14. Пам’ять про Скаргу
Перша важлива подія після століть забуття – відкриття його
гробу. Це була заслуга отця Фелікса Яронського, професора
Ягелонського Університету і пароха парафії Всіх Святих, яка
після касати єзуїтів розширилася на костел свв. Петра і Павла.
Він хотів перевірити правдивість слухів на цю тему і разом із
представниками Архибратства Милосердя 15 липня 1814 року
дослідив підземелля храму. У гробі під найбільшим вівтарем
знайшов труну з латинським текстом, що тут спочиває цей великий
проповідник.
Завдяки старанням заслуженого для Кракова й Університету
професора Юзефа Лепковського крипту з тілом Скарги у 1883 році
реставрували й відкрили для відвідування. У 1912 році перед
криптою встановили бюст отця Скарги, виконаний Яном
Томбінським. У 1869 році в катедрі Вавелю встановили мармурний
пам’ятник великого проповідника, виконаний в Римі Оскаром
Сосновським, який він подарував краківському Архибратству
Милосердя. Тут його оглядали Юзеф Ігнатій Крашевський під час
поїздки до Кракова в 1871 році і через шість років Болеслав
Прус. У 1912 році, в зв’язку зі святкуванням трьохсотої річниці
смерті автора Сеймових
проповідей, пам’ятник перенесли до костелу свв. Петра і
Павла.
У ХХ столітті культ отця Петра Скарги ще живий. Про це свідчить
хоча би святкування ювілею у 1912 році. Літургійні святкування
відбувалися в трьох костелах, в яких він працював: у катедрі на
Вавелю, в костелі св. Варвари і в костелі свв. Петра і Павла.
Під час ювілейних святкувань відбулася урочиста академія в
Соколі і театральні виступи в Старому Театрі і в Міському
Театрі. Багато людей брало участь в урочистій процесії, яка
закінчилася відкриттям пам’ятної таблички і посвячення
єпископом Адамом Степаном Сапігою наріжного каменю під Будинок
Ремісничої Молоді (так звана Бурса отця Кузновіча). Преса
писала: «У такий спосіб гідно вшанували пам’ять отця Петра
Скарги. Католицьке суспільство поклало підвалини під заклад, в
якому буде панувати живий дух Скарги». Обговорення під
патронатом професора і літературного критика Станіслава
Тарновського відбувалися у домініканців, де також організували
виставку католицької літератури. Станіслав Тарновський з
великою пошаною писав про Скаргу: «У Вальгаллі великого
польського духу в пам’яті й серцях нащадків цей чорний габіт
має своє місце біля найславетніших корон і пурпур, біля мечів,
булав і щитів».
У 1936 році святкували чотирисотріччя уродин Скарги. В Варшаві
після урочистої святої Меси на Замковій Площі відкрили бронзову
таблицю, вмуровану в стіну королівського замку. На таблиці
слова Скарги: «Я напоумлював, щоби вірно й шанобливо любили дві
свої матері – Божу Церкву і Батьківщину, з’єднані на одному
кінці». На конгресі Софія Коссак Щуцька висунула резолюцію, щоб
розпочати беатифікаційний процес отця Петра Скарги. Кардинал
Кракова підтримав її такими словами: «Святість Скарги була
такою великою, що як після його смерті, так і тепер католицька
Польща прагне канонізувати його як святу
людину».
Варто ще згадати про пам’ятник отцю Петру Скарги, виготовлений
Чеславом Дзвігою, який в 2001 році за ініціативою Архибратства
Милосердя встановили в Кракові на площі св. Марії Магдалини
напроти костелу з гробом проповідника. З цієї висоти Скарга
кличе сучасних поляків любити Церкву і
Батьківщину.

|