3. Перші роки в Ордені  

 

Магістром новіціату тоді був о. Сан-Хуан де Убілла, який не дуже надавався на цю посаду. Його змінив о. Бальтазар Альварез. У новіціаті Франциск подавав приклад чернечої покори і відзначався багатьма чеснотами. Виконав повні чотиритижневі реколекції під керівництвом майбутнього святого Альфонса Родрігеза. В новіціаті провів три місяці. У жовтні 1564 р. повернувся до Саламанки на курс філософії, яким керував о. Андре Мартінез. Навчання давалось йому важко; не міг дати собі раду з логікою. Рідко задавав питання. Коли про щось запитував, то колеги насміхались з нього і говорили: «Німий віл заговорив». Його зауваженнями і питаннями легковажили. О. Мартінез пробував різними способами відчинити його ум. Незважаючи на консультації, молитви, змушування себе до навчання Франциск не міг навчитися мислити абстрактно. В якийсь момент його терпеливість вичерпалась. Почав міркувати про припинення студій, відмову від священичого покликання, перебування в Ордені як брат. З цими роздумами звернувся до о. Мартина Гутірреза, опікуна студентів, і представив йому свої проблеми. О. Гутіррез вислухав його з подивом, похвалив готовність стати звичайним братом-ченцем, але сказав, що Божі плани інші. Радив йому закінчити навчання і заохочував: «Молися до Пресвятого Серця через заступництво Богородиці про своє навчання, якщо це має помножити Божу славу, і я також буду молитись». Суарез подвоїв зусилля і ревність у молитві. Деякий час усе було по-старому. Але одного дня в ньому ніби щось пробудилось, сталися зміни. Після лекцій, на яких обговорювали важку проблему, репетитор Франциска пробував спростити тему, не маючи жодної надії, що той щось зрозуміє. Тимчасом Суарез сказав: «Я поясню тобі, бо гадаю, що розумію». Виявилось, що не тільки детально повторив виклад, але ще більше розвинув проблему з надзвичайною точністю. Додав інші зауваги, яких не було у викладі, і розв’язав труднощі, яких професор не торкався. Репетитор повідомив про це о. Мартінеза. Той, в свою чергу, аби перевірити Суареза, наказав під час наступної лекції атакувати тезу, про яку йшлося. Франциск захищав тезу з такою точністю і ясністю, що професор мусів допомагати атакуючому, але й сам не міг дати раду. З цього моменту Франциск був найкращим учнем. Інтуїтивно розумів найважчі проблеми і легко плавав у лабіринтах схоластики. Біографи однозначно приписують це Божій благодаті. Франциск ревно вчився, уникав зайвих розмов і розваг, зачинявся для науки в своїй келії. Звик говорити, що «усі хвилини нашого життя – це дорогоцінні перли, які треба захищати перед бандою злодіїв, якими є непотрібні розмови, розваги і порожні мрії». Почав допомагати слабшим студентам, між іншим Григорію з Валенсії, який пізніше стане знаменитим богословом. Під час канікул вирушив до Медіни, аби поговорити з о. Альфонсом Родрігезом, своїм духівником, а також з його наступником о. Бальтазаром Альварезом, сповідником св. Терези. Курс філософії закінчився в навчальному році 1565/66. Франциск продовжив новіціат, закінчив його і склав перші чернечі обіти, прості, але вічні.