Духовний керівник  

Стаючи перед Клавдієм як духовним керівником, необхідно зазначити, що його духовні листи, які є основним джерелом його духовної доктрини, не містять у собі жодних таємних термінів, не подають нових шляхів до досконалості і жодних надзвичайних наук. Написані високим і водночас простим стилем, але не відбігають від євангельських рад. 

Всі листи адресовані конкретним людям. Листи, написані до чернецтва, заохочують до досконалості через дотримання правил, навіть найдрібніших, практикування послуху, вбозтва і чистоти. Листи до мирян зосереджують увагу на служінні ближнім, що вимагає позбутись власної любові. Мова листів зрозуміла, бо Клавдій наголошує на настрої духа і спокою в Бозі, а ці терміни не мали великого відгуку в епоху янсенізму. Підкреслює Боже милосердя до всіх, отож і грішників, і Його волю спасти всіх людей. В кліматі, де домінує янсенізм з ригористичним розумінням справедливості Бога, мова Клавдія наповнена батьківською любов’ю, просякнута Божою добротою і делікатністю, є чимось новим і глибоко торкає людські серця. Показував, що Бог стоїть на стороні всіх людей, а не тільки вибраних. Не хотів, аби постава християн була наповнена страхом, що не потраплять до грона виправданих і тому наголошував на важливості частого Причастя. Стаючи в опозиції до квієтичних тенденцій, запрошує усіх до свободи так, щоб могли бути інструментом в Божому плані спасіння. Душа не повинна бути мертвою в Божих руках, а визволеною з усіх невпорядкованих схильностей, виконувати свою місію спасіння ближніх і світу. 

З перспективи сучасної Церкви і проблем духовного керівництва ми бачимо тут риси справжнього керівника душ. Основою є любов як дар, влитий в серце керівника Святим Духом, який є головною фігурою процесу духовного керівництва. Інші прикмети, як знання й досвід, підпорядковані любові як рушійній силі. Важливо, щоб духовний керівник був орієнтований на Бога і на керовану особу, щоб утруднював отримання особливого дару дружби й любові, яким Творець обдаровує людину в процесі духовного керівництва. Духовне знання є харизмою і найчастіше супроводжує людей з довгим життєвим досвідом, але вік не є безумовною умовою. Про це свідчить приклад Клавдія. Людина справді духовна, Божа, яка може вести людей до спасіння, бо сама стала інструментом Святого Духа, є еманацією любові Христа. Веде людей до Бога лише через любов. Говорить до них як до себе, а якщо й картає, то з любові – стає на її рівні. 

Клавдій був врівноваженим, ревним і стриманим. У своєму Щоденнику дивувався з любові Бога, який міг би сам врятувати світ, але зарезервував для певних осіб місію освячення інших. Але усвідомлював людську слабкість і висновував, що без Божої допомоги нічого не можуть вчинити. Добре знав, що спасіння не є людською справою, а даром Бога, який діє за посередництвом вибраних інструментів. Людська дія повинна бути сумлінною і спокійною, бо керування душами – це свята відповідальність. Клавдій спрямовує людей у напрямку повної довіри до Бога. Викликом для нього як духовного керівника є роль посередника між Богом і керованим, допомога в розпізнаванні того, що Божа творча свобода хоче реалізувати в них і з ними в світі. 

Історія невимовного діалогу між Богом і людиною – це історія кожного християнського покликання. Бог у своїй любові кличе, людина у внутрішній свободі відповідає на любов. Дармовий дар Бога і відповідальну свободу людини виразно показує св. Марко: «І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього» (Мк 3, 13). З одного боку стоїть вільний вибір Ісуса, а з другого – дієва відповідь людини. Клавдій жив ніби на лінії цього парадоксу: чим більше з’єднувався з Богом, тим вільнішим ставав. Досвід показав йому, що через спеціальний обіт дійшов до того духовного рівня, який св. Ігнатій пропонує у Вправах як третій ступінь смирення. Вірність чернечим правилам, навіть найменшим, створює в ньому духа справжньої свободи. З такого особистого досвіду походить заклик до керованих осіб, щоб реалізували в своєму житті саме такі постави. Для Клавдія дуже важливою справою була свобода «від» того всього, що не є згідне з Євангелієм, аби бути вільним «для» Бога і Його плану спасіння. 

Метод Клавдія 

Суттю методу Клавдія в духовному керівництві була радикальна елімінація всього неспокою, всіх перешкод до спокою душі, всіх прив’язань до минулого, всіх джерел неспокою тепер і в майбутньому. Своїм духовним адресатам, які знаходились на дорозі очищення, передовсім радив довіру до Бога, бо страх є образою Бога, а довіра – прославленням Його. І ця довіра веде Клавдія в його ролі духовного керівника, бо він ясно усвідомлює, що без допомоги Святого Духа людські зусилля мало що значать. Також і за св. Ігнатієм – тільки Дух Христа чинить душу чистою без жодної шкоди для себе, вона відчиняється на Творця, який знає людську природу набагато краще, веде мудро і поміщає створіння в свій загальний план спасіння. Це є досконалою свободою. Усі повинні прагнути дійти до такого стану душі, бо всі, без огляду на життєві обставини, покликані дати відповідь на Божу любов. 

Духовне навчання Клавдія Ля Коломбьєра базується на цій внутрішній перспективі: чим більше душа з’єднується з Творцем і приймає Його преференції, тим більше відгадує дорогу Святого Духа так, як вона об’являється в Христі. Тому ігнатіанський вираз більше виражає цей рух поступового уподібнення до Христа. 

