8. Петро Золотоустий
Скарга проповідував 50 років, при чому 24 роки як королівський
проповідник. Якщо би збереглися всі тексти, то їх були би
тисячі, а не сотні. Тим часом маємо 197 надрукованих
проповідей: 51 недільна, 46 святкових, 100 принагідних. Лише 20
з них позначені датою і місцем.
У проповідницькому доробку Скарги є різні види проповідей.
Передовсім це гомілії, які містяться в основному в збірнику:
Проповіді на неділі і
свята цілого року (Краків 1595). Матеріал до них автор брав
з праць головних західноєвропейських полемістів: Томаса
Стаплетона і Роберта Беллярміно. У Скарги, як і в більшості
проповідників другої половини XVI
століття, щораз більше затирається різниця між постиллою і
гомілією. Постилла перестає бути сухим коментарем для
духовенства, а стає, як і гомілія, поясненням, наповненим
життям, недільного і святкового Євангелія. В обох видах
проповідей спосіб аргументації спирається на Святе Письмо і
праці Отців Церкви.
Друга важлива група проповідей в доробку Скарги – тематичні
проповіді. Це характерні для доби катехизмові
догматично-полемічні Проповіді про сім Таїнств святої
католицької Церкви і 19 агіографічних проповідей, доданих
до славних Життєписів
святих (Вільно 1579). Серед так званих святкових проповідей
знаходимо тексти на честь усіх апостолів, на день св. Михаїла і
святих ангелів, св. Йоана Хрестителя, св. Марії Магдалини, св.
Миколая, св. Мартина і двох головних покровителів Польщі:
Войцеха і Станіслава. Незвичайною витонченістю і шанобливістю
характеризується проповідь на честь Святих Невинних немовлят,
мучеників, а проповідь на день Всіх Святих наповнена святкових
настроєм. У царині агіографічних проповідей Скарга показав себе
як справжній метр своєї епохи. Вводив у зачароване коло
чудесних подій та історій, подавав моральні вказівки і взірці
поведінки, просив:
«Згадайте також і про нас, старші брати на тамтому дворі
великого Короля, лице якого в мирі споглядаєте, гляньте на
вбогі хати й господарства, з якими ви тут в злиднях зростали.
Переможці всіх труднощів, які співаєте пісню виграної битви,
згадайте про біду товаришів, які ще на небезпечному полі лежать
і платню отримують, і по бурхливому й страшному морі пливуть.
Випросіть нам усе необхідне для цієї війни, аби ми до щастя, до
місць ваших і до берегу доплили, на якому ви щасливо осіли»
(Проповідь на день Всіх
Святих).
Третя і найоригінальніша частина проповідницької творчості
Петра Скарги – принагідні проповіді. У цій царині їхній автор
був недосяжним. Окрім літературних цінностей ці тексти цінні як
історичні документи. До цієї групи належать уже згадані табірні
проповіді, проповіді про милосердя, похоронні промови й
характерні для Скарги сеймові проповіді, про яких
говоритиметься окремо.
По природі Скарга був енергійним, жвавим, отож і його проповіді
не були холодними, сухими чи апатичними. Навпаки, вийшовши на
амвон, горів, гуркотів як буря, осліплював як блискавка, бив як
грім. Часом просив і благав, молився і падав перед Господом,
аби через хвилину, охоплений обуренням, вставав кидати
прокляття і погрози. Володів рисами найкращих мовців: силою
натхнення і даром поривати людські серця. Але кожну проповідь
старанно готував. Бірковський говорив: «Коли його знайдеш, то
він Святе Письмо читає, а читає з глибокими роздумами
[...].
Його очі й вуха завжди були в Біблії».
Отець Петро Скарга може також бути взірцем духовного
приготування до проголошення проповідей і великого піклування
про чистоту серця. В Проповіді на св. Андрія
зауважив: «Якщо хтось старається завжди бути з’єднаним із
Господом Богом, аби весь в ньому мешкав, аби ніколи від Нього
жодним смертним гріхом не віддалився, аби від Нього ніколи не
відходив ревною молитвою і любов’ю, то зробить дуже багато. Бо
перебуває в міцній і щасливій руці, яка сама до людського серця
доторкається». Зовнішнє приготування супроводжувалося молитвою
і покутою. Добре розумів, що людина сіє, а Бог дає благодать і
врожай. І тому уклав три латинські молитви для проповідників, у
яких покірно просив Бога, аби своє слово вклав в його уста, і
благав про ласку, аби міг це слово відважно проголошувати на
Божу славу і спасіння людських душ. Ось перша молитва:
«Простягни, Господи, свою руку й торкни мої уста, і вклади Свої
слова в мої уста, аби я говорив, що Ти мені наказав, аби я не
лякався, бо Ти зі мною. Зроби мене залізним стовпом і мідним
муром». Високий рівень духовного життя королівського
проповідника спричинив, що вже сучасники бачили в ньому святого
священика з героїчними чеснотами. Але беатифікаційний процес
Скарги ніколи не розпочинали, хоча до цього було багато
закликів.
На похороні отця Скарги Фабіан Бірковський так оцінив його
проповідницький доробок:
«Не скоро наша Польща побачить такого проповідника, який
людські серця тримав у руках, обертав ними як хотів дивним,
тільки йому даним даром мови, про яку не мені, а другому Скарзі
треба говорити, бо Скаргу може хвалити тільки Скарга
[...]. Й
ого золоті слова з уст його так далеко лунали, що як Греція
згадує свого Йоана Золотоустого, Італія – Петра Золотомовного,
так наша Польща може упродовж довгих часів згадувати Петра
Золотоустого – через його вдячну, солодку, справді золоту
мову».
Назва «Петро Золотоустий» глибоко ввійшла в польську
проповідницьку культуру. З того часу про великих проповідників
говорили, що вони як Скарга, мають щось із його
таланту.

|