1. Духовні вправи – що це таке?  

Зовні, у своїй матеріальній формі, «Духовні вправи» св. Ігнатія не мають нічого спільного ні з духовним трактатом, ні з серією напуть чи роздумів, які дійшли до нас з Середньовіччя. У введенні подано двадцять «вступних зауваг», заміток – як для реколектанта (того, хто виконує вправи), так і для реколекціоніста (духовного керівника – того, хто дає вправи). Таким чином, з самого початку стає ясним особливий характер книжки: це серія практичних вказівок, методів іспиту совісті, молитви, чи «вибору», планів роздумів і споглядань. Отож, це не текст для вивчення, а сукупність різноманітних настанов для керування деякою кількістю систематичних впорядкованих духовних вправ, тобто книжка не для читання, а для виконання. 

Після зауваг йде загальна назва: «Духовні вправи, призначені для того, щоб зуміти перемогти самого себе й упорядкувати своє життя, не послуговуючись рішеннями, прийнятими під впливом невпорядкованих схильностей» (ДВ 21). Потім, після нової практичної зауваги, яка застерігає перед усяким негативним тлумаченням вказівок для «реколектанта», подається «Засада й основа», роздуми про мету людини, про використання усього створеного, про безпристрасність до всього, крім служіння Богові. Потім говориться про іспит совісті перед сповіддю, особливо перед загальною сповіддю, якому передує частковий іспит совісті для усунення вад. Потім подані п’ять медитацій, які необхідно виконувати першого дня першого «тижня». Це медитації про смертний гріх і його наслідки, де третя і четверта медитація – повторення перших двох, а п’ята – «застосування чуттів» до мук пекла. Потім десять «додаткових вказівок» підказують, як краще виконувати ці медитації, до яких можуть бути добавлені й інші. Контемпляція у виді притчі, де заклик Христа порівнюється до заклику земного царя, служить введенням у наступний «тиждень» і в контемплювання таїн земного життя Христа. Ця контемпляція буде служити основою всієї тканини Вправ: приховане й публічне життя – для другого «тижня», життя в стражданні – для «третього», життя у славі – для «четвертого». В рамках другого «тижня» будуть запропоновані вказівки, пов’язані з «вибором» – стану життя або змін у актуальному стані життя. Численні роздуми («Про два стяги», «Про три класи людей», «Про три ступені смирення»…) допомагають увійти в стан, який дозволить здійснити цей вибір якнайкраще, у найкращому благодатному настрої духу. Контемплювання страстей і воскресіння Христа утвердять у здійсненому виборі. Після четвертого «тижня» слідує «Споглядання для здобуття любові», «Три способи здійснення молитви», ряд дуже коротких «пунктів» для роздумів про головні тайни Євангелія, які служать планом для роздумів у останніх трьох «тижнях». Потім дві серії правил «духовного розпізнавання», роздавання милостині, скрупули, згідність з Церквою. Ось і весь зміст книжки, форма якої спантеличить того, хто не виконував Вправи, а спокусився їхньою славою і взявся читати так, як «Введення» св. Франциска Сальського чи «Внутрішній замок» св. Терези. 

Вправи були написані іспанською мовою: оригінальний текст зберігся в рукопису, який називається «автографом», переписаному якимось писарем, але з багатьма виправленнями, зробленими самим Ігнатієм. З цього оригіналу зроблено три головні латинські переклади: два стародавніх і один недавній – о. Ротана. Перший переклад здійснив під наглядом самого Ігнатія о. Андре де Фре Фрусій, коли перебував у Римі наприкінці 1546 – початку 1547 рр. Цей переклад називають «вульгатою», він був головним з часу затвердження Вправ Павлом ІІІ у 1548 р. Друга стародавня версія – versio prima, ще старіша, оскільки міститься у рукопису за 1541 р. і, без сумніву, сягає часів перебування Ігнатія в Парижу. Можливо, що її автором є сам Ігнатій. Він знав латину погану. Саме це спонукало його, перш ніж просити про затвердження книжки, попросити чудового латиніста Фре здійснити новий переклад – менше буквальний, більше літературний. Ці дві латинські версії було одночасно представлені на розгляд цензорам, призначеним Павлом ІІІ, і обидві затверджені бреве від 31 липня 1548 р. Коли в вересні Вправи вперше друкували, то для друку була вибрана версія Фре Фрусія, яка і стала офіційним текстом книжки. Versio prima була надрукована щойно у 1919 р. у Мадриді. Вільний переклад первинного іспанського тексту, красивий, але не точний, спонукав о. Ротана опублікувати в 1835 р. у Римі новий латинський переклад, настільки точний і буквальний, наскільки це було можливо, і який він буде постійно вдосконалювати аж до своєї смерті. Цей текст зайняв місце «вульгати» у практичному застосуванні: по суті, він дозволяє людям, які не знають іспанської мови, відчути нюанси і смак оригіналу. Перевагою старих перекладів є те, що саме вони були вивчені й урочисто затверджені Церквою, і що саме «вульгатою», надрукованою у 1548 р. користувався сам Ігнатій останні вісім років свого життя, коли давав і виконував Вправи.