<< Previous    1  2  [3]  4  5  ...8    Next >>

2. Милосердний батько  

 

Йосиф бачив, як Ісус з дня на день зростав «мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк. 2, 52). Як Господь робив із Ізраїлем, так і він «вчив його ходити, брав його за руки, був для нього як батько, який підносить дитину до своїх щік, схиляється над нею, аби нагодувати» (див. Ос. 11, 3-4). 

Ісус бачив у Йосифа милосердя Бога: «Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться» (Пс. 103, 13). 

У синагозі під час співу псалмів Йосиф, безумовно, постійно чув, що Бог Ізраїля – Бог милосердя [1], який добрий для кожного і «його милосердя перед усіма його ділами» (Пс. 145, 9). 

Історія спасіння здійснюється «проти надії надіявшись» (Рим. 4, 18) через наші слабкості. Дуже часто вважаємо, що Бог покладається тільки на те, що в нас добре й переможне, але насправді більшість Його планів здійснюється через нашу слабкість і всупереч їй. І про це говорить св. Павло: «А щоб я не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі»» (2 Кор. 12, 7-9). 

Якщо це така перспектива економії спасіння, то мусимо навчитися приймати свою слабкість із глибоким милосердям [2]

Злий дух спокушає нас дивитися на свою слабкість із негативним осудом, у той час як Святий Дух милосердно витягує її на світло. Милосердя – це найкращий спосіб торкатися своїх слабких місць. Палець осудження, який вказує на інших, дуже часто є знаком нездатності прийняти свою слабкість і крихкість. Від обмов обвинувача нас врятує тільки милосердя (див. Одк. 12, 10). І тому важливо зустрітися з Милосердям Бога, особливо в Таїнстві примирення, де ми переживаємо правду і милосердя. Парадоксально, що навіть Злий може сказати нам правду, але тільки для того, щоб осудити нас. Але ми знаємо, що Правда, яка походить від Бога, нас не осуджує, але приймає, обнімає, підтримує, прощає. Правда завжди показує себе як милосердний Отець із притчі (див. Лк. 15, 11-32): виходить нам назустріч, повертає нам гідність, піднімає нас із колін, робить нам учту, бо «цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся» (в. 24). 

Божа воля, історія, план здійснюється також і через неспокій Йосифа. У такий спосіб Йосиф нас учить, що вірити в Бога – це також вірити, що Він діє через наші страхи, крихкість і слабкість. Він нас учить, що посеред життєвих бур не треба боятися віддати Богові штурвал свого човна. Часом ми хочемо все контролювати, але Бог завжди дивиться ширше.





[1] Див. Втор. 4, 31; Пс. 69, 17; 78, 38; 86, 5; 111, 4; 116, 5; Єр. 31, 20.

[2] Див. Апостольська адгортація Evangelii gaudium (24 листопада 2013), 88, 288: AAS 105 (2013), 1057, 1136-1137.
<< Previous    1  2  [3]  4  5  ...8    Next >>