8. Петро Золотоустий  

Скарга проповідував 50 років, при чому 24 роки як королівський проповідник. Якщо би збереглися всі тексти, то їх були би тисячі, а не сотні. Тим часом маємо 197 надрукованих проповідей: 51 недільна, 46 святкових, 100 принагідних. Лише 20 з них позначені датою і місцем. 

У проповідницькому доробку Скарги є різні види проповідей. Передовсім це гомілії, які містяться в основному в збірнику: Проповіді на неділі і свята цілого року (Краків 1595). Матеріал до них автор брав з праць головних західноєвропейських полемістів: Томаса Стаплетона і Роберта Беллярміно. У Скарги, як і в більшості проповідників другої половини XVI століття, щораз більше затирається різниця між постиллою і гомілією. Постилла перестає бути сухим коментарем для духовенства, а стає, як і гомілія, поясненням, наповненим життям, недільного і святкового Євангелія. В обох видах проповідей спосіб аргументації спирається на Святе Письмо і праці Отців Церкви. 

Друга важлива група проповідей в доробку Скарги – тематичні проповіді. Це характерні для доби катехизмові догматично-полемічні Проповіді про сім Таїнств святої католицької Церкви і 19 агіографічних проповідей, доданих до славних Життєписів святих (Вільно 1579). Серед так званих святкових проповідей знаходимо тексти на честь усіх апостолів, на день св. Михаїла і святих ангелів, св. Йоана Хрестителя, св. Марії Магдалини, св. Миколая, св. Мартина і двох головних покровителів Польщі: Войцеха і Станіслава. Незвичайною витонченістю і шанобливістю характеризується проповідь на честь Святих Невинних немовлят, мучеників, а проповідь на день Всіх Святих наповнена святкових настроєм. У царині агіографічних проповідей Скарга показав себе як справжній метр своєї епохи. Вводив у зачароване коло чудесних подій та історій, подавав моральні вказівки і взірці поведінки, просив: 

«Згадайте також і про нас, старші брати на тамтому дворі великого Короля, лице якого в мирі споглядаєте, гляньте на вбогі хати й господарства, з якими ви тут в злиднях зростали. Переможці всіх труднощів, які співаєте пісню виграної битви, згадайте про біду товаришів, які ще на небезпечному полі лежать і платню отримують, і по бурхливому й страшному морі пливуть. Випросіть нам усе необхідне для цієї війни, аби ми до щастя, до місць ваших і до берегу доплили, на якому ви щасливо осіли» (Проповідь на день Всіх Святих). 

Третя і найоригінальніша частина проповідницької творчості Петра Скарги – принагідні проповіді. У цій царині їхній автор був недосяжним. Окрім літературних цінностей ці тексти цінні як історичні документи. До цієї групи належать уже згадані табірні проповіді, проповіді про милосердя, похоронні промови й характерні для Скарги сеймові проповіді, про яких говоритиметься окремо. 

По природі Скарга був енергійним, жвавим, отож і його проповіді не були холодними, сухими чи апатичними. Навпаки, вийшовши на амвон, горів, гуркотів як буря, осліплював як блискавка, бив як грім. Часом просив і благав, молився і падав перед Господом, аби через хвилину, охоплений обуренням, вставав кидати прокляття і погрози. Володів рисами найкращих мовців: силою натхнення і даром поривати людські серця. Але кожну проповідь старанно готував. Бірковський говорив: «Коли його знайдеш, то він Святе Письмо читає, а читає з глибокими роздумами [...]. Його очі й вуха завжди були в Біблії». 

Отець Петро Скарга може також бути взірцем духовного приготування до проголошення проповідей і великого піклування про чистоту серця. В Проповіді на св. Андрія зауважив: «Якщо хтось старається завжди бути з’єднаним із Господом Богом, аби весь в ньому мешкав, аби ніколи від Нього жодним смертним гріхом не віддалився, аби від Нього ніколи не відходив ревною молитвою і любов’ю, то зробить дуже багато. Бо перебуває в міцній і щасливій руці, яка сама до людського серця доторкається». Зовнішнє приготування супроводжувалося молитвою і покутою. Добре розумів, що людина сіє, а Бог дає благодать і врожай. І тому уклав три латинські молитви для проповідників, у яких покірно просив Бога, аби своє слово вклав в його уста, і благав про ласку, аби міг це слово відважно проголошувати на Божу славу і спасіння людських душ. Ось перша молитва: «Простягни, Господи, свою руку й торкни мої уста, і вклади Свої слова в мої уста, аби я говорив, що Ти мені наказав, аби я не лякався, бо Ти зі мною. Зроби мене залізним стовпом і мідним муром». Високий рівень духовного життя королівського проповідника спричинив, що вже сучасники бачили в ньому святого священика з героїчними чеснотами. Але беатифікаційний процес Скарги ніколи не розпочинали, хоча до цього було багато закликів. 

На похороні отця Скарги Фабіан Бірковський так оцінив його проповідницький доробок: 

«Не скоро наша Польща побачить такого проповідника, який людські серця тримав у руках, обертав ними як хотів дивним, тільки йому даним даром мови, про яку не мені, а другому Скарзі треба говорити, бо Скаргу може хвалити тільки Скарга [...]. Й ого золоті слова з уст його так далеко лунали, що як Греція згадує свого Йоана Золотоустого, Італія – Петра Золотомовного, так наша Польща може упродовж довгих часів згадувати Петра Золотоустого – через його вдячну, солодку, справді золоту мову». 

Назва «Петро Золотоустий» глибоко ввійшла в польську проповідницьку культуру. З того часу про великих проповідників говорили, що вони як Скарга, мають щось із його таланту.