10. Перебування в Саламанці (1593-1597)  

 

Суарез прибув до Саламанки, аби поліпшити своє здоров’я, а побічним мотивом було бажання віддалитися від Васкеза. Але з вогню та в полум’я. Колегіум у Саламанці гинув у боргах. Постійні ремонти і перебудови, до яких додавались амбіції декого. Повторилася ситуація з Алкалою, тільки тепер ображеним був Михаїл Маркос, якого замінив Суарез, коли він перебував у Римі на генеральній конгрегації. Маркос сичав і ричав, писав до Риму доноси, не гірші від Васкезових. Теми ті самі: Суарез має кращі житлові умови, кращу їжу, брати йому допомагають, схоластики допомагають йому переписувати книжки, з бібліотеки до кімнати Суареза перенесені кращі томи. Але настоятелі вважали, що праця Суареза важливіша від ригористичної чернечої дисципліни. Маркос також мав застереження щодо доктрини Суареза й таких професорів як Хуан де Салєс, Крістобаль де Лобос і Хуан де Картагена. Головним звинуваченням був відхід від науки св. Фоми. 

Як наслідок, Суарез щораз більше зачинявся в собі і віддавався науковій праці. У 1595 р. видав розширений і вдосконалений Про Втілене Слово. У тому ж році видав третій том коментарів до Сумми. Через два роки опублікував перший і другий томи Метафізичних диспутів. Вважав, що метафізика повинна передувати богослов’ю. Про окремість і специфіку метафізики вирішує наука про душу, духовні субстанції і про Бога. Типові метафізичні теми: поняття буття і його атрибутів, поділ буття на категорії і його причини, тобто основні принципи, завдяки яким можна до певного рівня зрозуміти всі субстанції і досконалості природного і надприродного порядку. У Диспутах Суарез відмовився від панівної практики коментувати Аристотеля книга за книгою, а представив доктрину Стагірита в логічному порядку. Для полегшення читання Аристотеля упорядкував щось на зразок симфонії, подаючи підсумок окремих книжок і вказуючи місця, де дана тема обговорюється у Диспутах. Друга симфонія показує зв’язок Диспутів з Суммою. Видавництва зволікали з публікацією симфоній, оскільки популярними були богословські праці. Але після 1605 р. переконалися, що такі книжки користуються попитом. До 1610 р. вони перевидавались 7 разів. Завдяки грошам з проданих книжок єзуїти могли підремонтували колегіум. Частину доходів призначили на потреби бібліотеки, завдяки чому вона мала постійні фінанси на довгі роки.