ЯК ГАДАЄТЕ?..   

Надзвичайні результати надзвичайно простого спостереження… Доволі вийти на будь-яку вулицю нашої країни, завмерти у спокійному безрусі та спостерігати, і тільки… Слідкувати за кольоровою гамою людської маси, що зранку і аж до самого вечора потужною хвилею пропливає країною: її венами та артеріями, її найдрібнішими судинками-стежками. Запрошую! Просто вийти і завмерти десь посередині цього людського потоку. Вражаючі результати!.. Не вдаючись навіть до якоїсь математичної прецизійності, вираженої відсотковими відношеннями чи всіляким іншим статистичним причандаллям, без особливих зусиль можна легко зауважити один переконливо вражаючий факт: відсутність в одязі значної більшості населення нашої незалежної держави кольорів - наче якась дуже приспана анти-строката дійсність…Мій народ зодягнений у безбарвність… 

Погоджуюсь: існують різні обставини, різні місцини на карті України, різні часи спостереження – усе це правда, як також і те, що значна більшість українців щодня зодягають одяг, позбавлений яскравих, впевнених кольорів. Чи не обумовлена така безбарвність у зовнішньому вигляді хронічною відсутністю строкатості в свідомості кожного окремого члена нашого суспільства? Чи не зранена сама наша людяність якоюсь таємничою, глибоко вражаючою її уяву та увесь світ її відчуттів недугою? Йдеться навіть не про чорний колір, якого так багато у буденній палітрі українського гардеробу: чорний колір - також колір, і також виражає… Я говорю саме про безбарвність, про відсутність яскравого та чіткого, про якесь екзистенційне заперечення самої можливості визначити барву, назвати її, про якусь майже тотальну поліхромну розмитість… Бачив світ - бачу різницю. Не переконаний, що така кольорова недостатність обумовлена виключно фактором недостатнього матеріального забезпечення, адже ж і прості та дешеві речі можутьбути кольоровими та промовистими. Феномен значно меншою мірою спостерігається серед молоді, хоча впевнено присутній і у цій групі населення. Можливо, ми просто звикли до постійних нестач, недостатностей, позбавленостей, депривацій, абсентностей та аморфностей? Звикли настільки, що й не зауважуємо очевидної наявності реальної відсутності -дійсної та страхітливої, ніби відлуння якогось метафізичного небуття… Колір промовляє, відкриває таємниці, заглядає у глибини й торкається таємного влюдині. Колір виражає людину й спонукає до змістовно відмінного сприйняття світу. Колір будує світ людського спілкування: деколи дозволяє бути надзвичайно щирим, а деколи - акурат навпаки: допомагає майстерно приховувати, маскувати те, що віддавна приховано мешкає у закутках нашої особистості. Що ж насправді приховує наша національна безбарвність?.. 

Безбарвності властивий відтінок байдужості… Індиферентність будь-якого формату завжди виглядає безбарвною. А навіщо нам така безбарвність?.. Можливо, прийшов час звільнитись від навіяної певними культурними категоріями суспільно-історичного характеру убогодухості. Можливо, настав час звільнитись від того, що обмежує, сковує почуття та думку. Не знаю, правда, чому саме сьогодні, але чому б і ні? І якщо не сьогодні, то коли?.. Можливо, просто тому, що настала весна; можливо, просто тому, що ми уже віддавна, якось навіть несвідомо, втомилися від цієї безбарвності, а от зізнатись собі у цьому не сміли, адже ж довкола усі такі ж безбарвні. Можливо, нам просто нарешті забракло кольорових думок?.. У науці, в мистецтві, в літературі, в економіці, в політиці, у тому, зрештою, як саме ми переживаємо незбагненно прекрасний дар нашої віри. Можливо, саме такого барвистого, вільного по-справжньому, мислення нам бракує, щоб нарешті відшукати відповіді на стільки нагальних запитань, щоб розв’язати стільки нагальних проблем… А давайте нарешті випрямимось! Давайте займатись спортом – серйозно та відповідально, писати поезії, дихати піснями, дертись по схилах зелених Карпат та поринати до чорноморських глибин, лічити зорі над головами та шукати цвіт папороті, кохати щиро та вірно, дарувати себе беззастережно - щодня, щохвилини,щомиті… Ми – зігнутий, згорблений народ. Погляньте уважніше довкола! Як ми ходимо по вулицях наших міст? Вражає. Згорбленою, безбарвною масою пропливаємо крізь історію. Куди?.. 

Впевнений: внутрішній світ людини настільки ж багатий насиченими барвами та строкатими сюжетами, як і незбагненна поліхромна велич Всесвіту, в лоні якого людина народжується, цвіте та приносить плід. Людина, «образ і подоба Творця», має право бути людиною з усією властивою її істоті строкатістю. Людина гідна того, щоб виражати усю незбагненно кольорову гамму її людяності своєю барвистою присутністю у світі. Людина створена для того, щоб бути людиною: щоб виражати, інтерпретувати,надавати змісту дійсності, і таким чином відповідати на Боже запрошення дожиття та до перетворення світу згідно з логікою любові. 

Можливо, усе-таки вартує спробувати мислити строкато? Дивитись у світ і зауважувати, радіти і виражати нашу радість – не стримувати, не приховувати - ділитись нею з усім і з кожним. Давайте-но навчимось вірити ряснобарвно, творчо! Нехай наша надія та,найважливіше, наша любов одягнуться усіма тонами та відтінками найяскравішої весняної райдуги, щоб зоріти над втомленою буднями людиною та щоб усією гамою усіх можливих кольорів співати гімн прослави та подяки Творцеві. Можливо, усе-таки прийшов час жити кольорово?.. Уже сьогодні. Га?..

Як гадаєте?..