6. Перебування у Римі (1580-1585)
Під кінець академічного року 1579/80 Клавдій
Аквавіва, ще як провінціал, шукав відповідного професора
богослов’я для Римського Колегіуму, який був
найважливішим у Товаристві. Не знайшовши відповідного
кандидата в Італії, шукав його в Іспанії. А коли
звинувачували Суареза, то переглянув його праці і, не
знайшовши нічого підозрілого, порекомендував молодого
богослова генералові Меркуріанові. Той у 1578 р. покликав
Франциска до Риму. Суарез прибув до Вічного Міста у
жовтні. За пізно, аби розпочати курс. Генерал помер 1-го
серпня. Серед римських професорів були такі відомі особи:
Роберт Беллярміно, відомий своїми виступами проти
єретиків, Христофор Клявіус, знаменитий математик, який
опрацював григоріанську реформу календаря, гуманісти:
Торселліні і Орляндіні. Римський Каталог за 1584 р. так
характеризує Суареза: «Франциск Суарез, здоров’я
посереднє, хворіє на легені, посередні здібності, добре
обізнаний з богослов’ям, меланхолік, надається до всього,
особливо до навчання схоластиків». Серед учнів Суареза
був Леонард Лессіус, пізніший автор богословських і
аскетичних праць. Це була споріднена душа. Застосовував
той самий метод, що і Суарез, був проникливим і
критичним. Бачачи поставу вчителя, наслідував його в
самостійності мислення.
Римський клімат не відповідав Суарезові. Новий
генерал Ордену Клавдій Аквавіва дозволив йому повернутись
до Іспанії. На його місце повинен був прибути Габріель
Васкез. Виявилось, що Суарез ще не склав урочистої
професії чотирьох обітів. Він сам про це не згадував. 29
травня 1583 р., після 19-и років в Ордені, у свято
Зіслання Святого Духа склав ці обіти. Варто зазначити, що
в цей час генерал Клавдій Аквавіва доручив укласти
Ratio studiorum, тобто збір принципів щодо виховання в
єзуїтських школах. Працювало шість чоловік. Звернулись
також до Суареза з багатьма питаннями на тему доктрини,
яку треба було викладати. Суарез відраджував створення
каталогу прийнятих і відкинутих тез. Щодо тривалості
богословських студій, то погоджувався на чотири або п’ять
років, вимагав більшої свободи мислення для студентів.
Перше видання Ratio вийшло у 1586 р., вже після виїзду Суареза, але
дискусії продовжувались. У групі професорів, яка в Алкалі
досліджувала перший проект, був Франциск Суарез. Комісія
відкинула запропонований список заборонених тез,
домагалася більшої уваги для Святого Письма під час
богословських студій, вимагала трьох професорів для
викладання Суми, критикувала
проект магістерки після гуманіору, вважаючи, що навчання
філософії не слід відкладати, а теологію не можна
відривати від філософії. Ratio studiorum було проти методу диктування лекцій, що
заохочує студентів до лінощів, «працювати більше
пальцями, ніж розумом». Комісія в Алкалі з цим
погоджувалась, але Суарез і Хуан де Флоренція мали іншу
думку. Вважали, що практика диткування є настільки
поширеною, що важко буде її знести. Окрім того, записки
студентів зі швидкого викладу можуть бути неповними і
помилковими, а без записування змісту лекції в голові
мало що залишиться після закінчення навчання.
Ratio studiorum були модифіковані і не забороняли диктування,
заохочуючи, аби виклади були жвавішими. Третій раз до
Суареза звернулись у справі Ratio studiorum у 1593 р. Йшлося про приготування тексту для
Генеральної Конгрегації. Суарезові, Васкезові й Ренгітові
дали переглянути те, що стосувалось філософії. Отці
зауважили, що Ratio studiorum у практичній частині дуже дріб’язкове.
Виключили необхідність каталогу заборонених і дозволених
тез, осудили спроби цензурування думок професорів, були
за методом диктування.

|