3. Перші роки в Ордені
Магістром новіціату тоді був о. Сан-Хуан де
Убілла, який не дуже надавався на цю посаду. Його змінив
о. Бальтазар Альварез. У новіціаті Франциск подавав
приклад чернечої покори і відзначався багатьма чеснотами.
Виконав повні чотиритижневі реколекції під керівництвом
майбутнього святого Альфонса Родрігеза. В новіціаті
провів три місяці. У жовтні 1564 р. повернувся до
Саламанки на курс філософії, яким керував о. Андре
Мартінез. Навчання давалось йому важко; не міг дати собі
раду з логікою. Рідко задавав питання. Коли про щось
запитував, то колеги насміхались з нього і говорили:
«Німий віл заговорив». Його зауваженнями і питаннями
легковажили. О. Мартінез пробував різними способами
відчинити його ум. Незважаючи на консультації, молитви,
змушування себе до навчання Франциск не міг навчитися
мислити абстрактно. В якийсь момент його терпеливість
вичерпалась. Почав міркувати про припинення студій,
відмову від священичого покликання, перебування в Ордені
як брат. З цими роздумами звернувся до о. Мартина
Гутірреза, опікуна студентів, і представив йому свої
проблеми. О. Гутіррез вислухав його з подивом, похвалив
готовність стати звичайним братом-ченцем, але сказав, що
Божі плани інші. Радив йому закінчити навчання і
заохочував: «Молися до Пресвятого Серця через
заступництво Богородиці про своє навчання, якщо це має
помножити Божу славу, і я також буду молитись». Суарез
подвоїв зусилля і ревність у молитві. Деякий час усе було
по-старому. Але одного дня в ньому ніби щось пробудилось,
сталися зміни. Після лекцій, на яких обговорювали важку
проблему, репетитор Франциска пробував спростити тему, не
маючи жодної надії, що той щось зрозуміє. Тимчасом Суарез
сказав: «Я поясню тобі, бо гадаю, що розумію». Виявилось,
що не тільки детально повторив виклад, але ще більше
розвинув проблему з надзвичайною точністю. Додав інші
зауваги, яких не було у викладі, і розв’язав труднощі,
яких професор не торкався. Репетитор повідомив про це о.
Мартінеза. Той, в свою чергу, аби перевірити Суареза,
наказав під час наступної лекції атакувати тезу, про яку
йшлося. Франциск захищав тезу з такою точністю і ясністю,
що професор мусів допомагати атакуючому, але й сам не міг
дати раду. З цього моменту Франциск був найкращим учнем.
Інтуїтивно розумів найважчі проблеми і легко плавав у
лабіринтах схоластики. Біографи однозначно приписують це
Божій благодаті. Франциск ревно вчився, уникав зайвих
розмов і розваг, зачинявся для науки в своїй келії. Звик
говорити, що «усі хвилини нашого життя – це дорогоцінні
перли, які треба захищати перед бандою злодіїв, якими є
непотрібні розмови, розваги і порожні мрії». Почав
допомагати слабшим студентам, між іншим Григорію з
Валенсії, який пізніше стане знаменитим богословом. Під
час канікул вирушив до Медіни, аби поговорити з о.
Альфонсом Родрігезом, своїм духівником, а також з його
наступником о. Бальтазаром Альварезом, сповідником св.
Терези. Курс філософії закінчився в навчальному році
1565/66. Франциск продовжив новіціат, закінчив його і
склав перші чернечі обіти, прості, але
вічні.

|