7. Натхнення і розум у служінні
Спробуємо нарешті визначити більш позитивно ті
риси, які, як мені видається, характеризують цю
духовність найбільш глибоко, знайти основне джерело її
плідності, як і плідності Вправ, найбільш індивідуального
і характерного її вираження. Це джерело слід шукати в
поєднанні двох аспектів служіння Богові: потужної
благодатної логіки і пристрасної любові до Христа. У
єдності сильного розуму, який в «Засаді й основі»
спрямовується безпосередньо до вирішального пункту всього
благодатного життя, і натхненної вірності незрівнянному
Вождеві, Ісусові, який спонукає людей приймати разом з
Ним убогість і ганьбу, аби разом з Ним завойовувати світ
для служіння і слави Отця. Ось чому, на мій погляд, усі
самі вірні тлумачі думки святого в пошуках самої її суті
приходять до роздумів про три ступені смирення, а саме до
третього ступеня смирення, який включає разом з другим
всеохоплюючу благодатну логіку «Засади й основи», долає
її завдяки почуттю любові до Христа і піднімає душу до
повної участі на піці спокутного життя, в убогості та
ганьбі Хреста.
У тій або іншій формі всі біографи св. Ігнатія
звертають увагу, – особливо коли говорять про останні
роки його життя, роки правління Товариством у Римі, в
маленькій кімнатці Джезу – на дивне поєднання в ньому
наступних двох речей: довгих споглядань містика,
зануреного в Бога, який завмирає під час меси від сліз
любові, живе безперервно в безпосередній близькості до
божественних Осіб, зосереджується, аби отримати від них
натхнення, перш ніж приймати якесь рішення, – і ясного
розуму генія, що створює деталь за деталлю шедевр
організації та управління – Конституції, – оцінює з
незворушною точністю придатність людей, яких має намір до
чогось задіяти, реалістично обговорює переваги й недоліки
кожного починання, дивує наймудріших цього світу своїми
високими якостями керівника людей. Ігнатій залишив у
своїй духовності відбиток того, чим був сам. Однією з
найголовніших рис його духовності є єдність пориву і
розуму.

|