав цю драму і врятував Марію. 

У другому сні ангел наказує Йосифові: «Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити» (Мт. 2, 13). Йосиф відразу послухав, не задумуючись над можливими труднощами: «Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода» (Мт. 2, 14-15). 

У Єгипті Йосиф довірливо і терпеливо очікував обіцяного ангелом повідомлення, щоб повернутися до свого краю. І коли в третьому сні посланець Бога, після того як повідомив йому, що ті, які хотіли вбити дитину, вже повмирали, наказав йому встати, взяти дитя і його матір і повернутися в Ізраїль (див. Мт. 2, 19-20), він ще раз послухав, не вагаючись: «Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю» (Мт. 2, 21). 

Але під час повернення, «почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет» (Мт. 2, 22-23). 

Євангеліст Лука, зі свого боку, говорить, що Йосиф відбув довгу й важку подорож із Назарета до Вифлеєма, щоб виконати наказ кесаря Августа щодо перепису населення і зареєструватися в місці походження. І саме за таких обставин Ісус народився і був записаний в реєстрі Імперії – як і всі інші діти (див. Лк. 2, 1-7). 

Особливо св. Лука намагався наголосити, що батьки Ісуса дотримувалися усіх норм Закону: обрізання Ісуса, очищення Марії після родів, жертвування первородного сина Богові (див. 2, 21-24) [3]. 

У кожній ситуації свого життя Йосиф говорив “fiat” – як Марія під час Благовіщення і Ісус в Оливному саду. 

Йосиф, як глава сім’ї, вчив Ісуса покірності своїм батькам, згідно з Божою заповіддю (див. Вих. 20, 12) 

В укритому житті в Назареті під керівництвом Йосифа Ісус вчився виконувати волю Отця. Ця воля стала Його щоденною їжею (див. Йо. 4, 34). Навіть у найважчі хвилини свого життя, якими був Оливний сад, Ісус вибрав не свою волю [4], а волю Отця, і був «слухняним аж до смерти […] хресної» (Фил. 2, 8). І тому автор Листа до євреїв підсумовує, що Ісус «навчився з того, що витерпів, значення послуху» (5, 8). 

Усі ці події показують, що Йосиф «був покликаний Богом служити безпосередньо особі й місії Ісуса через виконання свого батьківства; у такий спосіб він бере участь у повноті часу і в великій таїні відкуплення, і справді є “слугою спасіння”» [5].