Я МАЮ ЧАС...
Кажуть, досвід – річ корисна. І я в цьому теж
глибоко переконаний. Від людей із поважним життєвим
досвідом неодноразово чув про те, що з віком час,
здається, пришвидшує ходу. Тепер уже й сам маю нагоду
переконатися в цьому з власного досвіду. І справді,
проходить, минає, зникає, розтоплюється, тане, як
припорошений зимовий сніг під березневим сонцем, і кудись
пливе. Мабуть, у вічність… І чим більше його туди
відпливає, тим емоційно яскравішим стає моє бажання не
втратити жодної миті.
Лише з віком людина замислюється над
обмеженістю свого існування, а омріяні обрії, здається,
віддаляються вже безповоротно. І тут, буває, стає сумно…
Комусь можуть опуститись руки; сила спротиву по
відношенню до всього, що лише вчора вимагало невпинної
повсякденної боротьби, піддається спокусі, робить крок
назад, згасає і ми починаємо минати. У думках і в серці…
Обов’язково повіє прохолодою, хоча десь-там глибоко
жеврітиме іще кволе, але впевнене бажання тепла. І це не
залежить від віку, а швидше від досвіду вже
прожитого.
- Коли подумки життя залишаю за плечима, куди
спрямовувати погляд?..
- В напрямку наступного
досвіду.
Не можна піддаватися монотонній буденній
одноманітності. Варто завжди мати про запас якесь дотепне
запитання, якийсь новий погляд, свіжий і вільний, як
подих вітру. Не гоже лякатись сірої дощової днини:
замурзані хмарами ранки сприяють містичному травленню.
Доволі пірнути в тишу, тримаючись свідомістю за пульс
дійсності, або заглянути в таємничу казку дитинства й
випити там чаю з новорічною ялинкою. Повірте:
надзвичайний досвід! Можна знову спробувати пройтись
добре знайомими вулицями, лише цього разу з чистим і
безтурботним серцем. Зрештою, можна зупинитись і
намагатись збагнути, яким багатим на кисень є повітря, а
небо – на зорі.
Насправді, гадаю, не втратити час не так уже й
важко. Моя таємниця проста: достатньо наповнити кожну
мить чистим і щирим, як ранішня роса, добром. Узяти із
глибини серця і покласти в час. Недорого, але надзвичайно
красиво. Найважливіше – допомагати людям повірити в їхню
доброту. Зло нівечить і вбиває сумнівом. Повірити в свою
доброту – значить відшукати в собі Бога. Тільки Він
насправді є єдиним джерелом усякого добра. І тоді очам
обов’язково запахне весною. Світ прокинеться і в мені, і
навколо мене. І шалено захочеться пригод – дуже дійсних,
з морськими хвилями, гаванями та вітрилами. І простір
знову стане безмежним, а горизонти повсякденного буття –
привабливими, як у дитинстві. Надія дозволить мені
заглянути туди, де світло розуму губиться в темряві
фактів. Та й з нею якось тепліше, з
надією…
Я маю час. Ось він, у моїх долонях, і я можу
виліпити з нього вічність...

|