7. Натхнення і розум у служінні  

Спробуємо нарешті визначити більш позитивно ті риси, які, як мені видається, характеризують цю духовність найбільш глибоко, знайти основне джерело її плідності, як і плідності Вправ, найбільш індивідуального і характерного її вираження. Це джерело слід шукати в поєднанні двох аспектів служіння Богові: потужної благодатної логіки і пристрасної любові до Христа. У єдності сильного розуму, який в «Засаді й основі» спрямовується безпосередньо до вирішального пункту всього благодатного життя, і натхненної вірності незрівнянному Вождеві, Ісусові, який спонукає людей приймати разом з Ним убогість і ганьбу, аби разом з Ним завойовувати світ для служіння і слави Отця. Ось чому, на мій погляд, усі самі вірні тлумачі думки святого в пошуках самої її суті приходять до роздумів про три ступені смирення, а саме до третього ступеня смирення, який включає разом з другим всеохоплюючу благодатну логіку «Засади й основи», долає її завдяки почуттю любові до Христа і піднімає душу до повної участі на піці спокутного життя, в убогості та ганьбі Хреста. 

У тій або іншій формі всі біографи св. Ігнатія звертають увагу, – особливо коли говорять про останні роки його життя, роки правління Товариством у Римі, в маленькій кімнатці Джезу – на дивне поєднання в ньому наступних двох речей: довгих споглядань містика, зануреного в Бога, який завмирає під час меси від сліз любові, живе безперервно в безпосередній близькості до божественних Осіб, зосереджується, аби отримати від них натхнення, перш ніж приймати якесь рішення, – і ясного розуму генія, що створює деталь за деталлю шедевр організації та управління – Конституції, – оцінює з незворушною точністю придатність людей, яких має намір до чогось задіяти, реалістично обговорює переваги й недоліки кожного починання, дивує наймудріших цього світу своїми високими якостями керівника людей. Ігнатій залишив у своїй духовності відбиток того, чим був сам. Однією з найголовніших рис його духовності є єдність пориву і розуму.