10. Метр польської мови  

Завдяки своїм працям, написаним чистою і красивою польською мовою, Скарга мав значний вплив на розвиток мови XVI століття, і його зараховують до найвідоміших представників риторичної прози ренесансу. Її ще не зіпсували надмірні барокові прикраси. Його мова майстерно сформована за цицеронськими взірцями. На цьому слід наголосити, бо польська мова XVI століття була ще недосконалою. Сучасник Скарги, великий ерудит, вармінський єпископ коад’юктор Мартин Кромер (1512-89), скаржився, що «ще сьогодні, хоча менше, але надалі вживають латинську мову, бо наша мова не так розвинута й легка в писанні й читанні». Хто хотів виражати свої думки цією мовою, повинен був її творити. Скарга з повним усвідомленням зайнявся цим. Це належним чином оцінив Шимон Старовольський, коли в середині XVII століття писав у Сотні польських письменників про автора Сеймових проповідей: «Всі ці твори він написав рідною мовою. Коли його запитали, чому не хоче залишити їх нащадкам також латинською мовою, відповів, що робить це з любові до рідної мови, аби її в такий спосіб ще більше формувати й пропагувати». Знаменно, що серед небезпек, поданих у Третій сеймовій проповіді, була й небезпека втрати рідної мови: 

«Мову свою, в якій це королівство між великими слов’янськими вільним стало, і народ свій погубите, і залишки цього народу, древнього й поширеного по світі, втратите, і в чужий народ, який вас ненавидить, перетворитеся – як це сталося з іншими». 

Скарга присвятив велику частину свого життя вдосконаленню проповідницького стилю. Сам про це говорив в одній із Принагідних проповідей: 

«Працюючи в проповідницькому ремеслі сорок і чотири роки, щодня вчуся, аби і пророчого духа, і любові й ревності апостольській в проповідях примножувати, і в словах обережності й розторопності більшої набувати, просячи зі св. Павлом гарячого серця, аби так говорити, як того потребує Божа слава і спасіння людей. Як у житті своєму, так і в стилю проповідей своїх зберігаю апостольську й священицьку свободу, і в духовних розмовах». 

У багатьох проповідях Скарги можна прослідкувати мистецтво слова – вміння застосовувати різні стилістичні засоби. Проповідник хотів з їхньою допомогою зворушити сумління слухачів і схилити їх до зміни поведінки. З цією метою користувався ампліфікацією і нагромадженням подібних форм, збільшуючи тиск на реципієнтів. В Скарги часто можна зустріти переліки (часом навіть тавтологію), до прикладу, «грабунок [...] і спустошення [...] і зараза [...] і здирства; сварки, чвари і крики, і махання зброєю; і дітей своїх, і потомство своє; для фанфар і сеймів, і жовнірів, і гайдуків, і помсти на ворогах, і для величі й гордині». У таких переліках часто бачимо цікаву стилістичну форму. У таких паралельних конструкціях часом разом стоять вирази з подібним закінченням. До прикладу, «побожності, ласкавості, справедливості й богобоязливості» або «Ця мати [ Вітчизна] зосередила […] розширила […] , вчинила». Поліфонія звуків, які повторювалися, надавала незвичайну ритмічність цим проповідям і спричинювала акустичний ефект, майже музичну симфонічність (М. Королько). Особливим різновидом таких конструкцій є паралелізм речень, коли повторюються цілі словосполучення, до прикладу, славний ряд речень з «Як би я був» з восьмої сеймової проповіді: «Як би я був Ісаєю [...] Як би я був Єремією [...] » і т.д. 

В проповідях Скарга використовував різні фігури; часто вживав метафори, порівняння, риторичні запитання, цікаві антитези. А всі ці елементи орнаментики застосовував помірковано, що притаманно класичному стилеві, так що і сучасного реципієнта дивує майстерність і краса цієї мови. До вдосконалення мови його також спонукала полеміка з іновірцями. Бо вони «польською мовою зваблюють найбільше людей; їм треба протиставити таку саму мову».