В своїй христології Клавдій наголошує, що Ісус ушляхетнив свої звичайні дії, показуючи таким способом автентичний шлях святості. Це означає, що християни повинні виконувати прості справи зі святими намірами і в серці розвивати найдосконаліші чесноти: покору, довіру, любов, самотність, прагнення Божої слави. Клавдій, як і св. Ігнатій, розуміє покору як генеральну поставу душі щодо себе самої, щодо Бога й людей. Покора виражається в повному відданні себе Творцеві, в щирій безпристрасності до створінь і в вільному виборі наслідування вбогого й покірного Ісуса. Розуміння самотності також дуже подібне у цих двох святих: в самотності Творець має більше можливостей діяти безпосередньо зі своїм створінням, а створіння – зі своїм Творцем і Господом. 

В своїй духовній доктрині Клавдій спрямовує до того моменту, який у Вправах називається вибором. Хоче, щоб після вчинення вибору душі, якими він керує, продовжували і маніфестували духа посвячення, як це пропонує св. Ігнатій в третьому тижні Вправ, ведучи реколектантів до поглиблення їхньої єдності з Ісусом, який з такою відвагою приймав труднощі й впокорення перед своїм розп’яттям. Як вимогливий духовний керівник, Клавдій не затримується лише на сміливості в ставленні до ворогів, але закликає любити їх, подаючи, як приклад, ставлення Ісуса до зрадника Іуди. Якщо назвав його товаришем, то це означає, що любив його і хотів спасти. 

Ігнатіанською є також перспектива Клавдія щодо участі в стражданнях Христа. Щоб осягнути Боже життя, треба пройти цю Христову дорогу. Наслідувати Ісуса також в темряві смерті – це йти в сторону вічного життя, осягнути повноту свого життя. Запрошує прийняти хрест зі сміливістю й любов’ю. Згідно з ігнатіанською духовністю радить іншим практикувати зречення своєї волі, простоту, послух і піддання себе Божому Провидінню. 

Участь християн в пасхальній таїні Ісуса – це також участі в радості Його Воскресіння. До такого бажаного з’єднання з Христом тріумфуючим повинен вести четвертий тиждень Вправ. В Щоденнику Клавдій відмічає, що воскресіння Ісуса є великою радістю для тих, які брали участь у Його терпінні. Саме в четвертому тижні зосереджує увагу на поставі християн, щоб жили між небом і землею, без надмірної втіхи з земних приємностей і райських. Бути між небом і землею означає бути з’єднаним з Христом тріумфуючим у славі. На основі досвіду зі Споглядання для здобуття любові, де визнає, що Бог у своїй діяльності має лише одну мету – дати людям частку в своїй славі, Клавдій запрошує до любові до Творця і до всіх Його творінь у різноманітних обставинах життя. Прагне, щоб кожний зберігав серце вільним від усіх прив’язань, за винятком одного, тобто віддання себе Ісусові. Суттю його духовного керівництва є допомогти людям любити Бога і служити Йому без обмежень. Бог стоїть на стороні людей, їхньої свободи і етичного входження в суспільство; це було реакцією на янсенізм. Наголошує, що відхід від егоїзму є початком визволення для Господа і Його плану спасіння. 

Духовне послання 

Підсумовуючи тривкі вартості духовного керівництва Клавдія Ля Коломбьєра, можна ствердити, що його послання є подібним до послання св. Ігнатія Лойоли, який вів інших до святості через участь у спасительній місії Ісуса Христа. Беручи до уваги той факт, що в наші часи метод, розроблений засновником Ордену Єзуїтів, веде багатьох людей на дорогу щирого і зрілого християнського життя, духовне послання Клавдія можна сприймати як ланку живого ланцюга, що переносить ігнатіанську духовність на наступні покоління. Оригінальність і позачасові цінності духовного керівництва, практиковані Клавдієм, закорінені в динаміці Духовних вправ св. Ігнатія. Це можна виразити так: 

1. Духовна формація Клавдія. Як кожний єзуїт, що живе ігнатіанською духовністю, на центральному місці він ставить Ісуса Христа. Заохочує всіх любити Ісуса Христа. Ігнатіанська духовність є не тільки почуттєва, але й логічна, розумова. Клавдій бачить цей подвійний характер: з одного боку, синівська підданість Богові, ентузіазм повного посвячення; з другого – розторопний, здоровий реалізм щодо людських слабкостей, велика практичність у веденні інших до Бога. Розуміє, що оригінальність Вправ полягає не в якихось нових цінностях, а в дієвому способі, яким Ігнатій веде людину до визначення ієрархії цінностей, спроможних опанувати людську особу. 

2. В практиці духовного керівництва Клавдій не керується теоріями, які стосуються Вправ чи досвідом інших людей, але власними пережиттями під час третьої пробації. Читання його Щоденника вводить людину в цей вимір екзистенціального досвіду, так важливого в веденні інших до Бога. 

3. Його духовне керівництво спрямоване до конкретних людей з конкретними проблемами. Його осуди конкретні, сильні й лагідні, і походять з особистого досвіду. 

4. Духовне керівництво Клавдія виражене короткими і ясними порадами. 

5. Його духовне послання актуальне, це виховання, зріст у духовній зрілості, до якої веде інших. Автентичний і щирий зріст свободи Божої дитини, що актуалізується у вірі під впливом Святого Духа. Як чернець, відкритий на Святого Духа, переживає своє освячення без компромісів, усвідомлюючи необхідність навернення. Наголошує, що кожний християнин покликаний жити повною любов’ю до Бога і ближнього. Роль Клавдія, вірного своїм духовним корінням і водночас закоріненого в культуру своєї епохи, полягає у переданні позачасових цінностей духовності Товариства Ісуса. 

Клавдій Ля Коломбьєр був беатифікований 16 червня 1929 року Пієм XI, а канонізований 31 травня 1992 року Іоанном Павлом ІІ.